Завдання до лабораторної роботи:

1. Виконати графічне зображення вузла коміру.

2. Скласти специфікацію деталей крою.

3. Скласти технологічну послідовність обробки коміра.

4. Виготовити зразок коміра.

Контрольні питання:

1. Яки види швів застосовують при обробці відльоту коміра?

2. З яких деталей складається комір у чоловічих сорочках?

3. Які технічні умови на виготовлення коміра?

Лабораторна робота

Тема: З’єднання коміра з виробом.

Мета роботи (дидактична (навчальна), виховна): Вивчення і вибір способів з’єднання коміра з горловиною у виробах легкого асортименту.

Розвиток пізнавальної активності під час вибору способу з’єднання коміра з горловиною.

Обладнання, прилади та матеріали:

1. Швейне обладнання: універсальна швейна машина, праска.

2. Інструменти: голки, булавки, ножиці, наперсток, лінійка, крейда, олівець, ручка.

3. Предмети праці: деталі крою, нитки бавовняні №50-40.

Контрольні питання або завдання (тестові) для попереднього контролю готовності студентів до проведення лабораторної роботи:

1. Яке обладнання застосовують при обробці коміра та з’єднанні його з горловиною?

2. Перерахувати основні етапи виготовлення коміру.

3. Яким чином перевіряють якість виготовлення коміра?

Вміння та навички (що повинні сформуватись у студентів підчас лабораторної роботи) : Формування вмінь та навичок при з’єднанні коміра з горловиною у чоловічих сорочках.

Методичні вказівки до організації лабораторної роботи:

Вшивний комір з’єднують з виробом після обробки коміра і зшивання плечових зрізів. Комір з’єднують з горловиною виробу з боку нижнього коміра по надсічкам. Верхній комір настрочують накладним швом с закритим зрізом, застосовуючи пристосування для підгинання зрізів всередину. Якщо комір з відрізною стійкою, спочатку з’єднують відльот коміра зі стійкою, потім вшивають комір у горловину. Після з’єднання коміра з виробом запошивним швом верхній комір викроюють на 10мм більше нижнього.

У виробах з товстих тканин і трикотажних полотен зріз головини верхнього коміра попередньо обметують, потім з’єднують накладним швом з відкритим (обметаним )зрізом.

У виробах з бавовняних тканин і трикотажних полотен комір можна вшивати на зшивально-обметувальній машині, обшиваючи одночасно уступи підбортів. Припуск на шов настрочують на виріб з боку верхнього коміра.

У виробах з лацканами з’єднання коміра з горловиною суміщують зі з’єднанням підборта з пілочкою. Комір вкладають між пілочкою і підбортом лицьовою стороною вниз на лицьову сторону пілочки і вшивають з боку підборта, доводячи строчку до плечового шва. Припуск на шов надсікають напроти плечового шва, верхній комір відгинають, а нижній вшивають в горловину спинки. Верхній комір настрочують накладним швом по горловині спинки.

Завдання до лабораторної роботи:

1. Виконати графічне зображення вузла.

2. Скласти специфікацію деталей крою.

3. Скласти технологічну послідовність з’єднання коміра з горловиною.

4. Виготовити зразок коміра та з’єднати його з горловиною.