- •1. Предмет, об’єкт, хронологія та історіографія курсу.
- •2. Формування та основні принципи Вестфальського договірного комплексу.
- •3. Основні принципи міжнародних відносин в Новий час.
- •4. Становлення національних держав. Їх роль в міжнародних відносинах Нового часу.
- •5. Міжнародні відносини на завершальному етапі Тридцятирічної війни.
- •6. Передумови встановлення гегемонії Франції в іі пол. Хvіі ст. Піренейський мир 1659 р.
- •7. Зовнішня політика Франції в 60 — 70-ті рр. Хvіі ст.
- •8. Зовнішня політика Франції в 80 — 90-ті рр. Хvіі ст.
- •9. Зовнішня політика Англії в 1640 — 1660-ті рр.
- •10. Міжнародні відносини та зовнішня політика Англії в 1660 — 1689 рр.
- •11. Війна за Іспанську спадщину (1701 — 1714 рр.). Утрехтський (1713 р.) та
- •12. Становлення та криза Голландської колоніальної імперії в хvіі ст.
- •13. Становлення та розвиток Французької колоніальної імперії в хvіі — і пол. Хvііі ст.
- •14. Англійська колоніальна експансія в хvіі ст.
- •15. Міжнародні відносини та зовнішня політика Московської держави в іі пол. Хvіі ст.
- •16. Міжнародні відносини в період Північної війни (1700 — 1721 рр.).
- •17. Міжнародні відносини та зовнішня політика Російської імперії в 1726 — 1755 рр.
- •18. Англо-французьке протистояння в і пол. Хvііі ст.
- •19. Міжнародні відносини під час війни за Польську спадщину (1733 —
- •1738 Рр.). Віденський мир 1738 р.
- •21. Війна за Австрійську спадщину (1740 — 1748 рр.): причини та
- •22. Семирічна війна в міжнародних відносинах: причини та передумови, “Дипломатична революція” сер. Хvііі ст., Паризький та Хубертсбургський мирні договори.
- •23. Польське питання в міжнародних відносинах хvііі ст.
- •24. Міжнародні відносини в період війни за незалежність сша (1775 —1783 рр.)
- •25. Російсько-турецькі відносини наприкінці хvіі — в іі пол. Хvііі ст.
- •26. Міжнародні відносини та зовнішня політика Франції в травні 1789 — серпні 1792 рр.
- •27. Міжнародні відносини та зовнішня політика Франції в вересні 1792 — липні 1794 рр.
- •28. Міжнародні відносини та зовнішня політика Франції в серпні 1794 — листопаді 1799 рр.
- •30. Міжнародні відносини та зовнішня політика Франції в 1806 — 1811 р
- •31. Діяльність Антинаполеонівської коаліції в 1812 — 1815 рр.
- •VI антифранцузская коалиция (1812—1814)
- •VII антифранцузская коалиция. «Сто дней» Наполеона (1815)
- •32. Віденський конгрес (1814 — 1815 рр.).
- •33. Міжнародні відносини та зовнішня політика сша наприкінці хvііі — в і пол. Хіх ст.
- •34. Утворення Священного союзу. Його діяльність в 1815 — 1848 рр.
- •35. Міжнародні відносин та зовнішня політика Російської імперії в 1815 — 1848 рр.
- •36. Опіумні війни в міжнародних відносинах сер. Хіх ст.
- •37. Латинська Америка в міжнародних відносинах і пол. Хіх ст.
- •38. “Східне питання”. Його еволюція в 1830 — 1840-ві рр.
- •39. Кримська війна (1853 — 1856 рр.). Паризький мирний договір 1856 р.
- •40. Міжнародні відносини та зовнішня політика сша в період Громадянської війни (1861 — 1865 рр.).
- •41. Міжнародні відносини та зовнішня політика Пруссії в 50 — 60-ті рр. Хіх ст.
- •42. Франко-прусська війна (1870 — 1871 рр.) та Франкфуртський мирний договір 1871 р.
- •43. Центральна Азія в міжнародних відносинах сер. Хіх ст.
- •44. Близькосхідна криза 1875 — 1877 рр.
- •45. Російсько-турецька війна 1877 — 1878 рр. Берлінський конгрес.
- •46. Колоніальна експансія Великої Британії в середині хіх — на початку хх ст.
- •47. Колоніальна експансія Франції в середині хіх — на початку хх ст.
- •48. “Союз трьох імператорів” в системі міжнародних відносин кінця 70 — 80-х рр. Хіх ст.
- •49. Утворення Троїстого союзу. Його роль в міжнародних відносинах кінця хіх ст.
- •50. Зовнішня політика Великої Британії в іі пол. Хіх ст.
- •51. Зовнішня політика Франції в останній третині хіх – на початку хх ст.
- •52. Зовнішня політика Італії в останній третині хіх — на початку хх ст.
- •53. Близькосхідна криза 1894 — 1897 рр.
- •54. Японія в міжнародних відносинах іі пол. Хіх ст. Японсько-китайська
- •55. Експансія провідних держав світу в Китай наприкінці хіх — на початку
- •56. Іспансько-американська війна 1898 р.
- •57. Латинська Америка в міжнародних відносинах іі пол. Хіх — на початку хх ст. (экспансия сша)
- •58. Міжнародні відносини в період англо-бурської війни (1899 — 1902 рр.).
- •59. Зовнішня політика сша в останній третині хіх — на початку хх ст.
- •60. Російсько-японська війна (1904 — 1905 рр.). Портсмутський мирний
- •61. Боснійська криза 1908 — 1909 рр.
