- •Місце політології у системі наук про суспільство
- •Зростання ролі і значення науки про політику на сучасному етапі
- •Характеристика методів політології
- •Поняття і категорії політології. Їх класифікація
- •Функції політології
- •Політика як соціальне явище. Суб’єкти і об’єкти політики
- •Види політики. Засоби і функції політики
- •Політичні вчення Стародавнього Сходу
- •Політичні вчення Стародавньої Греції і Риму
- •Політичні концепції т. Гоббса і Дж. Локка
- •Політичні ідеї н. Макіавеллі
- •Політичні ідеї ш.Монтеск'є і ж.-ж.Руссо
- •Політичні ідеї представників німецької класичної філософії і. Канта і г. Гегеля
- •Політична думка в Україні хуї-хуііі ст.: ю. Дрогобич, с. Оріховський, X. Філалет, і. Вишенський
- •Політичні ідеї в. Липинського
- •Політичні ідеї м. Костомарова і м. Драгоманова
- •Політичні ідеї м. Грушевського і д. Донцова.
- •Політична діяльність і її форми
- •Види політичної взаємодії у процесі політичної діяльності
- •Поняття, ознаки і структура влади
- •Типи, види і функції влади
- •Політичні рішення, їх види, етапи прийняття політичних рішень
- •Соціальна структура суспільства і її роль у політиці
- •Соціальна стратифікація та її види
- •Демократія, її ознаки і форми
- •Сучасні концепції демократії
- •Принципи демократії
- •Демократичні процедури
- •Нації як суб'єкт політичних відносин
- •Міжетнічні конфлікти і їх типологія
- •Основні напрямки етнополітики
- •Структура і типологія політичної свідомості
- •Поняття та рівні політичної свідомості
- •Типи і соціальні функції політичної культури
- •Походження та функції політичної ідеології
- •Характеристика основних елементів політичної ідеології (ідея, гіпотеза, концепція, теорія, ідеал, гасло, програма)
- •Лібералізм і неолібералізм як політична течія
- •Основні ідейно-політичні течії сучасності
- •Консерватизм і неоконсерватизм як політичні течії
- •Суть і структура політичної системи суспільства
- •Типи і ф-ї політичних систем
- •Держава-головний політичний інститут політичної системи. Ознаки та функції держави
- •Теорії походження держави
- •Форми державного устрою і їх характеристика
- •Форми державного правління і їх характеристика
- •Правова держава - поняття й основні ознаки
- •Сутність громадянського суспільства
- •Сутність і функції громадських організацій і рухів
- •Поняття і ознаки політичної партії
- •Типи політичних партій
- •Партійні системи і їх типологія
- •Політичне лідерство. Риси і вимоги до політичного лідера
- •Поняття політичного режиму та критерії їх класифікації
- •Авторитарний політичний режим
- •Демократичний політичний режим
- •Політична криза і її різновиди
- •Політична участь і політичне функціонування
- •Особливості становлення багатопартійності в Україні
- •Функція політичних партій
- •Особливості сучасного світу і її вплив на політику
- •Глобальні проблеми, їх класифікація
- •Основні принципи міжнародної політики і сучасне політичне мислення
- •Міжнародні організації, їх класифікація і функції
- •Сутність політичних технологій і їх види
- •Виборчі технології
- •Поняття і функції політичного маркетингу
- •Політичний менеджмент і його функції
- •Типи і види цивілізацій
- •Соціально-політичні перспективи розвитку людства. Футурологічні концепції сучасності.
- •Функції політичних еліт і політичного лідерства
Принципи демократії
Принципи демократії. Основними демократичними принципами, що забезпечують функціонування сучасного цивілізованого суспільства, є такі: 1. Зверхність права, правового закону, тобто існування закону для людини, а не людини для закону, гарантії прав особистості від свавілля політичної влади. 2. Плюралізм (від лат. pluralіs – множинний), тобто можливість існування різних думок, партій, організацій, ідеологій тощо. Згідно з цим принципом суспільно-політичне життя має складатись з діяльності численних взаємозалежних і водночас автономних соціальних та політичних груп, партій, організацій, ідеї та програми яких вільно порівнюються та змагаються між собою. Проявом плюралізму в політичній системі є багатопартійність. Плюралізм гарантує існування свободи думки, совісті та віросповідання, громадсько-політичних об’єднань та ініціатив. 3. Поділ влади, тобто відокремлення виконавчої влади від законодавчої та незалежність судової влади, а також існування системи “стримувань та противаг”. 4. Принцип представництва. Залишком безпосередньої демократії у сучасних державах є лише референдуми. 5. Принцип взаємозв’язку свободи і відповідальності, прав і обов’язків. 6. Забезпечення інтересів більшості при гарантуванні прав меншості відстоювати власну позицію, відігравати свою роль у суспільному житті. 7. Гласність та врахування громадської думки. Гласність передбачає відкритість держави та державних діячів для критики з боку суспільства; доступність інформації, що має суспільне значення; розвинену та налагоджену систему засобів масової інформації, перш за все незалежних, тобто вільних від державно-політичної цензури. Гласність не може бути всеохоплюючою – її межі визначаються морально-правовим рівнем суспільства та стосуються сфери державних таємниць, які повинні бути чітко фіксовані законом; особистої честі та гідності, приниження яких також повинно каратись законом; та загальноприйнятних норм моралі та відносин між людьми, зокрема таких порушень цих норм, як порнографія, насильство, заклики до національної, релігійної та соціальної ворожнечі і т.ін. Свобода слова можлива лише якщо є відповідальність за це слово.
Демократичні процедури
Втілення демократичних принципів забезпечується відповідними демократичними процедурами, а саме: 1) виборами. Загальну або часткову сукупність виборців називають електоратом – від лат. elector, тобто виборець; 2) голосуванням. Воно може бути відкритим або таємним. Кількісні принципи голосування: проста більшість, кваліфікована більшість, консенсус; 3) референдумом – загальнонародним голосуванням з приводу будь-якого важливого питання держави і суспільства; 4) опонуванням та змагальністю, тобто відкритим обговоренням кандидатур на виборах, або питань референдума; 5) делегуванням повноважень. Застосовується практика як вільних, так і імперативних мандатів; 6) вивченням громадської думки, наприклад – соціологічними дослідженнями; Таким чином, сучасна демократія – це не “самодержавство народу”, а механізм здійснення його зверхності, що забезпечує водночас права і свободи особистості. Необхідно зрозуміти, що в питанні про демократію центр тяжіння давно змістився з питання про те, хто керує, на питання про те, яким чином здійснюється керування. “Влада народу” – це за виключенням невеликих общин позбавлена змісту фраза, або ліцемірне прикриття диктатури, якщо не працюють відповідні механізми зверхності народу. Демократія сьогодні – не влада народу, а механізм здійснення державної влади, який забезпечує виконання волі більшості населення.
