- •1. Предмет, об’єкт, хронологія та історіографія курсу.
- •2. Формування та основні принципи Вестфальського договірного комплексу.
- •3. Основні принципи міжнародних відносин в Новий час.
- •4. Становлення національних держав. Їх роль в міжнародних відносинах Нового часу.
- •5. Міжнародні відносини на завершальному етапі Тридцятирічної війни.
- •6. Передумови встановлення гегемонії Франції в іі пол. Хvіі ст. Піренейський мир 1659 р.
- •7. Зовнішня політика Франції в 60 — 70-ті рр. Хvіі ст.
- •8. Зовнішня політика Франції в 80 — 90-ті рр. Хvіі ст.
- •9. Зовнішня політика Англії в 1640 — 1660-ті рр.
- •10. Міжнародні відносини та зовнішня політика Англії в 1660 — 1689 рр.
- •11. Війна за Іспанську спадщину (1701 — 1714 рр.). Утрехтський (1713 р.) та
- •12. Становлення та криза Голландської колоніальної імперії в хvіі ст.
- •13. Становлення та розвиток Французької колоніальної імперії в хvіі — і пол. Хvііі ст.
- •14. Англійська колоніальна експансія в хvіі ст.
- •15. Міжнародні відносини та зовнішня політика Московської держави в іі пол. Хvіі ст.
- •16. Міжнародні відносини в період Північної війни (1700 — 1721 рр.).
- •17. Міжнародні відносини та зовнішня політика Російської імперії в 1726 — 1755 рр.
- •18. Англо-французьке протистояння в і пол. Хvііі ст.
- •19. Міжнародні відносини під час війни за Польську спадщину (1733 —
- •1738 Рр.). Віденський мир 1738 р.
- •21. Війна за Австрійську спадщину (1740 — 1748 рр.): причини та
- •22. Семирічна війна в міжнародних відносинах: причини та передумови, “Дипломатична революція” сер. Хvііі ст., Паризький та Хубертсбургський мирні договори.
- •23. Польське питання в міжнародних відносинах хvііі ст.
- •24. Міжнародні відносини в період війни за незалежність сша (1775 —1783 рр.)
- •25. Російсько-турецькі відносини наприкінці хvіі — в іі пол. Хvііі ст.
- •26. Міжнародні відносини та зовнішня політика Франції в травні 1789 — серпні 1792 рр.
- •27. Міжнародні відносини та зовнішня політика Франції в вересні 1792 — липні 1794 рр.
- •28. Міжнародні відносини та зовнішня політика Франції в серпні 1794 — листопаді 1799 рр.
- •30. Міжнародні відносини та зовнішня політика Франції в 1806 — 1811 р
- •31. Діяльність Антинаполеонівської коаліції в 1812 — 1815 рр.
- •VI антифранцузская коалиция (1812—1814)
- •VII антифранцузская коалиция. «Сто дней» Наполеона (1815)
- •32. Віденський конгрес (1814 — 1815 рр.).
- •33. Міжнародні відносини та зовнішня політика сша наприкінці хvііі — в і пол. Хіх ст.
- •34. Утворення Священного союзу. Його діяльність в 1815 — 1848 рр.
- •35. Міжнародні відносин та зовнішня політика Російської імперії в 1815 — 1848 рр.
- •36. Опіумні війни в міжнародних відносинах сер. Хіх ст.
- •37. Латинська Америка в міжнародних відносинах і пол. Хіх ст.
- •38. “Східне питання”. Його еволюція в 1830 — 1840-ві рр.
- •39. Кримська війна (1853 — 1856 рр.). Паризький мирний договір 1856 р.
- •40. Міжнародні відносини та зовнішня політика сша в період Громадянської війни (1861 — 1865 рр.).
- •41. Міжнародні відносини та зовнішня політика Пруссії в 50 — 60-ті рр. Хіх ст.
- •42. Франко-прусська війна (1870 — 1871 рр.) та Франкфуртський мирний договір 1871 р.
- •43. Центральна Азія в міжнародних відносинах сер. Хіх ст.
- •44. Близькосхідна криза 1875 — 1877 рр.
- •45. Російсько-турецька війна 1877 — 1878 рр. Берлінський конгрес.
- •46. Колоніальна експансія Великої Британії в середині хіх — на початку хх ст.
- •47. Колоніальна експансія Франції в середині хіх — на початку хх ст.
- •48. “Союз трьох імператорів” в системі міжнародних відносин кінця 70 — 80-х рр. Хіх ст.
- •49. Утворення Троїстого союзу. Його роль в міжнародних відносинах кінця хіх ст.
- •50. Зовнішня політика Великої Британії в іі пол. Хіх ст.
- •51. Зовнішня політика Франції в останній третині хіх – на початку хх ст.
- •52. Зовнішня політика Італії в останній третині хіх — на початку хх ст.
- •53. Близькосхідна криза 1894 — 1897 рр.
- •54. Японія в міжнародних відносинах іі пол. Хіх ст. Японсько-китайська
- •55. Експансія провідних держав світу в Китай наприкінці хіх — на початку
- •56. Іспансько-американська війна 1898 р.
- •57. Латинська Америка в міжнародних відносинах іі пол. Хіх — на початку хх ст. (экспансия сша)
- •58. Міжнародні відносини в період англо-бурської війни (1899 — 1902 рр.).
