- •Курсова робота
- •Харків – 2016
- •1.1.Фактори ґрунтотворення
- •1.1.1. Материнські породи
- •1.1.2. Біологічний фактор
- •1.1.4. Антропогенний фактор
- •1.2. Умови ґрунтотворення
- •1.2.1. Рельєф
- •2.1. Характеристика морфологічних ознак ґрунту
- •Розділ 2. Основні морфологічні ознаки ґрунту
- •2.2. Номенклатура і символи (індекси) генетичних горизонтів
- •2.2.1. Профіль досліджуваного ґрунту
- •2.3. Назви ґрунтів за гранулометричним складом
- •1.Чорнозем
- •2. Сірий опідзолений грунт
- •3. Каштановий грунт
- •4. Солонець
- •5. Дерново-підзолистий грунт
- •3.1. Гумусовий стан
- •3.2. Баланс гумусу
- •Розділ 4. Вбирна здатність ґрунту. Склад обмінних катіонів.
- •4.1. Механічне вбирання
- •4.2. Фізичне вбирання
- •4.3. Фізико-хімічне вбирання
- •4.3.1. Закономірності фізико-хімічного вбирання
- •4.4. Хімічне вбирання
- •Розділ 5. Кислотність і лужність ґрунту. Хімічна меліорація ґрунту.
- •5.1. Активна кислотність ґрунту
- •5.2. Потенційна кислотність
- •5.2.1. Обмінна кислотність
- •5.2.2. Гідролітична кислотність
- •5.3. Шляхи утворення соди в ґрунті
- •Висновки
- •Список використаної літеретури
Розділ 5. Кислотність і лужність ґрунту. Хімічна меліорація ґрунту.
Під кислотністю розуміють здатність ґрунту підкислювати ґрунтовий розчин, воду і розчини нейтральних солей. Обумовлена кислотність наявністю головним чином вуглецевої та органічних кислот, гідролітично кислих солей, вільних іонів Н+ у ґрунтовому розчині та обмінних катіонів Н+ і Al3+ у ґрунтовому вбирному комплексі. Реакція ґрунтового розчину визначається співвідношенням концентрацій вільних іонів Н+ та ОН–. Якщо концентрація іонів водню дорівнює концентрації гідроксильних іонів — реакція нейтральна; коли концентрація іонів Н+ більша концентрації іонів ОН- --- кисла; якщо концентрація іонів Н+ менша концентрації іонів ОН– — лужна. Залежно від величини рН водної витяжки або суспензії реакція ґрунту має наступну назву:
Таблиця 5. Значення рН для ґрунтового розчину
-
Ракція ґрунтового розчину
рН
Концентрація Н+ в 1л розчину
Дуже кисла Кисла Слабокисла Нейтральна Слаболужна Лужна Дуже лужна
3-4 4-5 5-6 7 7-8 8-9 9-10
10-3-10-4 10-4-10-5 10-5-10-6 10-7 10-7-10-8 10-8-10-9 10-9-10-10
Концентрацію іонів водню в розчині прийнято виражати символом рН, який є від’ємний десятковий логарифм концентрації іонів водню в розчині: рН= – lg [Н+]. Кисла реакція властива підзолистим, дерново-підзолистим, сірим лісовим і болотним ґрунтам; нейтральна — чорноземам; лужна — каштановим ґрунтам і солонцям.
Розрізняють два види кислотності ґрунту: активну і потенційну.
5.1. Активна кислотність ґрунту
Активна кислотність ґрунту — це кислотність ґрунтового розчину. Обумовлена вона іонами Н+, які знаходяться в рідкій фазі ґрунту, вимірюється в одиницях рН і позначається pHH2O або рНводний. Активна кислотність безпосередньо впливає на ріст рослин та життєдіяльність мікроорганізмів. Для одних рослин оптимум рН знаходиться в інтервалі 4,0—5,5, для інших — від 7,0 до 8,0, азотфіксуючі бактерії найкраще розвиваються 173 при реакції, яка близька до нейтральної, а грибна мікрофлора — при кислій. Іони Н+, які присутні у ґрунтовому розчині, складають незначну частину від водневих іонів, які знаходяться у ввібраному стані. Крім того, активна кислотність дуже змінюється протягом вегетаційного періоду. Тому величина активної кислотності не може бути надійним показником потреби ґрунту у вапнуванні для нейтралізації кислотності.
5.2. Потенційна кислотність
Потенційна кислотність — це кислотність твердої фази ґрунту і ґрунтового розчину. Обумовлена вона іонами Н+ і Al3+, які увібрані ҐКВК. Потенційна кислотність завжди більша активної, бо складається з кислотності ґрунтового розчину і кислотності, яка утворюється за рахунок увібраних іонів водню та алюмінію. Потенційну кислотність умовно ділять на дві форми: обмінну і гідролітичну.
5.2.1. Обмінна кислотність
Обмінна кислотність виявляється при взаємодії ґрунту з розчином нейтральної солі (тобто солі сильного лугу і сильної кислоти): KCl, BaCl2 і т. п. У водну витяжку іони обмінного водню не переходять, але легко витісняються нормальним сольовим розчином:
[ҐKВК ]2H++ 2KCl ↔ [ҐKВК ]2K+ + 2HCl
Обмінна кислотність позначається індексом рНKCl або рНсольовий і вимірюється в одиницях рН. Титрована обмінна кислотність вимірюється в мг-екв на 100 г ґрунту. Залежить вона від кількості обмінних іонів Н+ і наявності у ГKВК обмінних іонів Al3+, які здатні витіснятися катіонами нейтральної солі і переходити до ґрунтового розчину за схемою:
[ҐKВК ]Al3++3KCl↔ [ҐKВК ]3K++AlCl3
Хлористий алюміній — сіль слабкого лугу і сильної кислоти, у водних розчинах дисоціює за схемою:
AlCl3 + 3H2O = Al(OH)3 + 3H+ + 3Cl
Al(OH)3 як слабкий луг у водному розчині майже не розпадається, а HCl у слабких розчинниках дисоціює на іони Н+ та Cl–, що призводить до підвищення кислотності. Окремі сільськогосподарські культури добре розвиваються на кислих ґрунтах, але при підвищенні рухомого алюмінію різко знижують урожайність. При внесенні у ґрунт великої кількості фізіологічно кислих мінеральних добрив у формі нейтральних солей (NН4Cl; (NН4)2SО4; КCl та ін.) іон водню переходить у ґрунтовий розчин і підкислює його. За таких умов він збагачується шкідливими для рослин іонами Al3+ та Мn2+. Тому обмінна кислотність є найбільш шкідливою для рослин формою кислотності ґрунту. Підкислення ґрунту може відбуватися за рахунок життєдіяльності мікроорганізмів. Наприклад, у процесі нітрифікації утворюється НNО3.
