Порядок виконання роботи

Виконання роботи передбачає експериментальне визначення середньої густини різних видів бетонів та вивчення вимог стандартів до бетонів загальнобудівельного та спеціального призначення. Середню густину бетонів визначають за методикою, наведеною в лабораторній роботі № 1, п. 1.1.

За допомогою навчальної та нормативно-технічної літератури визначають основні характеристики вихідних матеріалів (види в’яжучих речовин, заповнювачів, добавок) для отримання різновидів важких бетонів, основні властивості, технічні вимоги до бетонів та особливості їх застосування. Отримані дані заносять до табл. 9.1.

Висновок: потрібно скласти перелік властивостей, що є визначальними для кожного виду бетону, та за завданням викладача навести вимоги стандартів до конкретного виду бетону.

Таблиця 9.1

Характеристика бетонів загальнотехнічного та спеціального призначення

Види бетонів	Вихідні компо-ненти	Розміри зразка, м			Об’єм, V, м3	Маса, m, кг	Середня густина, pm, кг/м3	Властивості, вимоги стандартів	Особливості застосування
		дов-жи-на	ши-рина	висота
Конструкційний загальнотехніч-ного призначення
Гідротехнічний бетон
Дорожній
Декоративний
Жаростійкий
Радіаційно-захисний
Корозійностійкий

Лабораторна робота № 10 легкі бетони

Короткі відомості

Легкий бетон – це штучний матеріал із середньою густиною менше 2000 кг/м³, який одержують у результаті твердіння раціонально підібраної суміші в'яжучої речовини, пористих заповнювачів (крупного та дрібного або одного з них), води та спеціальних добавок (за необхідності).

Порівняно з важкими бетонами, легкі є ефективнішими з точки зору зниження матеріалоємності на одиницю об'єму, мають покращені теплоізоляційні та акустичні характеристики, відрізняються зниженням транспортних витрат (25%) та витрат на зведення несучих конструкцій та фундаментів (на 30-35%).

Найбільш ефективне застосування легких бетонів – створення огороджувальних конструкцій будівель і споруд.

За показниками середньої густини легкі бетони поділяють на марки від D300 до D2000, а за гарантованою міцністю – на класи від В0,35 до В40 (табл. 10.1). Для проведення випробування використовують стандартні зразки-куби розмірами 150×150×150 мм.

За структурою легкі бетони поділяють на:

• щільні, в яких простір між зернами заповнювача зайнятий затверділим цементним тістом із повітряними порами;

• поризовані та ніздрюваті – розчинова «матриця» поризується за рахунок введення спеціальних добавок різного механізму дії;

• крупнопористі – не мають дрібного заповнювача, міжзерновий простір заповнений повітрям, в'яжуча речовина лише скріплює між собою зерна крупного заповнювача.

За призначенням розрізняють такі види легких бетонів:

• конструкційні – для несучих конструкцій з підвищеними вимогами до фізико-механічних показників, а також дії кліматичних та інших факторів (середня густина 1200...2000 кг/м³, класи за міцністю В12,5...В40);

• конструкційно-теплоізоляційні - для огороджувальних конструкцій з певними вимогами до механічних та теплоізоляційних властивостей, а також вимогами щодо впливу зовнішнього середовища (середня густина 600...1600 кг/м³, класи за міцністю В1.. .В15);

• теплоізоляційні – для теплової ізоляції будівель і споруд (середня густина 300...600 кг/м³, класи за міцністю В0,35...В2).

Крупнопористий бетон у зв'язку з відсутністю дрібного заповнювача характеризується сполученими крупними порами (пустотами). Для запобігання продування конструкцій та збереження теплоізоляційного ефекту огороджувапьні конструкції мають бути покриті штукатурним розчином. Як крупний заповнювач використовують щільні або пористі природні чи штучні щебінь та гравій з розміром зерен 5...20 мм. Як в'яжучі речовини можна використовувати портландцемент та його різновиди.

Таблиця 10.1