Сухі молочні суміші для штучного вигодовування адаптовані молочні суміші

Такий дисбаланс поживних речовин може бути причиною серйозних розладів в організмі немовлят, які перебувають на штучному вигодовуванні "непідготовленим" коров'ячим молоком. Зрозуміло, що використання простих молочних В-сумішей не могло вирішити проблему адекватного, повноцін­ного харчування, тому на практиці себе невиправ-дало. Розробка шляхів вирішення проблеми дитячого харчування пройшла великий та нелегкий шлях розвитку. Світовий науковий досвід свідчить, що для наближення складу та якостей коров'ячого молока до жіночого, тобто адаптації (від лат. ааар-татіо - наближення) до харчових потреб грудних дітей та незрілих функцій їхнього організму, необхідно модифікувати практично всі групи поживних речовин — білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі та вітаміни.

Дослідники, які працюють у галузі дитячоі нутриціології, та підприємства, що спеціалізуються на виробництві продуктів дитячого харчування, мають величезний досвід у сфері розробки, створення та випуску в промислових обсягах високоякісних замінників грудного молока. Досвід України, Росії та багатьох інших держав свідчить, що в умовах спеціалізованих підприємств харчової промисловості можливий випуск як сухих, так і рідких (готових до використання) адаптованих замінників грудного молока. Однак перевага надається сухим молочним сумішам-замінникам грудного молока з гарантованим достатньо тривалим терміном зберігання. Асортимент сухих молочних сумішей-замінників грудного молока досить широкий і ступінь їх адаптації неоднакова, Щоб правильно зорієнтуватися в обранні продуктів, розглянемо основні принципи адаптації їх складу та якостей.

Адаптація білків та мінеральних солей

Специфічною особливістю білка грудного молока є переважання у ньому сироваткових (розчинних) легкозасвоюваних білків над казеїном (співвід­ношення 60% до 40%). У коров'ячому молоці співвідношення цих білкових фракцій зворотнє (переважає казеїн). Це великою мірою визначає меншу біодоступність та біологічну цінність білка коров'ячого молока для немовлят, яка, у порівнянні з грудним молоком, складає всього 60%.

Білок коров'ячого молока, хоч і містить повний набір незамінних амінокислот, але кількісний склад їх інший, ніж у грудному молоці. Це зумовлює незбалансованість амінокислотної структури харчування і загрожує здоров'ю дитини. Наприклад, отримання організмом у надмірній кількості ароматичних амінокислот (тирозину, фенілаланіну), з огляду на їх токсичність, може бути небезпечним для розвитку мозку дитини, а надмір амінокислот із розгалудженим ланцюгом (валіну, лейцину, ізолейцину), стимулюючих виділення інсуліну, може сприяти прискоренню росту дитини та надмірному жировідкладенню.

Також у коров'ячому молоці недостатня кількість умовно незамінної амінокислоти - цистину (60% рівня грудного молока), і вільної, що не входить до складу білка, амінокислоти - таурину. Вони відіграють важливу роль у біологічних процесах організму дітей на ранніх етапах їх розвитку.

Здатність дітей грудного віку до пере­травлювання та засвоєння білків ще обмежена, а функція нирок у регуляції білкового та водно-електролітного обміну недостатньо зріла. Тому, надмірне навантаження білком та осмотично активними солями може призвести до порушень травлення, зрушення кислотно-основного стану в бік ацидозу, до гіперосмотичної дегідрації.

Ось чому першим кроком адаптації є зменшення кількості загального білка від рівня 33-35 г/л у коров'ячому молоці до 15-17 г/л у сучасних замінниках грудного молока і солей - з 7,0 г/л до 3,5 г/л відповідно. Для досягнення цієї мети використовується оброблена спеціальними ме­тодами демінералізована молочна (суха) сироватка, за допомогою якої сироваткові білки та казеїн приводять у відповідність 60% до 40%. Завдяки цьому поліпшується амінокислотна структура загального білка (знижується кількість токсичних амінокислот, підвищується вміст цистину). Вод­ночас, зростає біологічна цінність білка суміші до 80%, знижується до безпечного рівня концентрація осмотично активних солей та приводиться до оптимальних показників К/Ма (більше 2), Са/Р (не менше 2), подібно до грудного молока.