- •59. Зовнішня політика сша в останній третині хіх — на початку хх ст.
- •60. Російсько-японська війна (1904 — 1905 рр.). Портсмутський мирний
- •61. Боснійська криза 1908 — 1909 рр.
- •64. Експансія Італії в Північній Африці. Італійсько-турецька війна 1911 —
- •65. Балканський блок. Сербсько-болгарський договір 1912 р.
- •68. Липнева криза 1914 р. Причини та передумови Першої світової війни.
- •69. Перша світова війна (1914 – 1918 рр.). Компьєнське перемир’я.
61. Боснійська криза 1908 — 1909 рр.
Боснийский кризис 1908—09 - международный конфликт, вызванный аннексией 7 октября 1908 Австро-Венгрией Боснии и Герцеговины — провинций, населённых сербами и хорватами и находившихся под оккупацией Австро-Венгрии на основании решений Берлинского конгресса 1878.
Причины: Ав.-Вен. стремилась нанести удар по растущему нац.-осв. движению южнославянских народов, ухудшение полит. ситуации в Осм. Империи (нац.-осв. движения антитур. характера, вызванного младотур. рев., провод. политику "османизма" - ассимиляции нетурецких жителей империи).
Ход событий: 15 сентября 1908 - встреча в Бухлау министров ин. дел России и Ав.-Вен., Россия признает возможность аннексии Боснии и Герцеговины, Ав.-Вен. - нейтральный статус черноморских проливов, 5 октября, заручившись поддержкой Германии, объявила об аннексии, протест России, из-за противод. Англии и Франции не сумевшей договориться относительно проливов, возмущение односторонними действиями Ав.-Вен., протест Сербии, считавшей Боснию и герцеговину своей территорией, протест Турции, уплата ей 2,5 млн. фунтов по соглашению 26.3.1909. Россия стремилась уладить кризис дип. путем, предлагая созвать международную конференцию, чему противились Ав.-Вен. и Германия, а Франция и Англия предложения не поддержали. 22 марта 1909 - ультиматум Германии России о признании аннексии, согласие россии ("Дипломатическая Цусима"), Сербия, под давлением России, Великобритании, Франции, Италии и Германии признала аннексию 31 марта 1909. В апреле 1909 аннексия была признана Англией и Францией.
Итоги: Кризис привёл не только к обострению отношений между Австро-Венгрией и Сербией, но и к углублению противоречий между Антантой и Тройственным союзом, являясь одним из этапов на пути к 1-й мировой войне, ухудшение германо-российских отношений. В то же время он усилил национально-освободительную борьбу в Австро-Венгрии.
62-63. Перша Марокканська криза (1905 — 1906 рр.). Альхесірасська мирна
конференція; Друга Марокканська криза (1911 р.).
Марокканские кризисы, острые международные конфликты, возникшие в 1905 и в 1911 в ходе борьбы империалистических держав за Марокко.
Первый марроканский кризис. Танжерский кризис - март 1905 - май 1906 г. Возник на почве спора Франции с Германией относительно контроля над султанатом Марокко. В ходе империалистической «драки за Африку» французам удалось овладеть Алжиром (1830) и Тунисом (1881). Следующей североафриканской колонией Франции должно было стать Марокко. К концу 1904 г. Италия, Великобритания и Испания негласно признали «особые права» французов в Марокко, что на практике означало превращение султаната в протекторат Франции. В обмен на эти уступки французы признавали права англичан на Египет, итальянцев - на Ливию, а испанцев - на города по северному побережью Марокко (Сеуту и Мелилью).В нач. 1905 г., когда Франция пыталась понудить марокканского султана к допуску в страну франц. советников и предоставлению крупных концессий франц. компаниям, в Танжер неожиданно прибыл нем. кайзер Вильгельм II. Он выступил с речью, в к-рой пообещал султану свою поддержку и предложил заключить оборонительный союз.Французы предлагали нем. стороне деньги в качестве компенсации за Марокко вкупе с уступкой нескольких небольших колоний в экваториальной Африке. Но немцы отвергли все франц. предложения.По требованию Германии была созвана Альхесирасская конференция в Испании. На конференции, 15 янв. - 7 апр. 1906 г., Германия оказалась в дип. изоляции (поддержку ей оказала только Австро-Венгрия) и вынуждена была отступить. Установление франц. протектората над Марокко было отложено.
Второй марроканский кризис. Агадирский кризис - обострение международных отношений накануне Первой мировой войны, вызванное оккупацией французами марокканского города Фес в апр. 1911 г. Весной 1911 г. вспыхнуло восстание в окрестностях столицы Марокко - Феса. Воспользовавшись этим, французы под предлогом восстановления порядка и защиты французских граждан в мае 1911 года оккупировали Фес. Стало ясно, что Марокко переходит под власть Франции.Германияотправила в марокканский Агадир лодку «Пантера», а 1 июля 1911 года объявила о своём намерении обустроить там военно-морскую базу. Бросок «Пантеры» поставил Францию на грань войны с Германией. Но Германия отошла от политики «пушечной дипломатии» и заключила 30 марта 1912 года Фесский договор, по которому Франция получала протекторат над Марокко, а Германия в качестве компенсации приобретала часть Французского Конго (Новый Камерун, современная Республика Конго).
