Тема 5. Держава у політичній системі суспільства Тезисний конспект лекцій

Поняття політичної системи розглядають у широкому та у вузькому розумінні.

У широкому розумінні:

Політична система – це сукупність інститутів, які формують і розподіляють державну владу та здійснюють управління суспільними процесами, а також репрезентують інтереси певних соціальних груп у рамках відповідного типу політичної культури.

Елементи політичної культури.

- суб”єкти (носії) політики – класи, нації, індивідууми, соціальні групи та представники їхніх інтересів – різноманітні організації (зокрема, держава), особистості. При цьому особистості виступають як один з основних елементів політичної системи;

- політичні відносини між індивідами, соціальними та етнічними групами, націями, державами, державою та громадянами, громадянами і організаціями, щодо влади, вироблення і здійснення політики. Політичні відносини реалізуються в політичній діяльності, котра розпочинається з виникнення того чи іншого інтересу і завершується його реалізацією, тобто практичним результатом;

- політичні норми – загальні правила поведінки у політичному житті.

Політичні відносини ти стабільніші чим більше визначені і закріплені в законах та нормах (правових, політичних, моральних (права і обов”язки суб”єктів політики);

- політична свідомість – це відображення політичного життя суспільства в ідеях, поглядах, уявленнях, традиціях, соціально-політичних почуттях людини, соціальної групи, нації, народу;

- політична культура – характеризує якісний стан політичних відносин і діяльності в суспільстві, а також розкриває ступінь соціально-культурного розвитку людини та міру її активності у політичній діяльності.

Політична система у вузькому розумінні (політична організація суспільства).

Політична організація суспільства – це система всіх державних організацій, громадських об”єднань, недержавних утворень та трудових колективів у соціально-неоднорідному суспільстві.

Елементи політичної системи (політичної організації суспільства).

державні утворення

недержавні підприємства, установи

трудові колективи

громадські об’єднання

рухи

фонди

громадські заклади

громадські організації

органи громадської самодіяльності

для задоволення індивідуальних потреб

для задоволення суспільних і колективних вимог

Трудові колективи – це об”єднання трудящих підприємства або установи, яка виконує передбачені законом, статутом чи договором певні функції в економічній, соціальній, політичній сфері суспільного життя.

Громадське об’єднання – це добровільне формування громадян (фізичних осіб), створене ними на основі єдності інтересів для спільної реалізації своїх прав і свобод.

Громадська організація – це добровільне об”єднання людей, яка створена для задоволення та захисту суспільних колективних чи особистих потреб його учасників і функціонує на засадах рівності та самоврядування.

Політичні партії – це добровільне об”єднання людей, яке виражає волю певної соціальної групи і прагне здобути або утримати державну владу, здійснює вплив на формування і політику органів держави, місцевого та регіонального самоврядування відповідно до своєї програми розвитку суспільства.

Громадський рух – масове об”єднання, котре складається з учасників, які не мають визначеного членства, з метою досягнення значних соціальних, політичних та інших суспільних цілей.

Громадський фонд – один з видів некомерційних фондів, який не має чіткого членства та ціль якого – формування майна на основі добросовісних внесків і інших не заборонених законом поступлень та використання даного майна на суспільно-корисні цілі. Засновники і керівники фонду не мають права використовувати майно в особистих цілях.

Громадські заклади – це об”єднання без визначеного членства, що ставлять за мету надання конкретного виду послуг, котрі відповідають інтересам учасників.

Органи громадської самодіяльності – це добровільне об”єднаня людей, яке створюється при державній або громадській організації для допомоги у виконанні її завдань (наприклад, народна дружина, батьківський комітет у школі).

Вплив громадських об’єднань, трудових колективів на органи держави.

- громадські об”єднання і трудові колективи беруть участь у формуванні корпусу депутатів, представницьких органів державної влади;

- представники громадських об”єднань включаються до складу державних колегіальних органів;

- керівні органи певних організацій можуть бути суб”єктами законодавчої ініціативи;

- у ряді випадків державні органи можуть приймати рішення тільки спільно або за погодженням з громадськими організаціями;

- держава дає змогу певним громадським організаціям цілком самостійно приймати з деяких питань формально-обов”язкові рішення індивідуального чи нормативного характеру;

- певним громадським об”єднанням дозволено контролювати діяльність деяких державних органів;

- за порушення деяких юридичних норм держава передбачає можливість застосування заходів громадського впливу.

Вплив держави на громадські організації.

- держава створює необхідні передумови для організації та діяльності громадських організацій;

- держава виробляє вихідні нормативні положення щодо організацій, офіційної реєстрації та діяльності громадських організацій;

- держава виробляє типові статути, стимулюючи утворення та діяльність громадських організацій;

- держава реєструє громадські організації;

- держава контролює діяльність громадських об”єднань.

Державний суверенітет – властивість державної влади. що визначає її верховенство, повноту, самостійність і неподільність у внутрішніх відносинах, рівність і незалежність у зовнішніх, забезпечує можливість держави діяти на свій розсуд, вирішувати самостійно всі справи.

Народний суверенітет – повновладдя народу, який здійснює свою неподільну і невід”ємну владу самостійно і незалежно від інших соціальних сил.

Національний суверенітет – реальна спроможність націй визначити зміст, характер і повноту свого політичного життя, економічного, соціального, культурного, забезпечувати своє самовизначення аж до утворення держави.

Саме в державі концентрується весь комплекс економічних, соціальних, політичних і культурно-духовних інтересів різних соціальних груп, суперечності, що виникають між ними, та засобів їхнього подолання та узгодженості.