Тема 6. Основні сучасні концепції держави Тезисний конспект лекцій

Правова держава – це держава, в якій юридичними засобами реально забезпечено максимальне здійснення, охорону і захист основних прав людини.

Саме така держава становить один із найвизначніших загальнолюдських політико-юридичних ідеалів.

Вихідні положення сучасної загальної теорії правової держави:

- в єдності, “зв”язці” права і держави, первинним є право як загальносоціальне явище, оскільки воно виникло раніше і незалежне від держави;

- держава мусить бути обмежена саме таким правом. Вона зобов”язана не тільки законами, які сама встановлює, - вони безперечно обов”язкові і для неї, але й загальносоціальним правом – передусім в процесі законотворчості;

- найголовніше призначення такої держави – забезпечити здійснення, охорону і захист основних прав людини;

- уявлення про правову державу вирішальною мірою залежить від того, яким правом збираються її “зобов”язати”, як саме розуміють права людини.

А зміст останніх завжди несе на собі, так чи інакше, відбиток конкретних історичних умов існування людства, а отже, з перебігом часу цей зміст може зазнавати певних змін, розвиватись.

- правові держави можуть формуватись у різних соціально-економічних устроях, системах;

- становлення “різноманітних” правових держав саме за сучасних умов пояснюється тим, що всім таким державам притаманні певні спільні, однакові спеціально-змістовні ознаки. Наявність таких ознак є результатом того, що у будь-якій сучасній юридичній системі є, тією чи іншою мірою, такі установлені приписи, які відбивають визнання певної самоцінності кожної людини, а також визнання необхідності забезпечити виживання всього людського роду;

- поряд з тим, оскільки на праворозуміння, поширене серед різноманітних соціальних спільностей, груп, прошарків конкретного суспільства, неодмінно накладають відбиток, у кінцевому рахунку, їхні реальні потреби, інтереси, теорія та практика, формування правової держави навряд чи можуть бути повністю уніфіковані у різних країнах. Крім того, на формування правової держави в окремих країнах за різних умов впливають такі конкретно-історичні фактори, як: економічний лад і соціальні структура суспільства, політика правлячого чи керуючого осередку суспільства (класу або іншої соціальної групи), історичні, національні, культурні традиції й умови, міжнародна ситуація. Тому в кожному випадку слід зважати на цю специфіку, відбиваючи її, зокрема, через розкриття соціальної сутності відповідної правової держави;

- для впровадження у життя пануючого в суспільстві праворозуміння держава з необхідності вдається до різноманітних загальнообов”язкових організаційно-юридичних структур, механізмів, процедур, “технологій” тощо. Усі види охарактеризовуються, описуються, фіксуються, як правило, через формально-визначені ознаки відповідних дій, фактів, ситуацій і якраз для правової держави специфічним є те, що праворозуміння, якому вона підпорядкована, неодмінно включає і певний мінімум формальних ознак тих суспільних відносин, які однозначно інтерпретуються, кваліфікуються як правові. Без провідних юридичних процедур правова держава неможлива.

Тому правова держава мусить характеризуватись і такими – формальними (а не тільки соціально-змістовними) властивостями. Причому обидві ці групи властивостей правової держави настільки тісно пов”язуються, сполучаються, переплітаються, що утворюють певну цілісність, розчленувати, сепарувати яку можна, у чистому вигляді, лише теоретично, в абстракції.

Отже, для держав, які конституються, перетворюються на правові, мають бути притаманні як загальні, спільні, так і особливі, своєрідні ознаки, риси. Й усі вони можуть бути розподілені на соціально-змістовні (або так звані матеріальні) і формальні (структурно-організаційні і такі інші).

Основні ознаки правової держави.