22. Московсько –Литовське протистояння і перехід Чернігово-Сіверщини до Московської держави.

Значно зросла роль Москви як політичного центру за князювання Дмитра Івановича, який у 1380 р. на Куликовому полі розгромив монгольського хана Мамая, після чого дістав прізвисько Донський. Утім йому не вдалося остаточно звільнитися від золотоординського ярма.

Лише через 100 років, у 1480 p., за Івана IIІ Московське князівство позбавилося зверхності Золотої Орди. Іван III зібрав усі московські землі в єдину державу і став називати себе „царем усієї Русі”. Він почав заявляти претензії на українські й білоруські землі, що були під владою Литви.

Дрібні князі Чернігово-Сіверщини, Білорусі звертати свої погляди на Москву і шукали там захисту від Литви, незадоволені національними і релігійними утисками, загрозою ополячення, в умовах втрати автономії. Це давало московським князям привід втручатися у справи Литовської держави.

1481 р. Проти польського короля і Великого князя литовського Казимира було організовано змову українських та білоруських князів, які прагнули відокремити від Литви землі уздовж річки Березані та приєднати їх до Московського князівства. Змову було викрито, а керівників змови покарано. Князя Михайла Олельковича (брата останнього київського князя Семена Олельковича) та Івана Гольшанського було страчено в Києві, а князь Федір Бельський утік до Москви. Ця подія стала сигналом для подальших переходів руських князів під владу Москви. Відносини між Литвою і Московською державою загострювалися.

1500 р. Під владу московського князя перейшли князі, яким належала більшість земель Чернігово-Сівершини. Це спричинило московсько-литовську війну, що тривала до 1503 р. і завершилася перемогою московського князя й укладенням мирного договору, що закріпив за ним право на Чернігово-Сіверські землі з 19 містами і 70 волостями. Чернігово-Сіверщину було поділено на повіти, очолювані воєводами. Земельні володіння місцевих князів ліквідовувалися.

1508 р. Між Литвою і Московським князівством було укладено "вічний мир”, який не задовольнив жодну зі сторін.

1512 — 1514 pp. Московсько-литовська війна, розпочата московським князем Василем III, яка завершилася приєднанням Смоленська до Московської держави.

1517 — 1522 pp. Чергова литовсько-московська війна, яку розпочала литовська армія на чолі з Костянтином Острозьким. Жодна зі сторін не досягла вирішальною успіху і Литва змушена була визнати перехід Смоленська під владу Москви.

До 1537 р. Велике князівство Литовське у війнах проти Московського князівства втратило майже третину своєї території, зокрема Чернігово-Сіверщину і Смоленськ .

Висновки

1. Землі України було завойовано іноземними державами, розчленовано на частини:

• до складу Литви ввійшли Волинь, Східне Поділля, Київщина, середнє Подніпров’я;

• до складу Польщі ввійшли Галичина, Холмщина, Західне Поділля;

• до складу Угорщини увійшло Закарпаття;

• до складу Молдовського князівства ввійшла Буковина;

• до складу Московської держави ввійшли землі Чернігово-Сіверщини.

2. Між українськими землями було втрачено економічні, політичні та культурні зв’язки.

3. Над українським населенням нависла загроза втратити свою етнічну самобутність, втратити свою культуру й асимілюватися з сусідніми народами.

4. Українську народність позбавляли можливості створити власну незалежну державу.