3. Значення травної системи у антенатальний період

У ембріогенезі основні структурні елементи травної системи формуються рано, наприклад, у людини вже до 3-4 місяця внутрішньоутробного життя. У новонароджених органи травної системи не досягають ще своєї остаточної форми і розташування. Стравохід не має вигинів, сформованих звужень. Шлунок веретеноподібної форми і залягає майже вертикально, кишечник відносно короткий. З віком спостерігається опускання рухливих його відділів.

До імплантації зародку в стінку матки його харчування відбувається за рахунок запасів яйцеклітини. Ембріон харчується секретом слизової матки та матеріалом жовточного мішку (гістіотрофний тип живлення) Потім утворюється плацента і живлення стає гематотрофним. Плацента непроникна для більшості ліпідів, білків, полісахаридів, які гідролізуються вже ферментами плаценти. Плацента також може синтезувати глікоген і білки, що також потім будуть використовуватися плодом. З 4-5 місяця внутрішньоутробного розвитку починається діяльність органів травлення і разом з гематотрофним притаманне і амніотрофне живлення. Воно полягає в потраплянні навколоплідних вод в ШКТ плода, де поживні речовини частково перетравлюються і всмоктуються в кров плода. Добове поглинання амніотичної рідини може сягати 1 л в кінці вагітності. Амніотична рідина має жири, вуглеводи, мікроелементи, ферменти, амінокислоти і т.д. Частина поживних речовин може всмоктуватися без попереднього гідролізу (глюкоза, амінокислоти димери, олігомери). Деяка частина поживних речовин амніотичної рідини перетравлюється її ж ферментами ( ауто каталітичний тип травлення). Травні залози плода розвиваються в різний період. Ферментативна активність тонкої кишки формується раніше (протеолітична та амінопептидазна активність відмічені в 8-тижневого ембріона). Невелика активність лактази відмічена у 12-тижневого плода, надалі ця активність буде збільшуватись. Амніотрофне живлення типу власне порожнинного травлення може розвиватись з 2-ої половини вагітності, коли виділяється пепсиноген в шлунку (тоді він активується молочною кислотою). Деякі пороки розвитку (атрезія стравоходу) виключають поглинання амніотичної рідини, але це компенсується трансплацентарним живленням. У плода ще нема періодичної моторики. Скорочення кишечника відбувається лише на сильні подразники. Анальний отвір знаходиться в стані тонічного скорочення. При нормально протікаючій вагітності меконій ( вміст прямої кишки) не виходить в амніотичну рідину.

Білет № 3

1. Поняття про ріст і розвиток. Вплив середовища на ріст і розвиток.

Ріст – збільшення розмірів, яке відбувається в усіх організмів в онтогенезі; незворотнє збільшення сухої маси протоплазми клітин;

Розвиток - це якісні зміни, що сприяють формуванню організму чи різних його частин і органів. Розвиток у широкому розумінні – це якісні зміни, що сприяють до підвищенню рівнів складності організації і взаємодії всіх його систем, а також вдосконаленню їх нейрогуморальної регуляції і взаємодії з навколишнім середовищем. Розвиток передбачає три основні процеси: 1) ріст; 2) диференціацію органів і тканин; 3) формоутворення, тобто якісні зміни. Ці процеси взаємозалежні та взаємозумовлені. Фізичний розвиток – це комплекс морфологічних і функціональних властивостей організму, який визначає масу, щільність і форму тіла, а у дітей і підлітків процеси росту.

Ріст проявляється збільшенням кількості клітин, тілесної маси й антропометричних показників.

В одних органах, таких як кістки, легені ріст здійснюється переважно за рахунок збільшення кількості клітин (гіперплазія), в інших (м’язи, нервова тканина) переважають процеси збільшення розмірів самих клітин(гіпертрофія). Таке визначення процесу росту виключають ті зміни маси та розмірів тіла, що можуть бути обумовлені жировідкладенням або затримкою води в організмі.

Закономірності росту та розвитку людини:

1.Нерівномірність

2. Безперервність росту та розвитку

Закон гетеродинамії (нерівномірності) – інтенсивність росту та розвитку тканин, органів і їх систем у різні періоди онтогенезу неоднакові. Періоди посиленого росту змінюються періодами посиленої диференціації.

Закон гетерохромного (неодночасного) розвитку Анохіна – в одному й тому ж організмі ріст органів і диференціювання їх тканин завершується в різний час.

Випереджаючими темпами у людини ростуть мозок та очі. Вони набувають своєї максимальної ваги в період з 7 до 11 років (97%), а до 21 року завершують свій ріст остаточно.

Найінтенсивніший ріст спостерігається у перший рік життя, коли довжина тіла дитини збільшується приблизно на 23-25 см. На другому році життя темп росту уповільнюється, але залишається ще високим – 10-11 см за рік, на третьому році 8 см. У період від 4 до 7 років ріст дитини збільшується на 5-7 см за рік. У молодшому шкільному віці спостерігається уповільнення темпу росту до 4-5 см на рік. З 11-12 років у дівчаток і 13-14 років у хлопчиків до 16-17-и річного віку спостерігається значний приріст (до 7-10 см на рік). Крім того, ріст має і свої індивідуальні особливості. Найбільший приріст довжини тіла у дівчаток має місце між 11-12 роками, у хлопчиків найбільший приріст - між 13 і 14 роками.

У юнацькому віці в основному закінчується процес росту та формування організму і всі основні показники досягають дорослої людини.

Процес росту залежить від впливу багатьох факторів як ендогенного, так і екзогенного походження. Важливе значення мають вітаміни.

Для нормального росту необхідні також мінеральні солі, мікроелементи.

Суттєво впливають на ріст і розвиток такі фактори середовища як кисень, температура, світло, умови життя та праці.

Паралельно з ростом відбувається і розвиток організму, тобто морфологічна диференціація і функціональна спеціалізація певних тканин і частин тіла. Цей якісний фактор визначається змінами структури, складу і функцій організму, він змінюється також нерівномірно до формування дитини як дорослого індивіду.

Пропорції тіла з віком сильно змінюються. У новонародженого висота голови складає 1/4, а дорослого 1/8 довжини всього тіла. Ноги у новонародженого відносно короткі, а дорослого – перевищують половину довжини тіла.