- •64. Експансія Італії в Північній Африці. Італійсько-турецька війна 1911 —
- •65. Балканський блок. Сербсько-болгарський договір 1912 р.
- •68. Липнева криза 1914 р. Причини та передумови Першої світової війни.
- •69. Перша світова війна (1914 – 1918 рр.). Компьєнське перемир’я.
52. Зовнішня політика Італії в останній третині хіх — на початку хх ст.
В ходе Рисорджименто (нац.-осв. движения за объединение Италии) возникает Королевсто Италия (1861), объединяющее все нез. гос-ва Италии в единое гос-во под властью Сардинского королевства. "Правая" (либерально-консервативная политическая) и "Левая" (либеральная и прогрессистская политическая) партии. "Правая" - война с Австрией (1866) - присоединение Венецианской области, франко-прусская война (1870—1871) - присоединение Папской, попытки обеспечения международного признания Италии, предотвращения попыток папы вернуть себе светскую власть, собирание сил и "политика свобоных рук". "Левая" - против политики «свободных рук» и «собирания сил», Италия явилась участницей Берлинского конгресса 1878 г. протоколы о Балканском п-ове, Черноморском проливе и Малой Азии. Вне союза Италия проявляла особую заинтересованность в сохранении хороших отношений с Англией, 1887 - договор с ней о статусе кво на берегах Средиземного, Черного, Эгейского и Адриатического морей на побережье Сев. Африки. Деятели «левой» выступали за колониальные захваты в Африке. Внешняя политика - весьма агрессивный курс, борьба с Францией за территории в Северной Африке, что сблизило Италию с Германией и заставило ее вступить в союз Германии и Австро-Венгрии (1882). В 1888-1890 годах - протекторат Италии над частью Сомали и Абиссинии (Эфиопии) в Восточной Африке. Итало-абиссинская война 1895-1896 - разгром Италии. 1902 - договор с Францией о нейтралитете в случае нападения третьей стороны. 1909 - договор с Россией о взаимной защите собственных интересов на Балканах. Первая Мировая война - Италия выходит из Тройственного союза, ее участие в на стороне Антанты (Лондонский пакт 1915), до 1915 сохраняла нейтралитет.
53. Близькосхідна криза 1894 — 1897 рр.
В 1894-1897 - новый восточный кризис, вызванный карательными действиями турецких властей против армян и угрозой греко-турецкой войны. Россия готовилась к вводу своих флотов в черноморские проливы, опасаясь, что в случае распада турецкой империи этим воспользуется Англия. Появление русских войск на Босфоре грозило не столько войной с Турцией, сколько конфликтом с европейскими державами, в т.ч. с ближайшим союзником - Францией, имевшей в Турции давние интересы. Совместное давление держав на Турцию позволило разрешить кризис мирным путём. Стремясь не допустить новой войны на Балканах, Россия и Австро-Венгрия подписали в 1897 соглашение о поддержании статус-кво в этом районе. В то же время в последние годы XIX в. значительно усилилось экономическое и политическое влияние Германии на Турцию.
54. Японія в міжнародних відносинах іі пол. Хіх ст. Японсько-китайська
війна (1894 — 1895 рр.). Сімоносьокський мирний договір.
До 19 века - политику самоизоляции. 1853 - флот США под угрозой начала боевых действий заставляет открыть порты для торговли, его примеру следуют Англия и Россия. 1858 - Япония подписывает ряд неравноправных и невыгодных ей договоров "о дружбе и торговле" с пятью странами - США, Голландией, Россией, Великобританией и Францией, получившими название "Ансейские договоры". 1868 год - свержение власти сегуната, установление власти императора, проведение реформ модернизационного характера ("Эпоха Мейдзи"). Реформы 70-80-х гг. вывели Японию из изоляции и превратили в одну из развитых гос-в. Внешняя политика периода характеризуется экспансией. 1876 год - неравноправный договор с Кореей. Под конец 19 века Япония достигла такого уровня, что смогла добиться пересмотрения навязанных ей договоров.
Японо-китайская война 1894—1895 — война Японии против маньчжурской империи Цин (в которую входил Китай) с целью установления контроля над Кореей (номинально являвшейся вассальной по отношению к империи Цин страной) и проникновения в Маньчжурию и Китай. Причина (предлог) - вспыхнувшее в Корее восстание (1894), куда Китай направил свои войска. Японская интервенция, требование к королю проведения реформ, озн. фактическое установление власти Японии. 23 июля - гос. переворот в Корее силами Японии, новое правительство "просит" Японию об изгнании из страны китайской армии. 25 июля - без объявления войны Япония начинает военные действия (само объявление войны - лишь 1 августа). Превосходство японской армии и флота, поражение Китая о главе с Ли Хунчжаном привели к крупным поражениям Китая на суше и на море (под Асаном, июль 1894; под Пхеньяном, сент. 1894; при Цзюляне, окт. 1894). С 24 окт. 1894 воен. действия перешли на терр. сев.-вост. Китая. К марту 1895 япон. войска захватили Ляодунский п-ов, Вэйхайвэй, Инкоу, под угрозой находился Мукден. 17 апр. - в Симоносеки заключили унизительный для Китая мирный договор (Симоносекский договор 1895). Война положила начало разделу и финанс. закабалению Китая империалистич. державами; ускорила капиталистич. развитие Японии, а захват о. Тайвань и о-вов Пэнхуледао явился началом создания япон. колон. империи.