Таурин - вміщуюча сірку вільна амінокислота, що перебуває у грудному молоці у високих концентраціях - до 50 мг/л, у коров'ячому молоці -у малій кількості (1,4 мг/л). Він необхідний, го­ловним чином, у перші місяці життя для фор­мування тканин головного мозку, сітчатки очей, перетравлювання та всмоктування жирів. Таурин виступає також як мембраностабілізуючий фактор та антиоксидант, впливає на захисні функції організму (фагоцитоз) та гемопоетичні функції кісткового мозку.

Із дефіцитом таурину можуть бути пов'язані чисельні порушення в організмі дитини, тому його обов'язково вводять до складу адаптованих замінників грудного молока у адекватній кількості 45-54 мг/л.

Адаптація жирового компоненту

Вміст жиру у коров'ячому молоці, як і в жіночому, перебуває у межах 35-38 г/л, але він значно поступається за сумою поліненасичених жирних кислот - лінолевої, ліноленової, арахідонової. Роль цих кислот надзвичайно важлива для людини, особливо для загального розвитку дітей та формування клітин мозку. Особливий інтерес викликають вищі необмежені жирні кислоти родини лінолевої (омега-6) та ліноленової (омега-3) через їх участь у функціональній інтеграції клітинних мембран, синтезі простагландинів різних ліній, а також де козагексаге нової кислоти, що є складовою фосфоліпідів мозку та фоторецепторів ретини очей.

В організмі дитини та дорослої людини ПНЖК не синтезуються, у зв'язку з чим належать до незамінних поживних речовин. Вони обов'язково повинні поступати з їжею у достатній кількості. У грудному молоці, в залежності від харчування матері, ПНЖК (у розрахунку на лінолеву кислоту) є у кількості 6-16% вмісту жиру в 100 мл молока.

Адаптація жирнокислотного складу жиру сучасних молочних сумішей передбачає часткову або повну заміну молочного жиру однією або сумішшю натуральних олій, які є багатим джерелом ПНЖК. Лінолева кислота міститься у соняшниковій та кукурудзяній оліях, ліноленова - у соєвій. Джерелом середньоланкових жирних кислот є кокосова олія тощо. У сучасних замінниках грудного молока ПНЖК є у оптимальних кількостях. Враховується також необхідність дотримання суворо визначених співвідношень між лінолевою та ліноленовою жирними кислотами, а також із вітаміном Е. З метою покращання розщеплення та засвоєння жиру, а також його метаболізації, до складу сучасних замінників грудного молока вводяться такі харчові додатки як соєвий лецитин (або моно- та дігліцериди жирних кислот), Ь-карнітин, дозволений Об'єднаним комітетом експертів ФАО/ВООЗ з харчових додатків для використання у дитячому харчуванні.

Соєвий лецитин, моно- та дігліцериди жирних кислот є природними емульгаторами, що сприяють розщепленню та кращому засвоєнню дітьми молочного та рослинного жирів. Крім того, лецитин є джерелом холіну. Додання 1-карнітину обгрунто­вано тим, що він, маючи вітаміноподібну дію, стимулює здатність вищих необмежених жирних кислот проникати через мембрани мітохондрій, де вони піддаються бета-окисленню. Також, він бере участь у синтезі холіну, що зумовлює його важливу роль у запобіганні порушень функції печінки, регуляції жирового обміну.

Адаптація вуглеводного компоненту

Кількісна адаптація передбачає збільшення вмісту вуглеводів від 4,8 г/л у коров'ячому молоці до 7,4 г/л у жіночому. Більш важливим є питання різновиду вуглеводу, що додається. При цьому необхідно брати до уваги ряд аспектів: ступінь солодкості, осмолярність, біфідогенність, здатність до утворення кислоти у ротовій порожнині. Для здорових немовлят найкращим вуглеводом є лактоза. Але з ряду медичних і технологічних причин для корекції недостатньої кількості власної лактози використовуються інші вуглеводи. У перших поколіннях адаптованих молочних сумішей ("Малютка", група сумішей "Віталакт") для корекції вуглеводного компоненту використовували саха­розу разом із декстрин-мальтозою; у молочній сумі­ші "Мальїш" — декстрин-мальтозу разом із крох­малем (борошном вівсяної, рисової, гречаної круп). У сучасних адаптованих сумішах використовується переважно лактоза, яку діти, зазвичай, переносять добре. Але є думка, що у деяких випадках у дітей можуть виникнути кишкові кольки. Це можливо, оскільки кишкові кольки іноді мають місце й при вигодовуванні грудьми.

