Опис проекту

Проект складається із шести етапів, кожен має свій зміст та алгоритм реалізації.

Перший етап – пошуковий. На цьому етапі вчитель знайомить учнів з участю в проекті, оголошує тему проекту, проводить анкетування для виявлення рівня зацікавленості учнів для поділу на групи. Вчитель зазначає, що протягом роботи кожен учасник групи має слідкувати за рівнем своєї роботи, зазначати те, що не зрозуміло, що викликало труднощі в таблицю самоаналізу. Протягом всієї роботи учень слідкує за власним зростанням, самостійно оцінює власну діяльність та роботу інших.

На другому – інформативному етапі вчитель разом з утвореними групами розробляє план роботи над реалізацією проекту. Для цього учні 7-11 класів об’єднуються в групи: 1) група «Дослідники-відкривачі» – створення кутка цікавих історій ветеранів «Знай і перемагай!»; 2) група «Письменники-поети» – складання віршів, статей, написання сценаріїв; 3) група «Художники-декоратори» – естетичне оформлення кабінетів, актової зали під час виступів; 4) група «Митці» – робота над творчими завданнями з теми. Причому кожна з груп учнів може бути розподілена за ролями, за виконуваними завданнями. Наприклад, хтось збирає теоретичну інформацію та працює з додатковими джерелами, інші учні відповідають за музичний супровід, інші – за декорації, іще інші – за написання сценарію тощо.

Вчитель визначає строк, протягом якого кожна група має виконати певну частину роботи. Незважаючи на те, що кожна група працює самостійно, учасники обов’язково мають обмінюватися результатами зібраної інформації, оскільки кожна група працює для того, щоб реалізувати поставлену мету проекту. Працюючи в групах, кожен учасник має змогу проявити свої здібності, поділ на групи сприяє тому, що учень має змогу вибрати та продемонструвати свої вміння там, де він може, а не там, де цього хоче та вимагає вчитель. Крім цього кожен учасник вчиться відповідати за свою діяльність, оцінює роботу інших, а також прагне не підвести команду. Робота кожної групи має супроводжуватися допомогою та контролем учителя-предметника.

На аналітичному етапі роботи над проектом, коли вже групи мають зібраний матеріал, слід обговорити труднощі в підготовці проекту. Учасники обмінюються враженнями, говорять про те, що змогли зробити, що не виходить, над чим планують працювати надалі. Всі зміни в роботі кожен учень позначає в таблиці самоаналізу, за ефективністю роботи групи слідкує, користуючись таблицею форм оцінювання. На цьому етапі роботи над проектом слід повідомити про результативність адміністрацію школи.

Четвертий етап роботи – практичний. Він є передостаннім перед результативним етапом, коли учні мають завершити свою роботу та показати досягнуті результати. Тому для того, що проект був повним та правильним, насиченим та цікавим, учасники груп співпрацюють із шкільними та міськими бібліотекарями, які надають їм методичну та наукову допомогу, а також потребують допомоги вчителя інформатики, який має допомогти з інтернет-ресурсами. По завершенню роботи певні завдання та елементи проекту доцільно апробувати на уроках та виховних годинах, щоб побачити недоліки або, навпаки, відчути плюси від виконаної роботи. Це робиться для того, щоб на презентаційному етапі уникнути негараздів.

Презентаційний етап – вирішальний, оскільки саме тут учні та вчитель звітують перед адміністрацією та колегами школи про виконану роботу, демонструють результати роботи – фотозвіти, виступи агітбригад. Кінцевий результат говорить про те, що навчально-виховний процес повинен спрямовувати учнів на усвідомлення необхідності знати історію свого міста, країни, співпереживати зі своїми громадянами, відстоювати свої права, знати конституцію України, традиції свого народу. Даний проект сприяє фор­муванню особистості, яка розуміє життя як най­вищу цінність, може свідомо оцінити й розв’язати проблеми, що постають перед конкретною люди­ною й людством у цілому.

На рефлексивному етапі варто провести аналіз виконаної роботи, де учень зможе, користуючись заповненими таблицями, може зробити самоаналіз та взаємоаналіз роботи учасників проекту. Разом із вчителем необхідно визначити те, що вдалося реалізувати, а що потребує корекції. По закінченню необхідно визначити перспективи роботи.

Проект цікавий для всіх, бо для його реалізації кожен може обрати те, що йому до душі.

Проект дає учням можливіть самореалізуватися, продемонструвати свої творчі здібності, комунікабельність, артистичність, виробити навички критичного мислення, а найголовніше – виховує справжнього громадянина , патріота своєї Батьківщини.

РОЗДІЛ І. НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ

1.1. Аналіз поняття «патріотичне виховання», «патріотичне почуття», «патріотизм» у філософії, соціології, психології

Проблема патріотичного виховання завжди займала одне з провідних місць у вітчизняній педагогічній та філософській думці. У сучасній літературі патріотичне виховання трактується як виховання, що формує усвідомлення своєї причетності до історії, традицій,культури свого народу, любов до своєї Батьківщини, вболівання за долю свого народу,його майбутнє.

