Порядок виконання роботи

Проводять вивчення натурних зразків полімерних матеріалів (у кількості за вибором викладача) та заносять до табл. 12.3 відповідні дані щодо складу, експлуатаційних характеристик, технології виготовлення та особливостей застосування цих матеріалів.

Таблиця 12.3

Характеристика матеріалів і виробів на основі полімерних речовин

Найменування матеріалу, виробу	Основні компоненти	Особливості технології виготовлення	Основні властивості	Особливості застосування
Конструкційні
Полімербетони Бетонополімери Склопластики
Оздоблювальні
Вініловий сайдинг Фасадні полімерні панелі Полікарбонатний листовий пластик (монолітний, стільниковий) ПВХ лінолеум Килимові покриття Наливні покриття підлог Декоративний папе-рово-шаруватий пластик Вінілові шпалери
Спеціального призначення
Полімерні плівки Герметизуючі матеріали Екструдований пінополістирол Полімерні труби

Висновок повинен містити обґрунтування доцільності використання полімерних матеріалів вказаного викладачем призначення у будівництві та порівняльну оцінку вказаних викладачем матеріалів (2..4 приклади) з будівельними матеріалами аналогічного призначення на основі різної сировини.

Лабораторна робота № 13 матеріали та вироби на основі деревини та відходів її переробки

Короткі відомості

Деревина – природний органічний матеріал, якість якого залежить від породи дерева, умов його росту і наявності тих чи інших дефектів. Показники якості деревини значно змінюються у процесі зміни вологості. Анізотропна будова деревини зумовлює неоднакові її механічні, теплотехнічні та інші властивості в різних напрямках, які коливаються в широких межах, що необхідно враховувати під час проектування та виготовлення дерев’яних конструкцій.

Якість деревини залежить від породи. Деревні породи бувають хвойні та листяні. До хвойних порід, які широко використовують у будівництві, належать сосна, модрина, ялина, ялиця та кедр. Листяні породи, а саме дуб, ясен, бук, береза, осика, у будівництві використовують значно рідше, ніж хвойні.

Деревина використовується в сучасному будівництві у вигляді клеєних дерев’яних, фанерних і комбінованих конструкцій, виробів з деревних плит і панельних конструкцій заводського виготовлення, а також матеріалів на основі відходів деревообробної промисловості: деревностружкових плит, деревноволокнистих плит, плит середньої щільності МДФ, плит високої щільності ХДФ, фіброліту, арболіту та ін.

Фізичні властивості деревини. Істинна густина деревини становить 1,53...1,55 г/см³. Середня густина деревини залежить від породи, вологості та пористості і коливається в межах 450...900 кг/м³.

Вологість значною мірою зумовлює якість деревини. Розрізняють гігроскопічну вологу, зв'язану в стінках клітин, та капілярну, яка заповнює міжклітинний простір. Під час висихання деревина спочатку втрачає вільну (капілярну) вологу, а далі починає виділяти гігроскопічну. Вологість деревини, що дорівнює 12%, умовно вважається стандартною. Деревина, маючи волокнисту будову і високу пористість, легко поглинає водяну пару з повітря і є гігроскопічною. Під час тривалого перебування на повітрі в сталих умовах деревина набуває вологості, яку називають рівноважною. Стан деревини в момент, коли в її структурі відсутня вільна волога, називають межею гігроскопічної вологості (для різних порід вона становить 23...35% відносно маси сухої деревини). Усихання, розбухання, короблення деревини відбуваються зі зміною вологості.

Теплопровідність деревини залежить від її породи, напрямку волокон та вологості. Так, за вологості 15% теплопровідність вздовж волокон у дуба дорівнює 0,45 Вт/(мК), у сосни – 0,35 Вт/(мК), впоперек волокон відповідно 0,22 і 0,17 Вт/(мК). Теплоємність сухої деревини різних порід знаходиться в межах 1,26...1,42 Дж/(гК), у процесі збільшення вологості теплоємність зростає. Температурний коефіцієнт лінійного розширення деревини залежить від виду породи і напрямку волокон: вздовж волокон 0,210^-5...0,110^-4, впоперек – 0,310^-4 ...0,610^-4 К^-1.

Стійкість деревини до дії агресивних середовищ досить висока. Слаболужні розчини майже не руйнують деревину; у кислому cередовищі руйнування починається за рН < 2. У морській воді деревина зберігається гірше, ніж у прісній (річковій або озерній).

