Сутність і функції громадських організацій і рухів

Невід'ємним елементом політичного життя будь-якого демократичного суспільства є різного роду громадсько-політичні об'єднання (громадські організації, рухи, органи, політичні організації, громадсько-політичні організації, політичні партії тощо).  Громадсько-політичні об'єднання — це порівняно впорядкована діяльність значних груп людей, спільність інтересів яких випливає з їх ролі в системі суспільних відносин. Громадсько-політичні об'єднання виникають переважно як організації груп та окремих громадян, між якими встановлюється свідомий зв'язок і систематичне співробітництво заради досягнення певної мети на підставі спільних політичних інтересів.  Громадсько-політичні рухи— звичайно структурно не оформлені масові об'єднання громадян різних соціально-політичних орієнтацій, діяльність яких тимчасова і найчастіше спрямована на виконання певних тактичних завдань. Після вирішення поставлених завдань такі рухи або розпадаються, або консолідуються в нові політичні партії.  У своїй діяльності громадсько-політичні рухи можуть керуватися вузькими, загальнонаціональними або загальнолюдськими завданнями чи інтересами.  Стадії розвитку громадсько-політичних рухів:  1. Створення передумов виникнення громадсько-політичних рухів.  2. Артикуляція політичних прагнень, наслідком якої є поява певних програмних документів.  3. Розвиток політичної діяльності— залучення до руху нових прихильників шляхом пропаганди програмних настанов, цілей і методів їх досягнення.  4. Затухання руху — повне припинення діяльності руху або утворення на його основі політичної партії.  Оскільки громадсько-політичні рухи різні за своїми характеристиками, їх можна класифікувати по-різному. За Гідденсом, існують 4 типи громадсько-політичних рухів:  1. Трансформативні рухи — спрямовані на радикальні зміни в суспільствах, частиною яких вони є.  2. Реформативні рухи— пов'язані з певними перетвореннями в суспільстві й спрямовані на зміну лише деяких сторін існуючого порядку.  3. Рухи-порятунки — ставлять за мету звільнити людей від таких життєвих шляхів, які розцінюються як гріховні (наприклад, релігійні).  4. Альтернативні рухи — спрямовані на усунення якихось специфічних негативних рис людей.  Згідно з Блумером, громадсько-політичні рухи бувають:  1. Загальними — робітничий, жіночий, молодіжний, рух за мир тощо. Ці рухи мають за мету зміну людських цінностей та здійснення культурних перетворень.  2. Специфічними — реформаторські та революційні. Характеризуються чітко визначеною метою та детальною організаційною структурою; формують «деякий корпус традицій і переважаючий набір цінностей, певну філософію».  3. Експресивними— релігійні рухи. Не прагнуть змінити існуючий соціальний порядок, зосереджуються на організації суб'єктивного життя людей.  Функції громадсько-політичних рухів:  1. Структуруюча — на їхньому ґрунті виникають нові політичні партії, формування контреліти тощо.  2. Комунікативна— своєрідні індикатори незадоволення суспільних потреб; компонент груп тиску; інституціоналізовані канали залучення людей до політики;  3. Дестабілізуюча та стабілізуюча функції. Характерні риси громадсько-політичних рухів:  1. Об'єднання широких кіл населення навколо певної мети.  2. Відображення інтересів широких верств населення.  3. Рухи не є носіями єдиної ідеології.  4. Здебільшого не мають чітко виражених форм членства  5. Розмитість мети та завдань.