На сучасному етапі розвитку педагогіки визначення поняття «зміст освіти» відноситься до найактуальніших. Цьому питанню присвячені праці В. С. Ледньова, В. В. Краєвського, І. Я. Лернера, М. М. Скаткіна, В. Оконя. Так, В. Оконь розглядає теорію змісту освіти як функціональний матеріалізм. Вона передбачає оволодіння учнями як «матерією» знань про природу, суспільство, техніку, мис­тецтво, так і «функцією» знань, тобто їх використанням в мисленні і практичній діяльності. Згідно з теорією функціонального матеріалізму, пізнання дійсності і на­копичення знань є тільки однією стороною навчання, другою є функціонування цих знань в мисленні учнів, в їх інтелектуальній діяльності, яка включає пере­творення дійсності [26, С. 110]. J

В. С. Ледньов, аналізуючи систему «зміст освіти» — мета системи освіти, ро­бить наступний висновок: зміст освіти — це зміст процесу прогресивних змін властивостей і якостей особистості, необхідною умовою якого є особливим чином організована діяльність. Зміст освіти — це зміст триєдиного цілісного процесу, який характеризується, по-перше, засвоєнням досвіду попередніх поколінь, по- друге, вихованням психологічних якостей особистості, по-третє, розумовим і фі­зичним розвитком людини [18]. Переважна більшість сучасних дидактиків мають спільний підхід до визначення поняття «зміст освіти» (таблиця 8), їх визначення обмежуються знаннями, уміннями і навичками та додатковими характеристика­ми результатів засвоєння цього змісту.

Логіко-семантичний аналіз поняття «зміст освіти»

Автори	Визначення: зміст освіти — це:
1 Знання. Уміння. Навички
Ліхачов Б. Т.	Сума знань, умінь і навичок, які в основному відповідають сучасному стану наукового знання, переробленого в загальні основи наук, суспільних відносин, виробництва.
Огородніков І. Т.	Обсяг і характер знань, умінь і навичок, якими повинна оволодіти людина в процесі навчання.
Линда 0. С., Жильцов П. А., Щербов Н. П.	Точно окреслене коло систематизованих знань, умінь і навичок, які повинен опанувати школяр в процесі навчання.
Падалка 0. С.	Система знань, умінь і навичок, якою повинні оволодіти учні протягом років навчання в школі і яка впливає на формування особистості учня як активного громадянина незалежної України.
Автори	Визначення: зміст освіти — це:
2. Знання, уміння, навички та додаткові характеристики
Харламов І. Ф.	Система наукових знань, практичних умінь і навичок, а також світоглядних і морально- естетичних ідей, якими необхідно оволодіти учням в процесі навчання.
Бабанський Ю. К.	Система наукових знань, умінь і навичок, ово­лодіння якими забезпечує всебічний розвиток ро­зумових і фізичних здібностей школярів, форму­вання... світогляду, моралі і поведінки, підготовки до суспільного життя, до праці.
Ярмаченко М. Д.	Система знань про навколишній світ, сучасне ви­робництво, культуру і мистецтво, узагальнення інтелектуальних і практичних умінь, навичок творчого розв'язання практичних і теоретичних проблем, система етичних норм, якими повинні оволодіти учні.
Щукіна Г. І.	Точно окреслене коло систематизованих знань, умінь і навичок, які є основою для всебічного роз­витку учнів, формування в них діалектико- матеріалістичного світогляду... пізнавальних інте­ресів.
Єсіпов Б. П.	Система знань, умінь, навичок, оволодіння якими забезпечує розвиток розумових і фізичних здібно­стей школярів, формування основ... світогляду, мо­ралі і відповідну до них поведінку, готує їх до життя і праці.
Фіцула М. М.	Система наукових знань, умінь, навичок, ово­лодіння якими забезпечує всебічний розвиток ро­зумових і фізичних здібностей учнів, формування їх світогляду, моралі і поведінки, підготовку до суспільного життя, до праці. fcc

Загальним для всіх визначень є обмеження складу змісту освіти знаннями, уміннями, навичками і додатковими характеристиками результатів засвоєння цього змісту. Так, у переважній більшості визначень йдеться про систему знань, умінь як елементів, що вичерпують зміст освіти, але в одних визначеннях оволодіння знаннями й уміннями забезпечує деякі результати, а в інших визначеннях знан­ня й уміння є основою для досягнення деяких, окрім самих знань і умінь, цілей.

