План семінарського заняття

1. Поняття правоутворення і правотворчості. Принципи і види правотворчості. Правотворчий процес: поняття і стадії.

2. Форми (джерела) права. Нормативно-правові акти: поняття, юридичні властивості, види, чинність у часі, просторі та за колом осіб.

3. Закони: поняття і види.

4. Підзаконні нормативно-правові акти: поняття і види.

Контрольні питання

1. Що таке «правотворчість»?

2. Назвіть стадії правотворчого процесу та розкрийте їх зміст.

3. В чому полягає особливість нормативно-правового акту як джерела права в Україні?

4. Що таке «юридична сила»?

5. З якого моменту нормативно-правовий акт може вступати в дію?

Тестові завдання

1. Форма права – це:

а) форма прояву політики домінуючої частини суспільства;

б) основні напрями впливу права на людину і суспільство;

в) діяльність компетентних державних органів щодо встановлення, зміни чи скасування юридичних норм;

г) юридичні норми;

д) спосіб внутрішньої організації, а також спосіб зовнішнього виразу правових норм, який засвідчує їх державну загальнообов'язковість.

2. Правовий звичай – це:

а) встановлені державою правові звичаї;

б) рішення органу держави з конкретної справи, якому надається формальна обов'язковість при вирішенні усіх наступних аналогічних справ;

в) санкціоноване і забезпечуване державою звичаєве правило поведінки загаль­ного характеру.

3. Правовий прецедент – це:

а) встановлені державою юридичні норми;

б) прийняті певними громадськими об'єднаннями правові акти;

в) судове або адміністративне рішення з конкретної юридичної справи, якому надається загальнообов'язкове значення.

4.Нормативно-правовий акт – це:

а) письмовий акт правотворчого органу, який вміщує формально обов'язкові правила поведінки загального характеру - юридичні норми;

б) судове або адміністративне рішення з конкретної юридичної справи, якому надається загальнообов'язкове значення;

в) санкціоноване і забезпечуване державою звичаєве правило поведінки загального характеру.

5.Нормативно-правовий акт органу законодавчої влади або самого народу, який регулює найважливіші суспільні відносини – це:

а) закон;

б) підзаконний нормативно-правовий акт;

в) правовий звичай;

г) правовий прецедент;

д) система права.

6. Нормативно-правовий акт компетентних органів, що видається на підставі закону, відповідно до закону і для його виконання – це:

а) закон;

б) підзаконний нормативно-правовий акт;

в) правовий звичай;

г) правовий прецедент;

д) систематизація законодавства.

7. 3а значенням і місцем законів у системі законодавства вони поділяються на:

а) конституційні (основні);

б) суспільні;

в) звичайні (біжучі);

г) правовий звичай;

д) правовий прецедент.

8.Характерні ознаки закону:

а) приймається органом законодавчої влади або самим народом;

б) приймається для виконання закону;

в) має вищу юридичну силу;

г) приймається на підставі закону;

д) приймається відповідно до закону.

9. Правова форма діяльності держави за участю громадян­ського суспільства, пов’язана із встановленням, зміною, скасу­ванням юридичних норм і виражається у формуванні, систе­матизації, прийнятті та оприлюдненні нормативно-правових актів – це:

а) правотворчість;

б) правотворення;

в) законотворчість.

10. Усі форми і засоби виникнення, розвитку та зміни права – це:

а) правотворчість;

б) правотворення;

в) законотворчість.

11. Загальними принципами правотворчості є:

а) гуманізм, демократизм, гласність;

б) законність, науковість, системність;

в) оперативність, поєднання динамізму й стабільності, плано­вість;

г) професіоналізм, техніко-юридична досконалість, урахування місцевого досвіду, старанність і скрупульозність.

12. До спеціальних принципів правотворчості можна відне­сти:

а) гуманізм, демократизм, гласність;

б) законність, науковість, системність;

в) оперативність, поєднання динамізму й стабільності, плано­вість;

г) професіоналізм, техніко-юридична досконалість, урахування місцевого досвіду, старанність і скрупульозність.

13. Основними функціями правотворчості є:

а) первинне регулювання суспільних відносин і відновлення правового матеріалу;

б) заповнення прогалин у праві й упорядкування нормативно­правового матеріалу;

в) скасування правових норм;

г) зміна правових норм.

14. Система взаємозалежних процедур (стадій) з прийняття, зміни, обнародування законів і підзаконних актів уповноваженими органами держави, організаціями, посадовими особами – це:

а) законотворчий процес;

б) правотворчий процес;

в) систематизація нормативно-правових актів.

15. Процес правотворення включає такі стадії:

а) предпроектна, проектна, стадія прийняття проекту, реєстра­ційно-інформаційна;

б) проектна, стадія прийняття проекту, реєстраційно-інформа­ційна;

в) формування юридичного мотиву, правотворчої ініціативи, розробка концепції проекту нормативно-правового акта, стадія прийняття проекту, реєстраційно-інформаційна.

16. Процес правотворчості включає такі стадії:

а) предпроектна, проектна, стадія прийняття проекту, реєстра­ційно-інформаційна;

б) нормопроектування, стадія прийняття проекту, реєстраційно- інформаційна;

в) формування юридичного мотиву, правотворчої ініціативи, розробка концепції проекту нормативно-правового акта, стадія прийняття проекту, реєстраційно-інформаційна.

17. Суб’єктами правотворчості є:

а) громадяни України, вищі органи влади і посадові особи (Верхо­вна Рада, Президент України, Кабінет Міністрів України, Прем’єр- міністр України, Конституційний Cуд України); центральні органи виконавчої влади: міністерства, комітети, відомства;

б) вищі органи влади і посадові особи (Верховна Рада, Прези­дент України, Кабінет Міністрів України, Прем’єр-міністр Украї­ни, Конституційний Суд України); центральні органи виконавчої влади: міністерства, комітети, відомства;

в) вищі органи влади і посадові особи (Верховна Рада, Прези­дент України, Кабінет Міністрів України, Прем’єр-міністр Украї­ни, Конституційний Суд України).

18. Міжвідомчі підзаконні нормативно-правові акти поши­рюються:

а) на всіх осіб у межах держави;

б) на організації й осіб даного відомства чи його окремої ланки;

в) мають внутрішню дію;

г) мають територіально обмежену дію;

д) поширюють дію на ряд міністерств, інших органів виконавчої влади, органів державного управління і місцевого самоврядування, а також на підприємства, установи й організації, які не входять у сферу управління органу, що видами нормативно-правовий акт.

19. До юридичних джерел (форм) права належить:

а) нормативно-правовий акт, правовий прецедент, нормативно- правовий договір;

б) закон;

в) правовий звичай, правова доктрина;

г) релігійно-правова норма, міжнародно-правовий акт.

20. Які форми права є джерелами національного права в Україні:

а) Конституція та закони;

б) правові прецеденти;

в) правові звичаї;

г) акти центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом;

д) релігійно-правові норми;

е) міжнародні договори.