- •1. Предмет, об’єкт, хронологія та історіографія курсу.
- •2. Формування та основні принципи Вестфальського договірного комплексу.
- •3. Основні принципи міжнародних відносин в Новий час.
- •4. Становлення національних держав. Їх роль в міжнародних відносинах Нового часу.
- •5. Міжнародні відносини на завершальному етапі Тридцятирічної війни.
- •6. Передумови встановлення гегемонії Франції в іі пол. Хvіі ст. Піренейський мир 1659 р.
- •7. Зовнішня політика Франції в 60 — 70-ті рр. Хvіі ст.
- •8. Зовнішня політика Франції в 80 — 90-ті рр. Хvіі ст.
- •9. Зовнішня політика Англії в 1640 — 1660-ті рр.
- •10. Міжнародні відносини та зовнішня політика Англії в 1660 — 1689 рр.
- •11. Війна за Іспанську спадщину (1701 — 1714 рр.). Утрехтський (1713 р.) та
- •12. Становлення та криза Голландської колоніальної імперії в хvіі ст.
- •13. Становлення та розвиток Французької колоніальної імперії в хvіі — і пол. Хvііі ст.
- •14. Англійська колоніальна експансія в хvіі ст.
- •15. Міжнародні відносини та зовнішня політика Московської держави в іі пол. Хvіі ст.
- •16. Міжнародні відносини в період Північної війни (1700 — 1721 рр.).
- •17. Міжнародні відносини та зовнішня політика Російської імперії в 1726 — 1755 рр.
- •18. Англо-французьке протистояння в і пол. Хvііі ст.
- •19. Міжнародні відносини під час війни за Польську спадщину (1733 —
- •1738 Рр.). Віденський мир 1738 р.
- •21. Війна за Австрійську спадщину (1740 — 1748 рр.): причини та
- •22. Семирічна війна в міжнародних відносинах: причини та передумови, “Дипломатична революція” сер. Хvііі ст., Паризький та Хубертсбургський мирні договори.
- •23. Польське питання в міжнародних відносинах хvііі ст.
- •24. Міжнародні відносини в період війни за незалежність сша (1775 —1783 рр.)
- •25. Російсько-турецькі відносини наприкінці хvіі — в іі пол. Хvііі ст.
- •26. Міжнародні відносини та зовнішня політика Франції в травні 1789 — серпні 1792 рр.
- •27. Міжнародні відносини та зовнішня політика Франції в вересні 1792 — липні 1794 рр.
- •28. Міжнародні відносини та зовнішня політика Франції в серпні 1794 — листопаді 1799 рр.
- •30. Міжнародні відносини та зовнішня політика Франції в 1806 — 1811 р
- •31. Діяльність Антинаполеонівської коаліції в 1812 — 1815 рр.
- •VI антифранцузская коалиция (1812—1814)
- •VII антифранцузская коалиция. «Сто дней» Наполеона (1815)
- •32. Віденський конгрес (1814 — 1815 рр.).
- •33. Міжнародні відносини та зовнішня політика сша наприкінці хvііі — в і пол. Хіх ст.
- •34. Утворення Священного союзу. Його діяльність в 1815 — 1848 рр.
- •35. Міжнародні відносин та зовнішня політика Російської імперії в 1815 — 1848 рр.
- •36. Опіумні війни в міжнародних відносинах сер. Хіх ст.
- •37. Латинська Америка в міжнародних відносинах і пол. Хіх ст.
- •38. “Східне питання”. Його еволюція в 1830 — 1840-ві рр.
- •39. Кримська війна (1853 — 1856 рр.). Паризький мирний договір 1856 р.
- •40. Міжнародні відносини та зовнішня політика сша в період Громадянської війни (1861 — 1865 рр.).
- •41. Міжнародні відносини та зовнішня політика Пруссії в 50 — 60-ті рр. Хіх ст.
- •42. Франко-прусська війна (1870 — 1871 рр.) та Франкфуртський мирний договір 1871 р.
- •43. Центральна Азія в міжнародних відносинах сер. Хіх ст.
- •44. Близькосхідна криза 1875 — 1877 рр.
- •45. Російсько-турецька війна 1877 — 1878 рр. Берлінський конгрес.
- •46. Колоніальна експансія Великої Британії в середині хіх — на початку хх ст.
- •47. Колоніальна експансія Франції в середині хіх — на початку хх ст.
- •48. “Союз трьох імператорів” в системі міжнародних відносин кінця 70 — 80-х рр. Хіх ст.
- •49. Утворення Троїстого союзу. Його роль в міжнародних відносинах кінця хіх ст.
- •50. Зовнішня політика Великої Британії в іі пол. Хіх ст.
- •51. Зовнішня політика Франції в останній третині хіх – на початку хх ст.
- •52. Зовнішня політика Італії в останній третині хіх — на початку хх ст.
- •53. Близькосхідна криза 1894 — 1897 рр.
- •54. Японія в міжнародних відносинах іі пол. Хіх ст. Японсько-китайська
- •55. Експансія провідних держав світу в Китай наприкінці хіх — на початку
- •56. Іспансько-американська війна 1898 р.