Як результат ефективного патріотичного виховання у дітей чітко формується патріотизм. Патріотизм виявляється в практичній діяльності, спрямованій на всебічний розвиток своєї країни, захист її інтересів. Патріотизм – соціально-історичне явище. Елементи його виникли як усвідомлення родових зв’язків, обрядів, звичаїв. Слово «патріотизм» (від «patris») – грецького походження, в перекладі означає «батьківщина, вітчизна». Уперше воно з’явилося в період Великої Французької революції (1789-1793р.). Патріотами називали себе борці за народ, захисники республіки.

У філософському словнику патріотичне виховання розглядається як виховання, змістом якого є любов до Вітчизни, відданість, гордість за її минуле й сучасне прагнення захищати інтереси Батьківщини. Це визначення актуалізує роль патріотичного виховання, оскільки саме через активну діяльність людини на користь суспільства виявляються її справжні почуття.

У «Великій радянській енциклопедії» подається таке тлумачення: «Патріотичне виховання – це виховання любові до вітчизни, відданості, прагнення своїми справами служити її інтересам». Основою цього тлумачення є емоційно-чуттєва сторона поняття, що виявляється через ставлення людини до навколишнього світу. Життя людини в суспільстві завжди пов’язане з діяльністю, нормами поведінки, взаємовідносинами між людьми.

Тлумачний словник української мови визначає патріотизм як «любов до своєї батьківщини, відданість своєму народу, готовність для них на жертви і подвиги».

Першооснови патріотичного виховання були закладені в народній педагогіці, значення якої висвітлюється в роботах О.Любара,В.Мацюка, В.Пугача, М.Стельмаховича, Д.Федоренка. Вони висвітлювали ідеал давньо-руської епохи, складовою частиною якого виступає патріотичне виховання.

У сучасній педагогічній літературі виділяють щонайменше три різновиди патріотизму.

1. Етнічний патріотизм, що ґрунтується на почутті власної причепності до свого народу, на любові до рідної мови, культури, до власної історії тощо. Цей термін уперше використав відомий сучасний вчений-психолог І.Кон, який писав, що «…етнопатріотизм пов'язаний з утвердженням конкретизованих, спрощених образів свого народу, як правило,наділених позитивними рисами».

Більш детально розглядає етнопатріотизм соціолог Т.Ісламшина. Вона визначає його як почуття внутрішнього духовного зв’язку зі своїм народом, поваги до «своїх» етнічних цінностей.

Цей патріотизм зумовлений природою як відчуття видової ознаки народу, є природженим і розвивається повноцінно, якщо дитина зростає у національно зорієнтованій сім’ї, навчається в українському дитячому садку, а потім в українській школі. При цьому великого значення надається вивченню історії українського народу, рідної мови та літератури, українського мистецтва, народних звичаїв, традицій.

2. Територіальний патріотизм базується на любові до того місця на землі (до місцевості, ландшафту, клімату тощо), де людина народилася.

3. Державний патріотизм ґрунтується на остаточній меті нації – побудові власної держави, державному самовизначенні, державницькому світогляді та державницькому почутті ; це вищий патріотизм, який базується на державній ідеології та пов'язаний з почуттям громадянськості.

Таким чином, патріотичні почуття українського народу є емоційним аспектом національного державницького світогляду, що включає почуття належності до України, її історії, віру в майбутнє своєї держави. Найвищою формою патріотизму виступає почуття любові до Батьківщини, готовність терпіти муки й навіть іти на смерть заради неї.

Вивчивши велику кількість філософської, психолого-педагогічної та соціологічної літератури сформулюємо власне узагальнене визначення поняття патріотизм. Патріотизм – це духовно-моральний принцип життєдіяльності особистості, який характеризується відповідальним ставленням людини до рідного краю, до Батьківщини, до народу, це активна праця на благо Вітчизни, примноження її багатств, розбудова науки та культури, захист свободи та честі своєї держави. Патріотичне виховання - це виховання, яке передбачає виховання патріотичних почуттів, означає вироблення високого ідеалу служіння народові,готовності у будь-який час стати на захист Батьківщини, вивчати бойові традиції та героїчні сторінки українського народу, його Збройних Сил.

Радянська педагогічна наука, скована догмами марксистко-ленінської ідеології, так і не змогла виробити єдиного підходу до розуміння суті патріотичного виховання.

Серед класиків педагогічної науки до проблем патріотичного виховання зверталися Г.Ващенко, О.Духнович, А. Макаренко, О. Огієнко, С.Русова, Г.Сковорода, В. Сухомлинський, К.Ушинський, Я.Чепіга та інші видатні вчені. У своїх працях і наукових розробках вони висвітлювали актуальні для свого часу проблеми розвитку патріотичних почуттів як складової частини національної системи виховання, висували ідею виховання «свідомого» громадянина, патріота своєї Батьківщини.