Сучасні концепції демократії

Проблеми демократії на її сучасному рівні — одне з головного в політології. Нині в західному світі їх багатоманітність, складність, безпосередня зумовленість політичною практикою, неоднаковість у різних країнах визначають різноманітність і суперечливість як підходів до вивчення, так і існуванням численних концепцій у науці. Усі вони так чи інакше враховують характер суспільства як постіндустріального. Більшість політологів виходять з того, що основною характеристикою демократії є відкритий характер прийняття рішень через представницькі органи влади, тобто процес цей на будь-якому рівні здійснюється за участю обраних представників народу.  Класична теорія демократії формувалася в умовах руйнування станового поділу суспільства і пошуку форм народовладдя. Представники класичного напряму цю проблему зводили до обгрунтування відносин громадян і держави у визначенні народом завдань держави. За концепцією Руссо, суверенітет народу може бути реалізований лише самим народом. Тільки завдяки безпосередній участі в прийнятті рішень громадянин не відділяється від держави і виступає її частиною.Класична теорія демократії наповнюється системою представництва народу. Визначається, що влада може здійснюватися не суспільством у цілому, а тими, яким участь делегована. Прийняття ідеології представницької демократії спонукало до розроблення критеріїв вільних виборів. Загальне виборче право і рівність виборців, вільні вибори, парламентаризм, розвиток партійних систем стали організаційною основою сучасних західних демократій.  Сучасні концепції демократії сформувалися на базі двох альтернативних напрямах: руссоїстському, що мало розвиток у соціалістичній (марксистській) теорії, і ліберальному; перші відносяться до колективістського, другі — до конкурентного типу.В основі колективістського типу демократії — визнання соціальної єдності, панування єдиної загальнодержавної волі над волею громадян, корінних суспільних і особистих інтересів, колективізм, забезпечення державою соціальних гарантій, прав і свобод кожного члена суспільства, що є основою соціалістичної демократії як теоретичної її моделі. Таким чином, ця модель демократії абсолютизує роль загальної волі народу, відкидає автономність окремих суб'єктів у системі демократичних відносин, нехтує свободу вибору і політичного самовизначення особистості, а це є основою демократії.  Теоретична модель конкурентної демократії лежить в основі сучасних західних ліберальних концепцій демократії. Основа цих теорій — пріоритет особистості над суспільством і державою, вона є первинною, становить основу держави і є джерелом влади. Представницька демократія є головною рисою цього напряму, коли встановлюються відносини, які ґрунтуються на повноваженнях і довірі, створюються реальні основи для прийняття рішень, впроваджується принцип відповідальності при меншій увазі до принципу співучасті.  Сучасні ліберальні демократії частіше розглядаються як плюралістичні. Ця теорія виходить з необхідності ширшого представництва в системі політичної влади і управління інтересами різних соціальних груп. Рівновага політичних сил встановлюється в демократичному процесі завдяки несприйняттю монополізації політичних рішень. Сучасне розуміння плюралістичної демократії включає права людини,конкуренцію легальних політичних сил, правотворчість парламенту, розподіл влади, федералізм.  Прихильником плюралістичної теорії демократії є політолог Р. Даль. Сутність його аргументів зводиться до таких положень:  — демократія плюралістична допускає існування великої кількості організованих інтересів;  — організовані інтереси конкурують між собою у володінні політичною владою і впливом;  — конкуруючі інтереси взаємно контролюють один одного і обмежують владу;  — плюралістична конкуренція інтересів веде до суспільної рівноваги, щонайкраще враховує суспільні і групові інтереси під час прийняття політичних рішень.  Елітарна теорія демократії виходить з того, що в умовах досягнення панування демократичної більшості, політичні рішення приймаються меншістю — демократичною елітою і це є недоліком демократичного режиму. Концепція елітарної демократії по суті стверджує, що в дійсності ідеал народовладдя у сучасну епоху не реалізується. У системі політичної влади народ представляє еліта. Отже, для демократії в такому випадку характерним є відкрите формування еліти і підконтроль-ність її діяльності у здійсненні влади і управління. Соціальну базу елітарної демократії становлять суспільства з нерозвинутою соціальною структурою, коли більшість населення не володіє необхідним рівнем політичної культури для демократичної участі.  У якості альтернативи щодо концепції елітарної демократії виступає теорія пар-типаційної демократії. Вона тяжіє до безпосередньої форми демократії і обґрунтовує необхідність участі більшості народу в усіх видах політичного процесу, включаючи формування правлячих груп і висування політичних лідерів. Партипаційна концепція — за всезагальну демократизацію суспільного життя, її політизацію і право участі особистості в прийнятті рішень у всіх сферах життя через право голосу, і в цьому є її утопічність.  Соціалістична концепція базується на визнанні соціально і політично єдиного народу як основи його влади. Розглядає природу і зміст демократії з класових позицій. Розуміє демократію як державу, де управляє сам народ, самоуправління народу — це і є демократія. Соціалістична концепція виходячи з класової природи демократії, об'єднує політичну демократію із соціальною і саме остання розглядається як умова і гарант політичної демократії. Такий підхід надав політологам можливість у сучасних умовах висунути тезу про демократичну соціальну державу.