Перевага декстрин-мальтози над лактозою, а, особливо, над сахарозою, — у низькій осмолярності її в розчині. Саме ця особливість декстрин-мальтози враховується при розробці сумішей для недоношених та немовлят із малою вагою тіла при народженні, оскільки у них є значний "ризик" розвитку некротичного ентероколіту при вигодо­вуванні сумішами із високою осмолярністю. Що стосується біфідогенних якостей вуглеводного компоненту, то ця проблема не втратила своєї актуальності, її розробка продовжується у напрямі можливого використання як додатків до молочних сумішей деяких нетрадиційних моносахаридів (рафінози тощо), так і лізоциму і пробіотиків.

Адаптація заліза та мікроелементів

Вміст заліза у коров'ячому та жіночому молоці практично не відрізняється. За даними різних дослідників, він коливається у межах 0,40-0,56 та 0,36-0,51 мг/л відповідно. Але засвоєння заліза різне: з грудного молока всмоктується 50% кількості, яка надійшла; з коров'ячого—тільки 10%. Дослідження С.В.Дюкаревої (ІПАГ АМН України), проведені за допомогою електронно-парамагніт­ного резонансу та спектрофотометрії, дають підстави для твердження, що однією з причин поганого засвоєння заліза з коров'ячого молока є низький вміст в ньому біоактивного тривалентного заліза (іонна формула Ре⁰⁴") - майже в 4 рази менший, ніж у жіночому молоці (0,05±0,002 та 0,19±0,003 відносних одиниць відповідно). Як у жіночому так і у коров'ячому молоці біоактивне залізо пов'язане залізотранспортувальним білком молочної сироватки - лактоферином. Більш низьке насичення лактоферину біоактивним залізом, швидше за все, й визначає низький рівень засвоєння заліза з коров'ячого молока. Участь лактоферину у транспортуванні заліза відіграє особливо важливу роль у перші 2-3 місяці життя дитини. Збагачення молочних сумішей вітаміном С сприяє підвищенню засвоєння заліза - до 20% кількості, яка надходить. Однак, для профілактики залізодефіцитної анемії у дітей, які вигодовуються штучно, цієї кількості недостатньо. Тому всі сучасні адаптовані замінники грудного молока містять додаткову кількість органічних або неорганічних легкозасвоюваних солей заліза (до рівня 4-13 мг/л).

Відповідно до наших даних, використання лактоферину, що має подвійну функцію - залізо-транспортувальну та імунну, - можна розглядати як один із перспективних засобів подальшої адаптації • замінників грудного молока.

Що стосується кількісної корекції мікроелемент- і ного складу молочних сумішей (головним чином, <і міді, цинку та йоду), думки спеціалістів розбіжні. « Одні не бачать у цьому сенсу, інші вважають необхідною корекцію цинку, наприклад, у суміші "Бона" з 1,1 мг/л до 4 мг/л (у жіночому молоці вміст цинку 3 мг/л).

Кількість загальної міді у коров'ячому молоці уп'ятеро менша, ніж у жіночому. Однак, в її корекції немає потреби, оскільки біоактивна форма міді, яка легко засвоюється, міститься у коров'ячому молоці у значно більшій кількості, ніж у жіночому (згідно з нашими даними, 0,36 відносних одиниць та 0,003 відносні одиниці відповідно; тобто більше у 12 разів).

Кількість йоду у сумішах вважається достатньою, але, відповідно до останніх рекомендацій ВООЗ, молочні суміші повинні містити 100 мкг/л йоду. Це особливо важливо враховувати в біогеохімічних та екологічно несприятливих регіонах щодо захворю­ваності щитовидної залози.

Адаптація вітамінів

Вміст багатьох вітамінів у коров'ячому молоц значно нижчий, ніж у жіночому: вітаміну О менше*) у 20 разів, Е — у 10 разів; середньорічна А-**, вітамінна активність нижче у 1,5 рази. Крім того, в ' технологічному процесі виготовлення молочних сумішей відбуваються значні втрати деяких вітамінів, особливо, фолієвої кислоти і вітаміну С. Тому всі замінники материнського молока містять зба­лансований комплекс вітамінів із розрахунку добової потреби в них у дітей першого року життя.

Усі сухі молочні суміші-замінники грудного молока, в залежності від ступеня адаптації та призначення відповідно віку, поділяються на базисні формули (для дітей від 0 до 5-6 місяців, або від 0 до 12 місяців), наступні формули (для дітей від 5-6 до 12 місяців) і нестандартні формули (для недоношених дітей та немовлят з малою вагою тіла при народженні).

