5.Особливості психологічної готовноті до навчання в школі

Готовнiсть дитини до навчання у школi передбачає iнтелектуальну, особистiсну та соцiально-психологiчну, вольову складовi.

Iнтелектуальна готовнiсть дошкольншса до навчання у школi на думку А. Усової, дошкiльник мусить мати високий рiвень научуваностi — вмiння виокремити навчальне завдання та перетворити його на самостiйну мету пiзнавальної дiяльностi. Це передбачає володiння допитливiстю й спостережливiстю, здатнiстю дивуватися та шукати причини виявленої новизни. Проте не всi дошкiльники iнтелектуально готовi до навчання в школi, причиною чого є обмеженiсть їхнiх iнтелектуальних вражень та iнтересiв. Однак вони швидко виконують найпростiшi навчальнi завдання, якщо їх перевести в практичну площину або гру.

Особистiсна та соцiально-психологiчна готовнiсть дошкiльника до навчання у школi Пiдготовка дитини до школи передбачає формування у неї готовностi до прийняття нової соцiальної ролi — школяра, що виражається у серйозному ставленнi до школи, до навчальної дiяльностi та вчителя.

Як правило, старшi дошкiльнята вiдчувають великий потяг до школи. Часто їх приваблює зовнiшнiй аспект шкiльного життя. Але це не найголовнiший мотив. Бiльшiсть iз них прагне учитися. До учення вони ставляться як до дуже серйозного завдання («навчуся писати», «навчуся читати»). Є дiти, якi взагалi не хочуть iти до школи. Причиною такого ставлення, як правило, є помилкове виховання. Виникнення позитивного ставлення дитини до школи пов’язане зi способом подання дорослими iнформацiї про неї. Важливо, щоб вiдомостi, якi дiти отримують зi слiв дорослих про школу, були не тiльки зрозумiлими, а й доступними для усвiдомлення ними. Особистiсна та соцiально-психологiчна готовнiсть до школи передбачає сформованiсть у дiтей навикiв спiлкування i взаємодiї з ровесниками й дорослими.

Вольова готовнiсть дошкiльника до навчання у школi. Пiд кiнець дошкiльного вiку в дошкiльника вже сформованi основнi елементи вольової дії — внутрiшнього зусилля, необхiдного для виконання певної дiяльностi. Вiн здатен поставити мету, прийняти рiшення, окреслити план дiй, виконати його, виявити зусилля для подолання перешкод, оцiнити результат своєї дiї.

Про вольову готовнiсть дошкiльникiв свiдчить високий рiвень довiльностi їхнiх рухiв i поведiнки. Довiльнiсть рухiв виявляється у письмi, правильному використаннi навчального приладдя, пiдтриманнi порядку на письмовому столi, партi, у портфелi. Довiльнiсть поведiнки — у навмисному заучуваннi вiршiв, можливостi побороти певне бажання, вiдмовитися вiд гри заради iншої справи, наприклад допомоги матерi. Вольова готовнiсть передбачає i здатнiсть стримувати свої iмпульсивнi дiї, зосереджуватися на виконуваному завданнi, слуханнi мови старшого тощо.

Отже, вiд народження до вступу до школи дитина долає ряд важливих етапiв: новонародження, немовля, раннє дитинство, дошкiльний вiк. Основним досягненням у життi дитини є й готовнiсть до навчання у школi.

Термінологічний словник до теми:

«Психічний і особистісний розвиток дитини в дошкільному віці»

1. Провідна діяльність - це діяльність, виконання якої визначає виникнення і формування основних психологічних новоутворень людини на даному етапі розвитку її особистості.

2. Рольова гра — гра розважального характеру, в якій учасники приймають певні ролі та колективно створюють історію або слідують уже існуючій (зазвичай із фантастичних творів), у вигаданих ситуаціях діючи відповідно до своїх ролей.

3. Навчання — це організована, двостороння діяльність, спрямована на максимальне засвоєння та усвідомлення навчального матеріалу і подальшого застосування отриманих знань, умінь та навичок на практиці. Цілеспрямований процес передачі і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини.

4. Ситуативне мовлення – мовлення зміст якого зрозумілий співрозмовнику тільки за умови врахування ним ситуації, про яку розповідає дитина.

5. Егоцентричне мовлення (від лат. ego — я, centrum — центр круга) — це монологічне ні до кого не звернене мовлення вголос. Це мовлення для себе і про себе; воно не виконує комунікативної функції.

6. Сенсорний розвиток дитини – це розвиток її відчуттів і сприймань, формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їх форму, колір, розмір, положення у просторі тощо. Він становить фундамент її розумового розвитку.

7. Розумовий розвиток — ступінь розвитку в дитини пізнавальних процесів (відчуттів і сприймання, мислення та мовлення, пам'яті й уяви), сформованість уміння міркувати, обґрунтовувати свої думки, діяти адекватно до вимог старших, виявляти інтерес до пізнання навколишнього середовища, здатність швидко і правильно розуміти те, що їй говорять, вибудовувати власні судження, користуватися поняттями й узагальненнями.

8. Мислення — це процес опосередкованого й узагальненого відображення у мозку людини предметів об'єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв'язках і відношеннях.

9. Криза 7 років - це переломна точка на кривій дитячого розвитку, що відокремлює один вік від іншого, період народження соціального «Я» дитини. Один з головних симптомів кризи семи років - кривляння, манірність, непослух.