1.6 Основні характеристики інтеграційних процесів, типи та форми інтегрування

Економічна інтеграція – це процес економічної взаємодії країн, що приводить до

зближення господарських механізмів, який приймає форму міждержавних угод і узгоджено

регульований міждержавними органами _[25].

За змістом інтеграція являє собою переплетення, взаємопроникнення і зрощування

відтворювальних процесів країн регіону. З 1947 р. у світі було створено більш 60 інтеграційних

угруповань_, що визначалося цілим рядом передумов_.

Передумови інтеграції:

- близькість рівнів економічного розвитку і ступеня ринкової зрілості країн_, що інтегруються_. За

рідкісним винятком (НАФТА) міждержавна інтеграція розвивається або між промислово

розвинутими, або між країнами, що розвиваються;

- географічна близькість країн_, що інтегруються_, наявність у більшості випадків загального

кордону й історично сформованих економічних зв_'язків_;

- спільність економічних і інших проблем, що постають перед країнами в області розвитку,

фінансування_, регулювання економіки_, політичного співробітництва і т_. д_.Економічна

інтеграція покликана вирішити набір конкретних проблем_, що реально постають перед

країнами, що інтегруються;

- демонстраційний ефект. У країнах, що створ інтеграційні об'єднання, звичайно відбуваються

позитивні зрушення (прискорення темпів економічного зростання_, зниження інфляції_,

зростання зайнятості і т.ін.), що робить певний психологічний вплив на інші країни.

Демонстраційний ефект виявив себе, наприклад, у бажанні країн колишнього СРСР

якнайшвидше стати членами ЄС_, навіть не маючи для цього макроекономічних передумов_;

- «ефект доміно_». Після того_, як більшість країн того чи іншого регіону стали членами

інтеграційного об'єднання, інші країни, що залишився за його межами, зазнають деяких

труднощів_, пов_'язаних з переорієнтацією економічних зв_'язків країн_, що входять в

угруповання_, одна на одну_. Це нерідко приводить навіть до скорочення торгівлі країн_, що

залишився за межами інтеграції. У результаті вони також змушені вступити в інтеграційне

об'єднання. Наприклад, після вступу Мексики в НАФТА, багато латиноамериканських країн

поспішають укласти з нею угоди про торгівлю_.

Найбільший розвиток інтеграційні об'єднання різного типу одержали в другій половині XX

ст. Історично інтеграція еволюціонує через кілька основних ступенів кожен з яких свідчить про

рівень її зрілості_. У цілому можна виділити шість етапів_, для яких характерні свої особливості_.

На першому рівні_, коли країни ще тільки роблять перші кроки до взаємного зближення_,

між ними полягають преференційні торговельні угоди. Вони можуть підписуватися або на

двосторонній основі між двома державами_, або між вже існуючим інтеграційним угрупованням і

окремою країною або групою країн_. Відповідно до цих угод країни надають одна одній більш

сприятливий режим, ніж третім країнам.

На другому рівні інтеграції країни переходять до створення зони вільної торгівлі, що

передбачає вже повне скасування митних тарифів у взаємній торгівлі товарами і послугами при

збереженні національних митних тарифів у відносинах із третіми країнами. У більшості випадків

умови зони вільної торгівлі поширюються на всі товари, крім продукції сільського господарства.

Зона вільної торгівлі може координуватися невеликим міждержавним секретаріатом_,

розташованим на території однієї з держав_-членів_, але найчастіше обходиться і без нього_,

погоджуючи основні параметри свого розвитку на періодичних нарадах керівників відповідних

відомств.

Третій рівень інтеграції пов_'язаний зі створенням митного союзу – погодженим

скасуванням національних митних тарифів і введенням загального митного тарифу та єдиної

системи нетарифного регулювання торгівлі відносно третіх держав. Митний союз передбачає

безмитну внутрішньоінтеграційну торгівлю товарами та послугами і повну свободу їхнього

переміщення усередині регіону. Звичайно митний союз вимагає створення вже більш розвинутої

системи міждержавних органів, що координують проведення погодженої зовнішньоторговельної

політики_. Найчастіше вони приймають форму періодичних нарад міністрів_, що керують

відповідними відомствами і у своїй роботі спираються на постійно діючий міждержавний

секретаріат.

Коли інтеграційний процес досягає четвертого рівня – спільного ринку, – країни, що

інтегруються_, домовляються про свободу руху не тільки товарів і послуг_,але і факторів

виробництва – капіталів, робочої с і технологій. Координація здійснюється на періодичних

нарадах (звичайно 1 – 2 рази на рік) глав держав і урядів країн-учасниць, на значно частіших

зустрічах міністрів_, що спираються на постійно діючий міждержавний секретаріат ₍наприклад_, у

ЄС – Європейська рада глав держав і урядів, Рада міністрів ЄС і Секретаріат ЄС).

