- •Курсова робота
- •Харків – 2016
- •1.1.Фактори ґрунтотворення
- •1.1.1. Материнські породи
- •1.1.2. Біологічний фактор
- •1.1.4. Антропогенний фактор
- •1.2. Умови ґрунтотворення
- •1.2.1. Рельєф
- •2.1. Характеристика морфологічних ознак ґрунту
- •Розділ 2. Основні морфологічні ознаки ґрунту
- •2.2. Номенклатура і символи (індекси) генетичних горизонтів
- •2.2.1. Профіль досліджуваного ґрунту
- •2.3. Назви ґрунтів за гранулометричним складом
- •1.Чорнозем
- •2. Сірий опідзолений грунт
- •3. Каштановий грунт
- •4. Солонець
- •5. Дерново-підзолистий грунт
- •3.1. Гумусовий стан
- •3.2. Баланс гумусу
- •Розділ 4. Вбирна здатність ґрунту. Склад обмінних катіонів.
- •4.1. Механічне вбирання
- •4.2. Фізичне вбирання
- •4.3. Фізико-хімічне вбирання
- •4.3.1. Закономірності фізико-хімічного вбирання
- •4.4. Хімічне вбирання
- •Розділ 5. Кислотність і лужність ґрунту. Хімічна меліорація ґрунту.
- •5.1. Активна кислотність ґрунту
- •5.2. Потенційна кислотність
- •5.2.1. Обмінна кислотність
- •5.2.2. Гідролітична кислотність
- •5.3. Шляхи утворення соди в ґрунті
- •Висновки
- •Список використаної літеретури
2. Сірий опідзолений грунт
Пісок |
(1-0,25) |
1 |
5 |
29 |
Фізичний пісок |
(0,25-0,05) |
4 |
||||
Пил |
(0,05-0,01) |
24 |
70 |
||
(0,01-0,005) |
34 |
71 |
Фізична глина |
||
(0,005-0,001) |
12 |
||||
Мул |
(<0,001) |
25 |
25 |
Сірий опідзолений середньоглинистий мулувато-пилуватий грунт.
3. Каштановий грунт
Пісок |
(1-0,25) |
6 |
24 |
51 |
Фізичний пісок |
(0,25-0,05) |
18 |
||||
Пил |
(0,05-0,01) |
27 |
54 |
||
(0,01-0,005) |
14 |
49 |
Фізична глина |
||
(0,005-0,001) |
13 |
||||
Мул |
(<0,001) |
22 |
22 |
Каштановий важкосуглинковий піщано-пилуватий грунт.
4. Солонець
Пісок |
(1-0,25) |
11 |
24 |
45 |
Фізичний пісок |
(0,25-0,05) |
13 |
||||
Пил |
(0,05-0,01) |
21 |
49 |
||
(0,01-0,005) |
15 |
55 |
Фізична глина |
||
(0,005-0,001) |
13 |
||||
Мул |
(<0,001) |
27 |
27 |
Солонець середньоглинистий мулувато-пилуватий.
5. Дерново-підзолистий грунт
Пісок |
(1-0,25) |
19 |
25 |
32 |
Фізичний пісок |
(0,25-0,05) |
6 |
||||
Пил |
(0,05-0,01) |
7 |
73 |
||
(0,01-0,005) |
32 |
68 |
Фізична глина |
||
(0,005-0,001) |
34 |
||||
Мул |
(<0,001) |
2 |
2 |
Дерново-підзолистий легкоглинистий піщано-пилуватий грунт.
Розділ 3. ГУМУСОВИЙ СТАН ДОСЛІДЖУВАНОГО ҐРУНТУ. БАЛАНС ГУМУСУ
Гумус є найхарактернішою групою темнозабарвлених азотовмісних, постійно омолоджуваних, специфічних за складом, походженням і будовою поверхнево- активних, колоїдальних органічних речовин, притаманних винятково ґрунту. Вміст гумусу становить 90 % від загального вмісту органічних речовин у мінеральних ґрунтах.
Запаси гумусу в різних ґрунтах є неоднаковими. У шарі 0 - 20 см ґрунтів Східноєвропейської рівнини вони коливаються від 50 до 178т/га, закономірно збільшуючись від підзолистих ґрунтів до чорноземів і зменшуються від чорноземів до бурих напівустельних фунтів та сіроземів.
Вміст гумусу у різних ґрунтах зумовлюється впливом багатьох чинників, серед яких (за наявності в фунті достатньої кількості фіторешток — джерела гумусових речовин) найважливішими є:
тривалість оптимального режиму гумусоутворення:
гранулометричний та мінералогічний склад материнських порід;
наявність у грунті багатовалентних обмінних катіонів.
Оптимальним режимом гумусоутворення є таке співвідношення між вологістю і температурою ґрунту, яке сприяє активній участі мікроорганізмів у перетворенні біогенних решток у напрямі утворення гумусу. Його тривалість є найбільш сприятливою в чорноземах, через що вони і є найбільш гумусованими. Ґрунти на північ від чорноземно-степової зони зволожуються краще, але гірше прогріваються, тому періоди оптимуму гумусоутворення тут скорочуються, як і вміст та запаси гумусу. Південніше від степової зони грунти, навпаки, одержують багато тепла, але обмаль вологи, тому в них переважає мінералізація решток
Гранулометричний та мінералогічний склад материнських порід (.мінеральна матриця грунту) визначають їх роль як адсорбентів гумусових речовин (органічної матриці). Деякі породи майже не поглинають гумусові речовини через свою адсорбційну специфіку (ненасиченість основами).
Багатовалентні обмінно-увібрані катіони сприяють акумуляції гумусу як позитивно заряджені посередники між негативно зарядженими органо-мінеральиими мікроагрегатами і такими самим електронегативними свіжоутвореннми гумусовими речовинами.
Чим же пояснити невеликий вміст гумусу в грунтах? Здавалося б, з урахуванням його природної стійкості проти мікробного розпаду при сприятливих для гумусоутворення умовах, за тисячоліття в грунті могла б накопичитися значна кількість гумусу. Але цього не трапляється через компенсаційну дію чинників, що стабілізують окремі ґрунтові параметри на зональному рівні для кожного ґрунту. Так. вміст гумусу в ґрунтах регулюється швидкістю його гуміфікації та мінералізації. Гумус повільно мінералізується з участю специфічної мікрофлори. Чим більше в ґрунті фіторешток, тим швидшою стає їх мінералізація, але сам вміст гумусу є показником динамічно-стабільним, особливо в цілинних ґрунтах. При сільськогосподарському використанні земель кінцеві продукти гумусоутворення набувають іншої якості.
Щодо умов нагромадження гумусу в досліджуваному ґрунті, можна зазначити:
Ґрунт формувався в болотистій місцевості на низовинних ділянках річкових заплав, тому гумусові часточки в певній мірі консервуються і даний ґрунт має в своєму профілі торф’яні шари.
На території формування ґрунту переважають мішані ліси, болотні трави і чагарники, тому відмерлі рештки легко розкладаються і сприяють відкладенню гумусу. До того ж болотне середовище прискорює життєдіяльність ґрунтової біоти, що є важливим фактором в утворенні гумусу і торфу.
Помірний клімат Сумської області забезпечує ґрунт достатньою кількістю вологи і тепла, що позитивно впливає на формування гумусу.
