Політична участь і політичне функціонування

 ПОЛІТИЧНЕ ФУНКЦІОНУВАННЯ – забезпечення участі політичних інституцій (державних установ, політичних партій, громадських організацій) в управлінні спільними справами.  Персоніфікований рівень  ПОЛІТИЧНА УЧАСТЬ – добровільна діяльність, завдяки якій члени суспільства беруть участь у виборі правителів і, прямо чи опосередковано, у формуванні державної політики.  РІВНІ ПОЛІТИЧНОЇ УЧАСТІ.  1 – реакція (позитивна або негативна) на імпульси, що надходять із політичної системи чи з її інституцій, не пов’язана з необхідністю високої активності людини; епізодична участь у політиці;  2 – діяльність, пов’язана з делегуванням повноважень участь у виборах (місцевих або державного рівня), референдумах тощо;  3 – участь у діяльності політичних і громадських організацій (партій, груп тиску, профспілок, молодіжних політичних об'єднань тощо);  4 – виконання політичних функцій у межах державних інституцій, у т.ч. із засобами масової інформації.  5 – професійна, керівна політико-ідеологічна діяльність  6 – участь у позаінституціональних політичних рухах і акціях (спрямованих на докорінну перебудову існуючої політичної системи).  ТИПОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНОЇ УЧАСТІ (за американським соціологом Л. Мілбретом):  – демонстрація плакатів і афіш, оформлення політичних стендів, епізодична участь у політичних дискусіях (навчальна діяльність);  – участь у політичних зборах або мітингах, підтримка грошовими пожертвами, контакти з офіційними особами або політичними лідерами (проміжна діяльність);  – керівництво державними або партійними закладами, забезпечення партійних фондів;  – участь у закритих або таких, що виробляють стратегію, засіданнях;  – постійна участь у проведенні політичних кампаній і виборів (активна діяльність).  Розрізняють також індивідуальну й колективну, добровільну і примусову, активну й пасивну, традиційну й альтернативну, революційну та охоронну політичну участь.  Політичне функціонування — це здійснення діяльності різних політичних інститутів (державних закладів, політичних партій, організацій тощо), управління спільними справами, процесами, задоволення нагальних потреб суспільства та соціальних груп. Це професійна апаратна політична діяльність. Політичне функціонування включає в себе такі форми, як добір і використання кадрів, визначення механізмів прийняття рішень, власне прийняття їх, організація, здійснення, контроль за цими процесами. Характер і зміст політичної діяльності визначаються традиціями, що склалися в суспільстві, правилами й інструкціями.     Різновидом політичного функціонування є політичне лідерство. Політичним лідером може бути глава держави, керівник політичної партії, громадського руху, об´єднання. Ознаками політичного лідерства є визнання більшістю громадян, членами певної політичної структури конкретної людини за найвищий авторитет, готовність підкорятися їй, виконувати її настанови. 

Особливості становлення багатопартійності в Україні

Формування багатопартійності в Україні наприкінці 80-х - початку 90-х pp.  Багатопартійність - наявність у суспільстві, державі двох-трьох і більше офіційно зареєстрованих політичних партій і рухів, що ведуть боротьбу за владу.   Основні передумови й етапи формування багатопартійності в Україні. Основними передумовами формування багатопартійності в Україні були:  - історичний досвід багатопартійності в Україні;  - розширення демократизації суспільного життя, гласність;  - виникнення і розвиток в Україні дисидентства;  - нездатність КПРС виконувати керівну роль у суспільстві, яку вона собі привласнила.  Основними етапами формування багатопартійності в України були:  - перший етап (1988-1989 pp.) - виникнення неформальних організацій, утворення легальної організованої опозиції; активізація діяльності Української Гельсінської спілки, вихід на політичну арену Народного руху України; розмежування та диференціація всередині правлячої КПРС, організаційна консолідація Демократичної платформи;  - другий етап (1990-1991 pp.)- почалося створення багатьох партій, їхній поділ на центристські та радикальні; поява парламентської опозиції; ініціювання представниками демократичного блоку важливих державних рішень, серед яких найголовніше - Декларація про державний суверенітет України;  - третій етап (почався на зламі 1991-1992 pp.)- його відмітною характеристикою стало партійне будівництво в умовах повної державної незалежності; розширення спектра багатопартійності: на початок 2005 р. в Україні було зареєстровано 127 політичних партій; зміцнення зв'язків партій з впливовими бізнесовими та юридичними колами