- •57. Латинська Америка в міжнародних відносинах іі пол. Хіх — на початку хх ст. (экспансия сша)
- •58. Міжнародні відносини в період англо-бурської війни (1899 — 1902 рр.).
- •59. Зовнішня політика сша в останній третині хіх — на початку хх ст.
- •60. Російсько-японська війна (1904 — 1905 рр.). Портсмутський мирний
- •61. Боснійська криза 1908 — 1909 рр.
- •64. Експансія Італії в Північній Африці. Італійсько-турецька війна 1911 —
- •65. Балканський блок. Сербсько-болгарський договір 1912 р.
- •68. Липнева криза 1914 р. Причини та передумови Першої світової війни.
- •69. Перша світова війна (1914 – 1918 рр.). Компьєнське перемир’я.
64. Експансія Італії в Північній Африці. Італійсько-турецька війна 1911 —
1912 рр.
К началу 20 века все страны Северной Африки уже были поделены между англичанами, французами и испанцами, превратившись в колонии и протектораты. И лишь на одну – нынешнюю Ливию – до поры до времени никто не клал глаз. Ведь вожделенную нефть в её песках пока не нашли, 99% площади было непригодно для земледелия, и даже на оставшемся проценте оазисов были проблемы с водой.Юридически прозябающая в бедности Ливия, чьи жители в XIX веке промышляли чем могли (вплоть до работорговли и пиратства), оставалась последним владением Османской империи на африканском континенте. Так продолжалось вплоть до 13 сентября 1911 года, когда турки получили по телеграфу невероятно наглую по своему тону телеграмму из Рима. Италия пока еще входила во враждебный ей Тройственный союз и Россия могла бы заступиться за «братский народ». Однако, и тогда русого царя удалось убедить не накладывать своё «вето» - у России были свои претензии к Турции, главным образом по вопросу открытия для свободного мореплавания черноморских проливов. Италия пообещала России дипломатическую помощь в этом вопросе и… в Петербурге пообещали «закрыть глаза» на «гуманитарную операцию».Сенусийя, к которому и сегодня относят до трети ливийцев, был внушительной силой уже в 1911 году. Он представлял собой суфийский религиозно-политический орден (братство, тарикат), основанный в 1837 году в Мекке Мухамммедом ибн Али ас-Сенуси, и нацеленный на «преодоление упадка исламской мысли, духовности мусульманского политического единства».
Реакция Англии и Франции на грядущий захват Ливии итальянцами была еще более благосклонной: с одной стороны он сулил возникновение необходимого «буфера» между контролируемым англичанами Египтом и французскими владениями в Алжире и Тунисе. С другой – руками итальянцев англичане и французы надеялись обуздать деятельность мусульманского ордена Сенуссия (сенуситов), представлявшего угрозу и их колониальной политике.
Итало-турецкая война или Турецко-итальянская (29 сентября 1911-18 октября 1912) - колониальная война итал. империалистов за захват сев.-афр. провинций Османской империи - Триполитании и Киренаики. Получив заранее согласие держав на захват Триполитании и Киренаики (договор Тройственного союза 1891, соглашения с Францией 1902, Россией 1909) и использовав сложившуюся в связи с Агадирским кризисом (см. в ст. Марокканские кризисы) междунар. обстановку, а также внутр. затруднения Турции, итал. пр-во 28 сент. 1911 предъявило Турции ультиматум, в к-ром потребовало согласия на воен. оккупацию Италией этих терр. Сочтя ответ тур. пр-ва неудовлетворительным, Италия 29 сент. начала войну. К 5 окт. итал. десантные части, преодолев сопротивление слабых тур. гарнизонов, заняли гг. Триполи, Хомс, Дерну, Бенгази, Тобрук. Предпринятое в нояб. наступление в глубь страны (50-тысячный экспедиц. корпус) встретило упорное сопротивление коренного араб. населения. В апр. 1912 итал. флот бомбардировал Дарданеллы, в мае 1912 Италия заняла о-ва Додеканес. Сложная внутрипо-литич. обстановка в Турции и в особенности угроза войны со странами Балканского союза 1912 вынудили тур. пр-во начать в июле 1912 переговоры о мире. 15 окт. 1912 в Уши был подписан секретный предварительный и 18 окт. в Лозанне - гласный мирные договоры, предусматривавшие: обязательство тур. султана "даровать" автономию населению Триполитании и Киренаики, прекращение войны, вывод тур. войск из этих областей, а итальянских - с о-вов Додеканеса (это обязательство Италия не выполнила, и острова оставались под итал. господством до конца 2-й мировой войны). Несмотря на отсутствие в договоре признания итал. аннексии, Триполитания и Киренаика фактически были превращены в итал. колонию, получившую назв. Ливия. Однако местное население не прекращало вооруж. борьбы против итал. оккупантов до изгнания итал. войск из Ливии в 1943. Окончат. отказ Турции от всяких прав на Ливию был зафиксирован в Лозаннском мирном договоре 1923.