Базисні (або стартові) формули - це адаптовані за всіма харчовими компонентами сухі молочні суміші, максимально наближені до груд­ного молока за харчовою, біологічною цінністю та осмолярністю (250-280 мОсм/л). Вони містять всі необхідні харчові додатки (таурин, І--карнітин, лецитин тощо), які мають особливо важливе значення для правильного розвитку дітей перших місяців життя.

Різновидом базисних формул можна вважати також так звані "предомінантні казеїнові" суміші, у яких сироваткові білки та казеїн приводяться до відповідності 30/70 або 20/80; тобто казеїн є основним білком. За рештою компонентів (вугле­водним, жировим, вітамінним, мінеральним тощо) ці суміші, як і базисні адаптовані, максимально наближені до грудного молока. Засвоєння казеїнових сумішей досить високе. Вони довше перетравлюються і після них довше триває почуття ситості. А у дітей, які зригують, ці прояви змен­шуються.

Для вигодовування дітей, старших 5-6 місяців рекомендуються так звані "наступні" формули. У їх назві, зазвичай, присутня цифра 2, що означає:

для дітей 2-го півріччя життя. Такі суміші — це частково адаптовані замінники грудного молока, їх готують без додання білків молочної сироватки. Вуглеводний компонент крім власної лактози містить сахарозу та крохмаль. Жировий, вітамінний та мінеральний компоненти оптимально збалансо­вані. Харчова та енергетична цінність цих сумішей вища, ніж "базисних", що відповідає потребам дітей 2-го півріччя життя. І, нарешті, частково адаптовані молочні суміші близькі за складом до

"казеїнових" формул.

Всі сучасні адаптовані молочні суміші є інстант-ними, тобто такими, що готуються швидко, без кип'ятіння. Це має важливе значення для збереження вітамінного комплексу продуктів.

ПРИКОРМ ДІТЕЙ ПРИ ПРИРОДНОМУ, ЗМІШАНОМУ ТА ШТУЧНОМУ ВИГОДОВУВАННІ

Як при природному, так і при штучному виго­довуванні, важливе місце в організації раціональ­ного харчування дітей посідають продукти прикорму на фруктовій, овочевій, злаковій, м'ясній, рибній та змішаній основах.

Своєчасне, послідовне введення різноманітних продуктів прикорму в раціон харчування дітей з 4-6-місячного віку зумовлено невпинно зростаючою потребою малюків в енергії та харчових речовинах (особливо у білку, залізі, кальції), яку вже неможливо задовольнити тільки за рахунок грудного < молока та молочних сумішей. Початок прикорму - це певна межа, яку дитина долає, переходячи від винятково рідкої до більш густої їжі з ніжною консистенцією. Приготування такої їжі у домашніх умовах - нелегка повсякденна праця, яка потребує великої відповідальності та чималої витрати часу.

Сучасна індустрія продуктів дитячого харчування вирішує й це завдання шляхом організації випуску широкого асортименту продуктів у вигляді різ­номанітних гомогенізованих пюре та сухих каш, які або швидко готуються (інстантні), або потребують ї варення; молочних та безмолочних, збагачених різними натуральними додатками, а також пюреподібних м'ясних та рибних консервів.

Чинну схему вигодовування дітей грудного віку (затв. МОЗ СРСР у 1982 р.) нині пере­глянуто на користь пізніших строків введення до раціону харчування фруктових і овочевих додатків (соків, пюре) та більш густого при­корму. Приводом для цього стали сучасні дані про вікову фізіологію розвитку дитини, які свід­чать, що перші 3-4 місяці життя повинні бути винятково "молочним" періодом у зв'язку з не­зрілістю системи травлення, нирково-видільних та регулюючих функцій, обмінних процесів та неможливістю імунної відповіді дитячого організму на раннє антигенне подразнення.

На основі ретельних досліджень, проведе­них в останні роки, встановлено, що введення в раціон дитини харчових коригуючих додатків у вигляді соків та пюре, а також страв при­корму у більш ранні строки життя (до 3-4 мі­сяців), може призвести до негативних наслід­ків: зниженню активності смоктання грудей і, як наслідок, - погіршанню лактації у матерів; появі у дітей дисбіотичних та травних розладів (більше 30%) і алергічних реакцій (35-40%).

Таким чином, введення соків та пюре з 6-8-тижневого віку, як це рекомендувалося раніше, не виправдало себе, оскільки ризик по­рушення здоров'я дітей при цьому вищий, ніж внесок цих додатків у вітамінне забезпечення (не більший 2-3% добової потреби у вітаміні С).

