Партійні системи і їх типологія

Партійна система — це сукупність партій (правлячих та опозиційних), які тісно пов'язані між собою та з державою і які беруть участь у здійсненні державної влади. Під терміном «партійна система» розуміють:  — право партій на формування власної системи правління;  — сукупність політичних сил, представлених у парламенті, або таких, що прагнуть до представництва в ньому;  — сукупність відносин між легально діючими політичними партіями, що виявляються у суспільній боротьбі або суперництві за владу в суспільстві;  — сукупність політичних партій, що існують у країні незалежно від форм діяльності та ступеня інституціоналізації, згідно з чинним законодавством.  Найбільш поширена типологія партійних систем ґрунтується на кількісному критерії — кількості партій, які реально борються за владу або здійснюють вплив на неї. Відповідно вирізняють: однопартійну, двопартійну та багатопартійну системи. Ця типологія належить М. Дюверже, який виокремлює також «систему двох з половиною партій»— проміжний варіант між двопартійною та багатопартійною системами, коли сили двох партій врівноважуються.  Типологія партійних систем Дж. Сарторі базується на якісних критеріях і охоплює:  1. Однопартійну систему, що має такі ознаки:  — існування тільки однієї легальної партії та заборона утворення інших;  — зрощення партійного апарату з державним;  — тоталітарний політичний режим.  2. Систему з гегемоністською партією — існує декілька партій, але одна є постійним політичним гегемоном.  3. Систему домінуючої партії — домінуюча партія демократично співіснує з іншими партіями.  4. Двопартійну систему, яка характеризується такими рисами:  — наявністю кількох політичних партій;  — існуванням двох партій, значно пріоритетніших за інші;  — формуванням складу уряду однією з двох партій, яка перемогла на виборах;  — впливовою опозиційною партією, яка програла вибори;  — демократичним політичним режимом.  5. Систему поміркованого (обмеженого) плюралізму:  — наявність у країні багатьох політичних партій;  — репрезентація в парламенті лише кількох партій;  — репрезентація в уряді деяких із представлених у парламенті партій;  — відсутність позасистемної опозиції;  — демократичний політичний устрій.  Залежно від механізму формування уряду вирізняють декілька варіантів системи обмеженого плюралізму:  — однопартійне правління — уряд формується партією, яка дістала абсолютну більшість голосів на парламентських виборах;  — двоблокова коаліція — уряд формується одним із двох блоків, що перемогли на виборах;  — мультипартійна коаліція — уряд формується з представників декількох партій на основі їх пропорційного представництва в парламенті за результатами виборів.  6. Систему крайнього (поляризованого) плюралізму:  — наявність багатьох політичних партій;  — гострота ідеологічного розмежування між ними;  — присутність серед опозиційних партій позасистемних;  — формування уряду партіями центру;  — наявність двосторонньої деструктивної опозиції;  — демократичний політичний режим.  7. Атомізовану партійну систему:  — наявність і незначна впливовість усіх партій;  — присутність серед опозиційних партій позасистемних;  — формування уряду на позапартійній основі або на основі широкої коаліції;  — демократичний або авторитарний політичний режим. Існують два різновиди атомізованої системи:  — система крайнього плюралізму — уряд формується або на широкій коаліційній основі, або за позапартійними критеріями;  — авторитарна псевдопартійність — багато партій ведуть боротьбу, але реальна влада і контроль над ситуацією в країні перебуває в руках військової верхівки.