Поняття освіти - досить складне й багатоаспектне. В найзагальнішому визначенні освіта - це процес і результат засвоєння людиною систематичних знань, умінь і навичок, розвиток розуму та почуттів, формування світогляду та пізнавальних інтересів.

Протягом останніх десятиліть XX століття у світлі ідеї гуманізації освіти все більше утверджувався особистісно-орієнтовний підхід до виявлення сутності освіти. Так, І.Лернер та М.Скаткін під змістом освіти розуміли педагогічно адаптовану систему знань, умінь і навичок, досвіду творчої діяльності і емоційно-вольового відношення, засвоєння якого покликано забезпечити формування всебічно розвиненої особистості, підготовленої до відтворення (збереження) і розвитку матеріальної і духовної культури суспільства. Отже, при особистісно-орієнтованому підході до визначення сутності змісту освіти абсолютною цінністю є не відчужені від особистості знання, а сама людина. Такий підхід забезпечує свободу вибору змісту освіти з метою задоволення освітніх, духовних, культурних і життєвих потреб особистості, гуманне ставлення до особистості, становлення її індивідуальності і можливості самореалізації в культурно-освітньому просторі.

Особистісно-орієнтований зміст освіти спрямований на розвиток цілісної людини:

• її природних особливостей (здоров'я, здатності мислити, відчувати, діяти):

• соціальних властивостей (бути громадянином, сім'янином, трудівником) і

• властивостей суб’єкта культури (свободи, гуманності, духовності, творчості).

В основі теорії змісту освіти лежить багатоаспектна мо­дель соціального досвіду, розроблена І. Лернером і М. Скаткіним. В своїй книзі «Дидактика средней школы» вони за­значають, що в аналізі соціального досвіду можна виділити чотири елементи:

1. Знання про природу, суспільство, мислення, техніку й способи діяльності уже здобуті суспільством.

2. Досвід здійснення відомих способів діяльності, що втілюється в уміннях і навичках особистості, яка засвоює цей досвід.

3. Досвід творчої, пошукової діяльності у розв'язуванні но­вих проблем, що виникають перед суспільством.

4. Досвід ставлення до світу, один до одного, тобто система емоційної, вольової, екологічної, моральної, естетичної вихованості.

При цьому розвиток і природних, і соціальних, і культурних чинників здійснюється в контексті змісту освіти, що має загальнолюдську, національну і релігійну цінність. Кожний із відзначених видів соціального досвіду є специфічним видом (елементом,складовою) змісту освіти:

• знання про природу, суспільство, техніку, мислення і способи діяльності. Засвоєння цих знань забезпечує формування в свідомості школяра наукової картини світу, озброює його науковим методологічним підходом до пізнавальної і практичної діяльності;

• досвід здійснення відомих способів діяльності, які разом із знаннями перетворюються в уміння і навички особистості, що засвоїла цей досвід. Система загальних інтелектуальних та практичних навичок і вмінь, що складає зміст цього досвіду, є основою сукупності конкретних видів діяльності і забезпечує здатність підростаючого покоління до збереження соціальної культури народу;

- досвід творчої, пошукової діяльності, спрямованої на розв'язування нових проблем, що виникають перед суспільством. Він потребує самостійного перетворення раніше засвоєних знань і умінь у нових ситуаціях, формування нових способів діяльності на основі вже відомих. Цей вид соціального досвіду забезпечує розвиток здібностей у молодого покоління до подальшого розвитку культури. Звичайно, самостійність та ініціативність, як показники сформованості у людини умінь творчо працювати, формуються у кожної дитини індивідуально, але програмувати їх треба вже в змісті освіти;

- досвід ціннісного відношення до об'єктів чи засобів діяльності людини, її ставлення до навколишнього світу, до інших людей. Цей елемент змісту освіти полягає не в знаннях і в уміннях, хоча й перед­бачає їх. Норми ставлення до світу, до самого себе і до інших людей передбачають не лише знання світоглядних ідей, але й переконаність у їх істинності, позитивне ставлення до них. Це ставлення проявляється в поведінці людини, в діяльності практичного та інтелектуального характеру, це сплав знань, переконань і практичних дій. Засвоєння учнем перерахованих елементів соціального досвіду спрямоване на трансформацію його в особистий досвід, на перенесення соціального в індивідуальне на основі певним чином організованої діяльності учнів.