До того ж, потрібно враховувати, що сучасні сухі інстантні (ті, що не потребують кип'ятіння) адаптовані молочні суміші, рекомендовані для вигодовування дітей у випадках відсутності у матерів грудного молока, здатні повністю за­безпечити добову потребу здорової дитини у вітамінах протягом перших чотирьох місяців життя.

При грудному вигодовуванні дитина, що добре розвивається, може до 4-5 місяців обходитися без будь-яких харчових додатків. І лише у випадках, коли у дитини спостеріга­ються відхилення від нормального розвитку, недостатній приріст ваги тіла, ознаки рахіту, анемії тощо, або порушений харчовий статус матері (дефіцит ваги тіла, анемія, гіповітаміноз) та є підстави вважати, що її молоко не­повноцінне, тоді можливе більш раннє введен­ня в раціон дитини харчових додатків, але не раніше 3-3,5 місяців. Водночас, потребує корекції харчування матері, яка годує грудьми.

Введення харчових додатків (фруктових і овочевих соків) та прикорму - це дуже відповідальні кроки до переходу дитини на нову форму харчування - від винятково рідкої до більш густої їжі, яка, до того ж, відрізняється за смаком від звичного грудного молока чи молочної суміші. Реакція дитини на їх введення не завжди буває однозначно позитивною. Тому, перш за все, потрібно зробити пра­вильний вибір продукту стосовно його смакових та поживних якостей, безпеки та чис­тоти (виключити можливість бактеріального чи іншого забруднення при підготовці) і, нарешті, технічно правильно вводити їх до раціону дитини.

Соки та пюре, як і всі наступні види прикорму, потрібно вводити до раціону хар­чування малюків дуже обережно, не поспі­шаючи зі збільшенням їх об'єму та асорти­менту, дотримуючись принципу "проби на не-переносимість" кожного нового продукту та поступової адаптації до нього дитячого ор­ганізму (див. програму введення харчових додатків та прикорму).

Фруктовий або ягідний сік, який дається дитині вперше, не повинен бути дуже кислим або надто солодким. Потрібно обирати помірно солодкі або м'які кисло-солодкі соки без до­дання цукру. Таку якість мають деякі сорти яблук, абрикосів, персиків, груш, черешні. Серед овочевих соків перевага надається моркві та гарбузу.

Дітям, які страждають від кишкових кольок та інших дисфункцій системи травлення, бажа­но спочатку давати сік, розбавлений на 1/2 або 1/3 свіжокип'яченою, остудженою водою.

На відміну від соків, плодоовочеві пюре відносять до групи продуктів для прикорму, оскільки вони, як і легкозасвоювані вуглеводи (фруктоза, глюкоза), вітаміни (С, Р, бета-каротин, Е тощо), мінеральні солі, мікро­елементи і органічні кислоти, містять полі­сахариди (крохмаль, пектини) та харчові волокнини, завдяки яким мають більш густу консистенцію.

Фруктове пюре, хоч і не є самостійною стравою прикорму, але за його допомогою відбуваються перші кроки до інших, густіших, страв прикорму.

Перший прикорм при природному вигодовуванні рекомендується вводити з 5-ти місяців, але деяким малюкам, за показаннями (в тому числі, при змішаному та штучному вигодовуванні), можна починати з 4-4,5 мі­сяців. Перевага надається ретельно пере­тертому овочевому пюре з доданням 3 г олії на порцію (150 г). Вводять його, як і будь-яку нову їжу, починаючи з малих порцій (5-10 г), і, збільшуючи щодня, доводять до необхідного на одне годування об'єму, яке витісняє відповідне годування грудьми або молочною сумішшю.

Другий прикорм - молочно-круп'яна (мо­лочно-рослинна) або, за показаннями, безмо­лочна каша. Її вводять до раціону через 1-1,5 місяця після першого прикорму (з 6-6,5 міс.). Кашу рекомендовано давати дитині один раз на добу. Перевага надається кашам з рисової або гречаної крупи, а не з манної чи вівсяної, які містять клейковину (гліадин, глютен) і можуть провокувати у дітей, вразливих до цього рослинного білка, хворобу, пов'язану з ферментною недостатністю трав­лення та порушенням всмоктування (целіакію).

Пізніше можна давати й манну кашу, чергуючи її з кашами з інших круп.

