Політична діяльність і її форми

Політична діяльність — специфічна форма активного ставлення людей до свого суспільного середовища, яка має на меті цілеспрямоване його регулювання та перетворення за допомогою чинника влади. Це комплекс дій як окремих осіб, так і великих груп людей і цілих народів, спрямований на здобуття та здійснення влади або впливу на неї. Політична діяльність — вид суспільної діяльності суб'єктів політики, уособленої як потреба в сукупності осмислених дій, що ґрунтуються на врахуванні політичних інтересів, мобілізації політичної волі з метою досягнення політичних цілей.  Можна виділити такі основні форми політичної діяльності:  — за напрямами — державна, партійна, громадсько-політична, комунікаційно-інформаційна;  — за суб'єктами політики — класова, соціально-групова, національна, міжнародна, індивідуальна;  — за специфікою предмета впливу — теоретична, практична;  — за політичним простором — зовнішньополітична (міжнародна), внутрішньополітична (самоврядувальна);  — за специфікою сфер — військова, органів безпеки тощо.   Структура політичної діяльності:  1) політичне керівництво державою і суспільством;  2) політичне функціонування;  3) участь громадян у політичному житті суспільства;  4) політичний маркетинг. 

Види політичної взаємодії у процесі політичної діяльності

Політична взаємодія — це певні відносини з приводу політики як такої та її окремих ознак (складових), наприклад влади. Українські політологи В. Мирончук і В. Храмов наголошують на необхідності розмежовувати суспільно-політичні відносини та відносини в політиці. Вони зазначають, що суспільно-політичні відносини — це такий тип зв’язку сукупних учасників взаємодії, який стає політичною структурою суспільства. Його інституціональний носій — політична система суспільства, яка у своєму функціонуванні більшою або меншою мірою відчужується від конкретних індивідів.  1.гегемонія це провідна роль якоїсь верстви населення в управлінні державою (скажімо, аристократії).  2.консенсус це процес знаходження, пошуку, вироблення рішення, яке б задовольнило всіх учасників переговорів до останнього, без винятків, а також саме таке рішення.  3. компроміс це згода, порозуміння з політичним противником, що досягнуті шляхом взаємних поступок.  4. Союз це об'єднання, яке здійснює повну економічну інтеграцію і доповнює її узгодженням політичних дій, прийняттям і виконанням спільних політичних рішень.  5. Блок це об'єднання, союз політичних партій, громадських організацій, груп людей для узшодження дій, досягнення спільних політичних інтересів.  6. Конфронтація це Протистояння, протиборство, протиставлення соціально-політичних систем, воєнно-політичних союзів, окремих держав, різних соціальних сил всередині держави; протистояння, зіткнення ідеологічних систем. К. є як результатом існуючих у тій чи іншій соціальній системі протилежних економічних, соціальних, політичних сил (гнобителі і пригноблені, експлуататори і експлуатовані, сили прогресу і сили реакції тощо), так і результатом діяльності тих чи інших протиборствуючих суб’єктів політичних відносин.  7. Політичний екстремізм діяльність об’єднання громадян чи їхні публічні заклики або підбурювання, які спрямовані на насильницьке захоплення влади чи незаконне втручання в діяльність органів влади, посягання на основи конституційного ладу та національної безпеки, порушення прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, яка є наслідком не сприйняття правових норм чи інших правил поведінки (соціальних норм);  8. Теоретична і практична діяльність. Теоретична - розробка внутрішньої політики прогнозів і ціннісних орієнтацій. Практична - виборчі кампанії референдуми, мітинги демонстрації, маніфестації, акції громадянської непокори.