7.1.3. Визначення вмісту органічних домішок у складі піску

Матеріал: проби піску кварцового.

Прилади: скляний циліндр, еталон.

Порядок виконання роботи

Органічні домішки (гумусові речовини) містять органічні кислоти, які призводять до розвитку корозії цементного каменю.

Наявність органічних домішок визначають порівнянням забарвлення лужного розчину над пробою піску із забарвленням еталону (колориметричним методом). Як еталон використовують спеціально приготовлений розчин таніну. Пісок вважається придатним для використання у бетонах або будівельних розчинах, якщо рідина над пробою піску не забарвлюється або має колір не темніший за еталон. За наявності темнішого кольору порівняно з еталоном проводять додаткові випробування заповнювачів у складі бетонів або будівельних розчинів.

Висновок передбачає визначення за вмістом органічних домішок придатності піску до використання як дрібного заповнювача у складі бетонних та розчинових сумішей.

Лабораторна робота № 8 випробування будівельних розчинів та сухих будівельних сумішей

8.1. Випробування будівельних розчинів

Короткі відомості

Будівельний розчин – це штучний камінь, отриманий під час твердіння раціонально підібраної суміші, що складається із в’яжучої речовини, дрібного заповнювача (піску) води та добавок. До затвердіння суміш цих компонентів називають розчиновою сумішшю.

Будівельні розчини класифікують за призначенням, середньою густиною та видом в’яжучої речовини.

За призначенням будівельні розчини поділяють на спеціальні (акустичні, теплоізоляційні, радіаційно захисні, хімічностійкі, жаростійкі, тампонажні тощо) та розчини для мурування, монтажу будівельних конструкцій, облицювальних і штукатурних робіт.

За середньою густиною у сухому стані розчини поділяють на важкі з середньою густиною більше 1500 кг/м³ та легкі, що мають середню густину менше 1500 кг/м³.

За видом в’яжучої речовини будівельні розчини класифікують на прості, отримані з використанням одного виду в’яжучої речовини (цементні, вапняні, гіпсові тощо) та складні – на основі змішаних в’яжучих речовин (цементно-вапняні, вапняно-зольні, вапняно-гіпсові тощо).

Основними показниками якості розчинової суміші є рухомість, середня густина, розшаровуваність, водоутримувальна здатність та водовідділення.

Основними показниками якості штучного каменю, отриманого під час твердіння будівельних розчинів (ДСТУ Б В.2.7-23-95), є границя міцності при стиску, розтягу під час розколювання, згину, усадка, середня густина, вологість, водопоглинання та морозостійкість. Проте обов’язковим для всіх видів розчинів є міцність під час стиску та середня густина у сухому стані.

За міцністю при стиску у віці, зазначеному стандартом на даний вид розчину, встановлені такі марки: М4, М10, М25, М50, М75, М150, М200.

За морозостійкістю розчини поділяють на марки F10, F15, F25, F35, F50, F75.

Метою роботи є вивчення методів випробування розчинових сумішей, будівельних розчинів та сухих будівельних сумішей.

Нормативне забезпечення:

1. ДСТУ Б В.2.7-23-95. Будівельні матеріали. Розчини будівельні. Загальні технічні умови.

2. ДСТУ Б В.2.7-239:2010 (EN 1015-11:1999, NEQ). Розчини будівельні. Методи випробувань.