Каші домашнього приготування досить од­номанітні за асортиментом, складом компо­нентів і в них через довге варення знижений вміст вітамінів. У цьому відношенні значні переваги мають сухі, особливо інстантні, каші промислового виробництва. Виготовляються також каші, збагачені різноманітними нату­ральними фруктовими та іншими додатками, включаючи солі заліза та кальцію. Завдяки цьому вони виконують нутритивну функцію не лише загального призначення, а й профі­лактичну роль проти анемії, гіповітамінозів, недостатності кальцію, інших мінералів та мікроелементів.

Третій прикорм - кисломолочні продукти спеціального приготування для дитячого харчування. Їх вводять до раціону з 7-8 мі­сяців. З цією ж метою можна використовувати вітамінізоване сухе молоко, збагачене білком. Рекомендуються також сухі адаптовані молочні суміші, збагачені пробіотиками.

Поступово всі види простого прикорму ускладнюються за рахунок введення до раціону харчування інших продуктів та готових страв: з 6-ти місяців дітям можна додавати в їжу по 5-Ю г 10-процентних вершків, а також вводити сир у вигляді молочно-сирної пасти або сирно-фруктового пюре. Ці високопоживні продукти прикорму для дітей можна готувати у домашніх умовах, але зараз такі готові страви випускаються промисловим способом.

З 6,5-7 місяців до овочевого пюре, каші або сиру додається протертий жовток круто звареного курячого яйця (0,25 шт), з 8-ми місяців уводиться м'ясо у вигляді ретельно перетертого (гомогенізованого) пюре, яке дають з овочевою стравою. З 9-10-ти місяців можна включати до раціону харчування страви з риби (суп, пюре) з овочами.

Приготування пюре з м'яса у домашніх умовах - це досить складний процес, тому у деяких родинах малюки не завжди своєчасно та регулярно мають у своєму раціоні цю важливу страву — джерело повноцінного білка, солей заліза, калію та вітамінів групи В. Ось чому надзвичайно важливе значення має виготовлення таких продуктів у промислових умовах. На сьогодні пюреподібні консерви на м'ясо- та рибно-рослинній основі для при­корму дітей віком 8-12-ти місяців випуска­ються у широкому асортименті іноземними компаніями (Голландії, Швейцарії, Австрії, Фінляндії тощо).

Їжа дитини першого та ранніх років життя має бути завжди свіжою, різноманітною, обов'язково протертою або напівпротертою (в залежності від віку дитини), містити всі необхідні малюкові поживні, в тому числі, біологічно активні речовини, вітаміни і мінерали.

У домашніх умовах приготування їжі для дітей є справою кропіткою, оскільки вимагає від дорослих значної витрати праці та часу. Тому використання консервованих продуктів прикорму промислового виробництва може значною мірою допомогти матері, вивільнити час для догляду за дитиною, прогулянок та відпочинку. Соки, пюре (фруктові, овочеві, м'ясні, рибні), каші для дитячого харчування виготовляються на спе­ціалізованих технологічних лініях з натуральної, високоякісної, екологічно чистої сировини. Як вітчизняні, так і закордонні виробники, для приготування продуктів дитячого харчування застосовують спеціально дібрані сорти фруктів, овочів, сільськогосподарських культур, виро­щених без застосування гербіцидів, пестицидів, мінеральних добрив. Для м'ясних консервів використовується м'ясо тварин та птиці (яловичина, телятина, свинина, курка, індичка тощо) зі спеціалізованих господарств, де тварин вирощують на природних пасовиськах без застосування концентрованого корму та інших стимуляторів збільшення ваги.

Спосіб виготовлення консервів дає мож­ливість зберігати харчову цінність та смак, продуктів, з яких їх виготовлено, а у продуктах, що містять фрукти і овочі, - ще й їх аромат. Крім того, завдяки сучасному герметичному способу закупорки, вони мають тривалий термін зберігання. Консервовані продукти багаті на вітаміни, які, хоч і частково руйнуються у процесі кон­сервування, проте значно менше, ніж під час кулінарної обробки в домашніх умовах. Більшість соків, що випускаються інофірмами, збагачені вітаміном С у дозі, що забезпечує від 30% до 100% добової потреби у цьому вітаміні дітей першого року життя. У деякі консервовані продукти додано залізо.