Нарешті_, на п_'ятому_, найвищому_,рівні відбувається повна інтеграція_, що припускає

проведення єдиної економічної, валютної, бюджетної, грошової політики, уведення єдиної

валюти, встановлення органів наднаціонального регулювання усередині інтеграційного

угруповання_. Уряди узгоджено відмовляються від частини своїх функцій на користь

наддержавних органів_, що наділяються правом приймати рішення з питань_, що стосуються

організації, без узгодження з урядами країн-членів (наприклад, у ЄС – Комісія ЄС).

В практиці сучасного міжнародного бізнесу напрацьовані різнобічні_, зокрема_, достатньо

гнучкі форми міжнародної кооперації_, до яких відносяться _[30]:

- ліцензований договір – використання авторського права, товарного знаку, патента;

- виготовлення комплексного виробу або його компонентів одним з закордонних

партнерів_;

- контакт-менеджмент – передача одним з партнерів іншому ноу-хау в галузі менеджменту;

- франчайзінг – видача ліцензій на певну діяльність з наданням додаткової керівної,

маркетингової та технологічної підтримки_;

- стратегічний альянс – формальна або не формальна спілка_, що створюється з метою

об’єднання ресурсів для розв’язання задач реорганізації, підвищення ринкової ефективності або

досягнення ₍ефект «Масштабу_»);

- спільне підприємство – одна з розповсюджених форм стратегічного альянсу_, о пов’язана

зі створенням нової компанії юридично або економічно самостійним підприємством;

- багатонаціональна компанія – найбільш «жорстка» форма міжнародного співробітництва,

що заснована на механізмі акціонерної участі або інших прийомах корпоративного контролю_.

Процеси корпорування, що використовують переваги корпорації як форми організації

бізнесу, визначальні на сучасному етапі розвитку інтегрованих структур. На цій основі

ґрунтуються поширеніші інтегровані корпоративні структури ₍ІКС₎: концерни_,холдинги_,бізнес_-

альянси (об’єднання підприємств_, які діють відповідно до спеціальних договорів_, угод про

співпрацю на основі інституту довірчого управління). Форми інтеграції можуть бути [31, с. 73-

85]:

1. Формальними

1.1 Тимчасовими

- консорціум;

- фінансово_-промислова група_.

1.2 Умовно-постійними

- асоціація;

- корпорація_.

2. Неформальними

- холдінг;

- концерн.

З погляду механізмів регулювання спільної діяльності класифікація ІКС виглядає

наступним чином [31, с. 77]:

1. ІКС, управління в яких здійснюється на основі майнових зв’язків (участі в капіталі):

- складаються з материнського та дочірніх товариств ₍класичний холдинг₎;

- централізують контроль за допомогою особистої унії власників ком паній, які у сукупності є

материнським товариством стосовно інших учасників холдингу (розподілений холдинг);

- створюються на основі взаємно їх участі в капіталі ₍перехресні володіння₎.

2. ІКС_, управління в яких здійснюється на основі концентрації контролю над ресурсами та

послугами:

- виникають на базі централізованого постачання та/або збуту, включаючи побудову бартерних

ланцюгів та давальницьких схем_;

- координуються за допомогою кредитів, страхових та лізингових послуг;

- створюються через регулювання доступу до інформаційних ресурсів, конкурентоспроможних та

новітніх технологій_;

- координуються розподілом пільг, які отримують від держави.

3. ІКС_, які регулюються на основі добровільної централізації учасниками групи деяких власних

повноважень:

- створюються на основі кастодіальних послуг та довірчого управління акціями;

- регулюються на базі спільного заснування та використання ринкових структур_,яких раніше

бракувало (бірж_, торгівельних_, лізингових_, інвестиційних та інших компаній₎;

- з передачею ряду функцій виконавчих органів (договір про управління та ін.).

Дослідження та узагальнення причин створення і діяльності інтегрованих корпоративних

об’єднань у розвинених країнах світу дозволили виявити основні фактори їх формування_, які слід

вважати домінуючими факторами розвитку інтеграційних економічних процесів у цілому – це

фактори організаційного оформлення та розвитку фінансового капіталу, технологічні (досягнення

ефекту від масштабу_, усереднення_, синергії₎, ринкові (економія на трансакційних витратах₎та

управлінські. Пріоритет останніх зумовлений координаційним та адаптаційним ефектом їх впливу

на побудову й розвиток корпоративного об’єднання.

Існує також класифікація ІКС за типом інтеграції [31, с. 78]:

- горизонтальна_;

- вертикальна;

- конгломератна_.