Авторитарний політичний режим

Авторитаризм звичайно розглядається як тип режиму, який займає проміжне положення між тоталітаризмом і демократією. Авторитаризм - політичний режим, при якому вся повнота влади зосереджена у однієї особи (монарха, диктатора) або правлячої групи. Авторитаризм є одним з найпоширеніших політичних режимів сучасності. Він отримав розвиток переважно у ряді країн Азії, Африки, Латинської Америки, що звільнилися, а також в СРСР, коли після смерті І.Сталіна, почалася трансформація тоталітарного режиму в авторитарний.  Істотними рисами авторитаризму є:  - Монополія на владу однієї групи, партії або коаліції, яка ні перед ким не підзвітна.  - Повна або часткова заборона на діяльність опозиції.  - Сильно централізована моністична структура влади.  - Збереження обмеженого плюралізму, наявність диференційованих відносин між суспільством і державою.  - Спадкоємство і кооптація як головні способи формування панівної політичної еліти.  - Відсутність можливості не насильницької зміни влади.  - Використовування силових структур для утримання влади.  До витоків авторитаризму можна віднести:  - збереження традиційного типу суспільства з орієнтацією на звичні і стійкі форми соціального життя і авторитети;  - збереження патріархально-підданського типу політичної культури як переважаючої;  - значний вплив релігійних норм (раніше всього ісламу, буддизму, конфуціанства) на політичну орієнтацію населення;  - економічна відсталість;  - нерозвиненість цивільного суспільства;  - високий ступінь конфліктності в суспільствах, що розвиваються. 

Демократичний політичний режим

 Демократія є найскладнішим типом політичного режиму. Термін «демократія» в перекладі з грецького (demos – народ, kratos - влада, владарювання) означає «владу народу». Демократія - це така форма держави, його політичний режим, при якому народ або його більшість є (вважається) носієм державної влади. Демократія асоціюється з свободою, рівністю, справедливістю, дотриманням прав людини, участю громадян в управлінні. Тому демократію як політичний режим прийнято протиставляти авторитарним, тоталітарним і іншим диктаторським режимам.  Найважливішими ознаками демократії є:  - Юридичне визнання верховної влади народу.  - Періодична виборність основних органів влади.  - Загальне виборче право, що гарантує кожному громадянину брати участь у формуванні представницьких інститутів влади.  - Рівність прав громадян на участь в управлінні державою, тобто кожний громадянин, має право не тільки обирати, але і бути вибраним на будь-яку виборну посаду.  - Ухвалення рішення по більшості поданих голосів і підкорення меншини більшості.  - Контроль представницьких органів за діяльністю виконавської влади.  - Підзвітність виборних органів своїм виборцям.  - Основні способи (форми) реалізації демократії.  Залежно від того, як, яким чином народ здійснює право на владу можна виділити три основні способи реалізації демократії.  Пряма демократія - весь народ (має право голосу) безпосередньо ухвалює рішення і стежить за їх виконанням. Така форма демократії найхарактернішої є для ранніх форм демократії, наприклад, для родової общини. Пряма демократія існувала і в античні часи в Афінах. Так головним інститутом влади був Народний збір, який ухвалював рішення і нерідко міг організовувати їх негайне виконання. Подібного роду демократія існувала і в Стародавньому Римі, в середньовічному Новгороді, у Флоренції і у ряді інших міст-республік.  Плебісцитарна демократія - народ ухвалює рішення лише в певних випадках, наприклад, під час референдуму з якогось питання.  Представницька демократія - народ обирає своїх представників, і вони від його імені управляють державою або якимсь органом влади. Представницька демократія є найпоширенішою формою народовладдя. Недоліки представницької демократії полягають в тому, що народні обранці, отримавши владні повноваження, не завжди виконують волю тих, кого вони представляють.