1. Централізації управління – зосередження стратегічних і найбільш важливих поточних

рішень у руках вищого керівництва_.

Переваги_:

- можливість прийняття рішень тими менеджерами, які добре інформовані про роботу

корпорації в цілому_, займають високі посади й мають відповідні знання й досвід_;

- можливість усунення дублювання в роботі й пов_'язаного із цим зниження загальних

управлінських витрат;

- можливість забезпечити єдину науково-технічну, виробничу, збутову, кадрову й ін. політики.

Недоліки_:

- рішення ухвалюється особами, що володіють не повною мірою конкретною проблемою, при

цьому спостерігається тривалий процес передачі інформації, її викривлення;

- усунення менеджерів нижчих рівнів від прийняття тих рішень_, які їм же потім і виконувати_.

2. Децентралізації – делегування повноважень_, органу нижчого підпорядкування управління корпорацією, структурному підрозділу,_, посадовій особі_. Особливо необхідна при територіальному розсередженні корпорації й при нестабільному високодинамічному середовищі._.

Переваги:

- можливість оперативного прийняття рішень, залучення до цього менеджерів усіх рівнів,

необов_'язковість у зв_'язку із цим розробки детальних планів_, ослаблення бюрократії_.

Недоліки:

- недолік загального рівня – зниження якості рішень, звуження масштабів бачення проблеми й

кола інтересів менеджера_;

- ускладнення процесу уніфікації правил і процедур прийняття рішень_;

- можливість переходу децентралізації в дезінтеграцію й сепаратизм.

3. Координації діяльності структурних підрозділів і співробітників фірми – узгодження

дій і передачі інформації менеджерів усіх рівнів і ланок_. Ставиться або в обов_'язки

самих підрозділів, або здійснюється спеціальним менеджером (службою). Наприклад:

планово-диспетчерське бюро.

4. Використання людського потенціалу_:

- більшість рішень ухвалюється не вищим керівництвом, а співробітниками тих рівнів, де ці

рішення повинні виконуватися;

- виконавці орієнтуються не на прямі вказівки «зверху_», а на обмеження своєї сфери дій_,

повноважень і відповідальності_;

- вищі інстанції вирішують тільки ті питання, які нижчестоящі не здатні або не мають права

брати на себе.

5. Ефективного використання послуг сателітів бізнесу_. – фахівців, які виконують комплекс супутніх основному бізнесу корпорації видів діяльності. Найчастіше вони сприяють зв’язкам корпорації із зовнішнім середовищем – контрагентами_, державою в особі численних органів і установ_, громадськими організаціями й ін.

6. Поділу прав власності й контролю – поділ підприємницької й управлінської праці_,

тобто відмова власника від поточного керування компанією на користь менеджера.

Фундаментальні принципи корпоративного управління ОЭСР

1. Дотримання прав власників_:

- надійні методи реєстрації прав власності_, відчуження або передачу акцій_,

- своєчасне й регулярне одержання інформації про діяльність корпорації;

- участь і голосування на зборах акціонерів_, гласність_;

- участь у виборі правління_, підзвітність правління_;

- участь у прийняття глобальних рішень;

- одержання прибутків.

2. Рівне відношення до власників однієї категорії_:

- однакові права голосу;

- чинність голосу залежно від розміру вкладеного капіталу;

- забезпечення цього регламентом_.

3. Посилення ролі зацікавлених осіб у керуванні корпорацією – формування й

удосконалювання даного механізму з наданням цим особам необхідної інформації.

4. Розкриття інформації й прозорість_. Така інформація повинна включати_:

- результати фінансової й операційної діяльності компанії_;

- завдання компанії;

- власність на великі пакети акцій і розподіл голосів;

- список членів правління й головних посадових осіб_, одержувана ними винагорода_;

- прогнозовані істотні фактори ризику;

- глобальні питання, пов’язані з найманими робітниками й іншими зацікавленими особами;

- структуру й політичне керування_.

5. Обов’язки правління_:

- переглядати й направляти корпоративну стратегію, основні плани дій, політичне керування

ризиками_, річні бюджети й бізнес_-планування діяльності_;

- підбирати головних посадових осіб_, призначати їм винагороду_, здійснювати контроль їх

діяльності, заміняти їх, стежити за відновленням кадрів;

- переглядати розмір винагороди, одержуваної головними посадовими особами й членами

правління компанії_;

- контролювати й регулювати потенційні конфлікти інтересів членів правління, адміністрації й

власників;

- забезпечувати цілісність систем бухгалтерського обліку й фінансової звітності корпорації_;

- контролювати процес розкриття й поширення інформації_.

Слід зауважити, що прнкипи корпоративного управління повинні стосуватися захищення

прав всіх учасників корпоративних відносин, тобто власників, інвесторів, працівників,

споживачів_, суспільства та ін_.Розумно створювати їх групами – стосовно конкретного учасника

корпоративних відносин.