Каші, соки та пюре (фруктові, овочеві, м'ясні, рибні), рекомендовані для прикорму дітей першого року життя, не містять рідких хімічних консервантів, барвників, стабілізаторів, ароматизаторів. Вміст поживних речовин у них, смакові якості, консистенція (ступінь подрібненості складових) відповідають певній віковій групі: гомогенізовані - для дітей до 6-ти місяців, пюреподібні - від 6-ти до 9-ти місяців, крупноподрібнені – від 10-ти до 12-ти місяців і старше. Консерви для дитячого харчування, залежно від їх складу, можна засто­совувати як першу, другу або третю страви, а також як гарнір до другої страви. А комбіновані м'ясо-рослинні консерви — це вже готова страва, ще містить м'ясо і гарнір. Більшість каш, особливо закордонного виробництва, належить до категорії інстантних продуктів, тобто тих, що не треба варити. Це дуже зручно у побуті. Крім того, консервовані фруктові, овочеві та комбіновані соки і пюре дозволяють вирішити проблему забезпечення малюків протягом року цими сезонними продуктами.

Таким чином, консервовані продукти для прикорму можуть бути рекомендовані до ши­рокого застосування у раціонах дітей грудного та раннього віку. Їх використання має значні переваги:

• висока харчова цінність та екологічна чистота продукції;

• економія часу і зручність застосування;

•урізноманітнення раціону харчування та смакових відчуттів дітей як протягом першого року життя, так і у більш старшому віці (до 3-х років і старші).

Хоч у грудному молоці та адаптованих молочних сумішах містяться всі поживні речовини, потрібні дитині для правильного розвитку, потреба в деяких із них не завжди може бути задоволена повністю. Перш за все, це стосується вітамінного складу. Вітамінів у грудному молоці значно менше у зимово-весняний сезон, коли харчовий раціон матері-годувальниці стає біднішим на свіжі фрукти, ягоди та овочі, а в процесі зберігання плоди та овочі втрачають частину вітамінів.

У молочних сумішах для змішаного та штучного ви­годовування вміст вітамінів залежить від правильності зберігання та приготування продуктів. Надто довге, або повторне кип'ятіння суміші, що потребує перед споживанням термічної обробки, недотримання не­обхідної температури води при приготуванні інстант-них сумішей, зберігання на світлі спричинюють руйну­вання вітамінів. Вітамінна забезпеченість залежить та­кож від стану дитини, її апетиту, виконання всіх режим­них моментів.

ФРУКТОВІ, ФРУКТОВО-ОВОЧЕВІ ТА ОВОЧЕВІ СОКИ

Фрукти та овочі необхідні дітям і дорослим про­тягом цілого року. Соки з фруктів, ягід і овочів є важли­вим джерелом аскорбінової кислоти (вітаміну С), біо-флаваноїдів (вітаміну Р), токоферолу (вітаміну Е), про­вітаміну А (каротину) та деяких вітамінів групи В. Крім того, вони багаті на різноманітні мінеральні солі та мікроелементи, на вуглеводи у формі легкозасвоюва­них глюкози та фруктози, на органічні кислоти та фі­тонциди, що сприяють знищенню мікробів.

Важлива якість соків з овочів - здатність стимулю­вати ферментативну активність і збільшувати виділен­ня травних соків, які впливають на поліпшення трав­лення та засвоєння поживних речовин.

Першим додатковим джерелом вітамінів та мікро­елементів для грудних дітей є фруктові, ягідні та ово­чеві соки, а потім і пюре з них. Рідкі, м'які, багаті на ві­таміни соки є гарним доповненням до молочного хар­чування дитини.

У харчуванні малюків можна використовувати на­туральні свіжоприготовані соки. Однак, при цьому зав­жди є небезпека їх бактеріологічного забруднення у процесі приготування. Крім того, несприятлива еколо­гічна ситуація після аварії на Чорнобильській АЕС по­требує постійного контролю щодо забруднення про­дуктів харчування радіонуклідами, що в індивідуаль­ному порядку неможливо. Тому більш доцільно вико­ристовувати високоякісні консервовані соки, які спе­ціально для дитячого харчування виробляють промис­ловим шляхом як в Україні, країнах СНД, так і за кор­доном.

Соки виготовляють зі свіжих фруктів, ягід, овочів або, що найчастіше, із заготовлених заздалегідь кон­центратів, які перед фасуванням розбавляють водою до отримання 100-процентного натурального соку. Для виробництва соків використовуються фрукти, ягоди та овочі винятково високої якості, вирощені в особливих умовах: на екологічно чистих ділянках, без не­безпечних для дитячого організму добрив та пести­цидів.

Більшість соків, які використовуються для хар­чування дітей першого року життя, є освітленими. Ви­пускають також соки з м'якоттю. Деякі соки зарубіж­ного виробництва містять у своїй рецептурі фруктові чи овочеві пюре.

