6.5. Визначення границі міцності при згині та стиску (активності) і встановлення марки портландцементу (дсту б в.2.7-187:2009)

Міцність цементного каменю – це результат когезії частинок цементу (під час їх гідратації та твердіння) й адгезії їх до заповнювача, оскільки цемент застосовують в основному в бетонах і будівельних розчинах разом із заповнювачами. Значення границі міцності при стиску зразків з цементно-піщаного розчину складу 1:3 (за масою) за В/Ц, що обумовлює нормальну консистенцію розчинової суміші, які першу добу тверділи у формах в камері з вологим повітрям, а наступні 27 діб у воді, називають активністю. Марка цементу – це значення активності (в кгс/см²), округлене в бік зменшення або збільшення (на 5%) до значення, наведеного у стандарті (табл. 1, ДСТУ Б В.2.7-46-2010, ДСТУ Б В.2.7-112-2002), визначеної на зразках-балочках розміром 4×4×16 см після 28 діб твердіння.

Матеріали: портландцемент, пісок кварцовий, вода.

Прилади: чаша і лопатка для змішування; лопатевий змішувач (рис. 6.3); струшувальний стіл з формою-конусом (рис. 6.4, а), штиковка (рис. 6.4, б), штангенциркуль; тригніздові металеві форми для виготовлення зразків-балочок (рис. 6.5, а) з насадкою для форм (рис. 6.5, б); вібраційна площадка; камера з гідравлічним затвором та ванна з водою для зберігання зразків; прилад для випробування зразків на згин, прес для визначення міцності при стиску, пластинки для передачі навантаження.

Рис. 6.3. Лопатевий змішувач

а	б
Рис. 6.4. Струшувальний стіл (а) з формою-конусом та штиковка (б) для визначення нормальної консистенції розчинової суміші

а	б
Рис. 6.5. Тригніздові металеві форми (а) та насадка до форм (б) для виготовлення зразків-балочок

6.5.1. Визначення консистенції цементно-піщаного розчину Порядок виконання роботи

Для визначення консистенції і приготування цементного розчину зважують (1500 ± 5) г стандартного піску для випробувань цементу згідно з ДСТУ Б В.2.7-189, (500 ± 1) г цементу і (195 ± 1) г води (В/Ц = 0,39). Складники завантажують у чашу лопатевого змішувача, яку попередньо протирають вологою тканиною, у такій послідовності: пісок, вода, цемент. Чашу встановлюють на змішувач і перемішують складники протягом (120 ± 10) с.

Форму-конус з центрувальним пристроєм встановлюють на диск струшувального столика. Внутрішню поверхню конуса і диск столика перед випробуванням протирають вологою тканиною. Після закінчення змішування заповнюють розчином форму-конус на половину висоти і ущільнюють шляхом 15 штикувань. Потім заповнюють конус розчином із невеликим надлишком і штикують 10 разів.

Після ущільнення поверхневого шару надлишок розчину видаляють ножем, розгладжують з натиском розчин рівно з краями конуса, потім конус знімають, піднімаючи у вертикальному напрямку. Ніж попередньо протирають вологою тканиною.

Розчин протягом 30±5 с струшують на столику 30 разів, після чого штангенциркулем вимірюють діаметр конуса за нижньою основою у двох взаємно перпендикулярних напрямках і розраховують середнє значення. Розплив конуса з В/Ц = 0,39 має бути не менше 106 мм. Для отримання суміші нормальної густоти розплив конуса повинен бути у межах 106…115 мм. Отримані результати заносять до табл. 6.4.

Таблиця 6.4