Механічні властивості деревини. Міцність деревини характеризується здатністю чинити опір зовнішнім механічним впливам і залежить від породи, вологості, наявності вад тощо. Міцність при стиску деревини визначають уздовж та впоперек волокон на зразках-призмах перерізом 20×20 мм і завдовжки 30 мм. Міцність деревини на стиск вздовж волокон у 4...6 разів більша за її міцність впоперек волокон. Міцність при розтягу деревини вздовж волокон у 2...3 рази більша за міцність при стиску та у 20...30 разів вища за міцність при розтягу впоперек волокон. Для окремих порід границя міцності при розтягу досягає 100...200 МПа. Міцність при статичному згині деревини перевищує міцність при стиску вздовж волокон, але менша за міцність при розтягу і становить для різних порід 50...100 МПа. Міцність при сколюванні впоперек волокон у 3...4 рази вища за міцність при сколюванні вздовж волокон, яка становить у середньому 3...13 МПа.

Статична твердість деревини дорівнює навантаженню, потрібному для вдавлювання в поверхню зразка половини металевої кульки на глибину 5,64 мм (площа відбитка дорівнює 1 см²). Твердість деревини у поперечному напрямку на 15...50% вища, ніж у радіальному та тангенціальному. За твердістю по торцю деревину поділяють на три групи: м'яка з твердістю 35...50 МПа (сосна, ялина, ялиця, вільха); тверда – 50...100 МПа (дуб, граб, ясен, клен, каштан, береза); дуже тверда – понад 100 МПа (самшит, кизил).

Вади деревини – це недоліки окремих її ділянок, які знижують якість і обмежують можливості використання. Вади деревини можуть бути пов’язані з відхиленнями від її нормальної будови, пошкодженнями та захворюваннями. Їх поділяють на такі групи: тріщини, сучки, пошкодження комахами, грибами, трухлявини, дефекти форми стовбура, вади будови деревини, хімічні забарвлення. Вплив вад на придатність деревини для будівельних потреб залежить від їхнього місця розташування, виду, розмірів ураження, а також від призначення деревини.

Поряд із вадами, які впливають на якість деревини, остання має недоліки, пов’язані з легкою займистістю та руйнуванням у результаті життєдіяльності мікроорганізмів і комах. Щоб запобігти загниванню деревини вживають заходи, мета яких полягає у захисті її від зволоження. Якщо заходи конструктивного характеру не є дієвими, деревину просочують антисептиками – хімічними речовинами, які вбивають грибні спори або створюють середовище, в якому їхня життєдіяльність стає неможливою. Щоб запобігти займанню деревини, передбачають ряд конструктивних заходів: віддаляють дерев'яні конструкції від джерел нагрівання; влаштовують захисні футерівки з вогнестійких матеріалів; покривають деревину шаром малотеплопровідного мінерального матеріалу. Для захисту від вогню деревину просочують різними вогнезахисними речовинами – антипіренами, які наносять на її поверхню у вигляді паст і фарб. Для покращення експлуатаційних властивостей і зовнішнього вигляду здійснюють полімерну або термічну обробку деревини.

Метою роботи є вивчення номенклатури, властивостей, особливостей отримання і використання матеріалів та виробів з деревини.

Нормативне забезпечення:

1. ДСТУ Б В.2.7-277:2011. Плити цементностружкові. Технічні умови (ГОСТ 26816-86).

2. ДСТУ ГОСТ 10632:2009. Плиты древесностружечные. Технические условия.

3. ДСТУ EN 13226:2007. Покриви дерев’яні для підлоги. Суцільні паркетні планки з пазами та/або гребенями. Загальні технічні вимоги (EN 13226:2002, IDT).

4. ДСТУ EN 13227:2007. Покриви дерев’яні для підлоги. Поштучний клеєний паркет. Загальні технічні вимоги (EN 13227:2002, IDT).

5. ДСТУ EN 326-1:2006. Плити деревні. Відбирання зразків, вирізування та контролювання. Частина 1. Відбирання та вирізування виробничих зразків, опрацювання результатів випробувань. (EN 326-1:1994, IDT).

6. ДСТУ EN 622-1:2006. Плити деревоволокнисті. ТУ, частина 1. Загальні вимоги. (EN 622-1:2003, IDT).

7. ДСТУ Б А.2.6-16-2000 (ГОСТ 30109-94). Двері дерев’яні. Методи випробувань на опір злому.

8. ГОСТ 3916-96. Фанера общего назначения. Технические условия.

9. ГОСТ 9620-94. Древесина слоистая клееная. Технические условия.

10. ГОСТ 8673-93. Плиты древесные. Технические условия.

11. ГОСТ 862.4-87. Щиты паркетные. Технические условия.

12. ГОСТ 862.3-86. Доски паркетные. Технические условия.

13. ГОСТ 862.1-85. Паркет штучный. Технические условия.

14. ГОСТ 862.2-85. Паркет мозаичный. Технические условия.

15. ГОСТ 7016-82. Пиломатериалы. Детали деревянные профильные.