Більшу частину соків промислового виробництва для дітей 1-го року життя виготовлено без додання цукру. Вони містять лише природні вуглеводи фруктів. До складу деяких соків, рекомендованих для дорос­ліших дітей, додається цукор (соки, які випускаються в Україні, Росії). Практично всі соки закордонного ви­робництва збагачено вітаміном С, у деякі з них додано сульфат заліза.

Соки можуть бути виготовлені з одного, двох або декількох видів фруктів, овочів або ягід, у тому числі, з екзотичних плодів (манго, гуави, ананасів тощо). Ви­пускаються й змішані фруктово-овочеві соки. Такі комбіновані соки мають вищу поживну ціннність за рахунок взаємозбагачення поживними речовинами. Водночас, при їх вживанні у дітей частіше виникають алергічні реакції, а встановити причинно значимий компонент у таких випадках буває досить складно.

Який сік і в якій кількості можна починати давати дитині? Для батьків це питання має важливе значення, тому що раннє введення до раціону дитини соків, ви­користання їх у кількостях, більших за вікові потреби, неправильне зберігання може зашкодити малюку. Крім того, важливо пам'ятати, що соки не можна вико­ристовувати як воду для заспокоювання спраги. Їх да­ють наприкінці годування як десерт, додаток до основ­ної їжі.

При повноцінному природному вигодовуванні соки рекомендується вводити з 4-5-ти місяців життя. При штучному вигодовуванні, особливо, якщо у дитини є відхилення від нормального розвитку (повільний при­ріст ваги, низький рівень гемоглобіну, ознаки рахіту тощо), рекомендовано більш раннє введення соків, як коригуючих харчових додатків - з 3-3,5 місяців.

Соки починають давати у малій кількості (від кількох крапель до 1/4 чайної ложки), щоб поступово виро­бити у дитини смак до соку, не спричинити розладів травлення та своєчасно виявити алергічні чи інші не­сприятливі реакції. При хорошій переносимості загаль­ну кількість соку поступово збільшують до 50-60 мл на добу у 5-6 місяців, до 100 мл на добу у 12 місяців. Наведену кількість бажано розподілити на 2-3 при­йоми.

Правильніше за все починати з однокомпонентного:

яблучного, грушевого або гарбузового соків без цукру, виготовлених з плодів із природною низькою кис­лотністю. Можна також починати з сезонних, особливо багатих на вітаміни, ягідних соків - з чорної, червоної чи білої смородини. Для кращого засвоєння та зви­кання кислі соки потрібно починати давати розведени­ми навпіл кип'яченою водою кімнатної температури. Якщо дитина добре переносить сік, то через 3-5 днів можна перейти на нерозведений. Пізніше до раціону дитини можна вводити персиковий, вишневий, черешневий, сливовий, капустяний, томатний, морквяний, буряковий, гранатовий, клюквовий соки.

Слід зазначити, що морквяний сік краще давати че­рез день і не більше, ніж ЗО мл на добу. Апельсиновий, полуничний, суничний та малиновий соки також корисні, але вони, частіше за інші, можуть викликати алергічні реакції у вигляді висипу на шкірі або кро­пивниці. Тому їх краще вводити не раніше 6-місячного віку. Те саме стосується й соків з екзотичних фруктів, а також томатного соку. Вишневий, гранатовий та чор­ничний соки містять дубильні речовини і діють як за­кріплюючий та протизапалювальний засіб. Вони корисні дітям при нестійких випорожненнях. Сливовий сік корисний при схильності до запорів.

Через високий вміст глюкози та фруктози, які посилюють процеси бродіння та викликають здування кишечника, виноградний сік грудним дітям віком до 6-ти місяців давати не рекомендується.

Кожен новий вид соку можна давати дітям лише тоді, коли вони добре звикли до раніше споживаного, і не повною порцією, а обережно, починаючи з не­великої кількості.

Соки з доданням цукру, лимонної кислоти та інших компонентів, а також комбіновані соки з декількох фруктів чи овочів доцільно вводити до раціону хар­чування не раніше 6-7-ми місяців життя. Бажано уни­кати багатокомпонентних соків з фруктів, ізольоване використання яких сприяло виникненню у дитини алергічних чи інших негативних реакцій.

Наведені поради мають, звичайно, загальний характер і, обираючи для дитини сік, як і будь-який інший продукт харчування, потрібно, у першу чергу, враховувати її індивідуальні особливості та стан здоров'я. Тому для вирішення цього питання необхідно проконсультуватися у педіатра, який спостерігає за малюком.