1.1.4. Антропогенний фактор

На загальний напрям ґрунтотворного процесу значною мірою впливає господарська діяльність людини. Розорюючи степи і викорчовуючи ліси, людина змінює не тільки рослинність, а й інші умови, які визначають водний, повітряний і тепловий режими ґрунту. Зміна цих умов призводить до зміни мікробіологічної діяльності в ґрунті, посилення біохімічних процесів мобілізації поживних речовин, що, в свою чергу, змінює поживний режим і родючість ґрунту. Зміна поживної рослинності впливає не тільки на родючість ґрунтів, а й на процес ґрунтоутворення. Ґрунтоутворення змінюється під впливом механічного обробітку ґрунту, вирощування багаторічних трав, внесення добрив, осушення заболочених і зрошення недостатньо зволожених ґрунтів, залісення, хімічної меліорації ґрунтів тощо. Якщо у процесі використання застосовують заходи поліпшення ґрунтів з урахуванням природних закономірностей, їх властивості поліпшуються. Втручання в процес ґрунтоутворення без урахування природних особливостей ґрунтів і їх еволюції призводить до погіршення їх властивостей і зниження родючості.

Переважна більшість земель в Сумській області розорана, і підлягає активній господарській діяльності.

1.2. Умови ґрунтотворення

1.2.1. Рельєф

Рельєф — це сукупність нерівностей земної кори. Він впливає на генезис ґрунтів, структуру ґрунтового покриву, його контрастність і просторову неоднорідність, мікроклімат місцевості опосередковано: через перерозподіл рослинності, вологи, тепла тощо. В Україні найбільш розповсюджені такі форми рельєфу: рівнинний, слабкохвилястий, хвилястий, горбистий, гірський. Рельєф — це головний фактор, який визначає вертикальну кліматичну, рослинну і ґрунтову зональність у горах. Характеризуючи рельєф, відмічають належність території до його типів: орорельєфу з висотами у тисячі метрів, у межах якого виділяють макрорельєф з відносними висотами в сотні метрів, мезорельєф (1—10 м), мікрорельєфу (0,2—1,0 м), нанорельєфу (0,1—0,2 м). Схили й висоти різної експозиції нагріваються сонячними променями по-різному. Схили південної експозиції нагріваються сильніше, ніж схили інших експозицій. Тому сніговий покрив на північних схилах лежить довше, ніж на південних. Неоднакове прогрівання схилів часто веде до розвитку різних асоціацій рослинного покриву і різного прояву ерозійних процесів. На схилах створюються умови підвищеної сухості за рахунок втрати вологи через поверхневий стік. На ввігнутих схилах та у пониженнях, навпаки, накопичується волога за рахунок делювіаль- ного стоку з оточуючих схилів. Рельєф також впливає на швидкість, на- прямок вітру і прояв вітрової ерозії. У гірських умовах зі збільшенням висоти зменшується кількість теп- ла та збільшується кількість опадів, що обумовлює вертикальну зональ- ність ґрунтового покриву. Так, біля підніжжя Кримських гір панують степові умови і випадає 350—400 мм опадів на рік, а на його верхів’ях (яйлах) — до 1000 мм, у зв’язку з чим і відбувається зміна вертикальних кліматичних і ґрунтових поясів. У Карпатах ці зміни більш контрастні. Необхідно визначати вплив різних елементів рельєфу на тепловий, світовий, водний, сольовий режими ґрунтів. В умовах яружно-балкового рельєфу вивчають його вплив на інтенсивність прояву водної ерозії, мікроклімат території, глибину залягання підґрунтових вод, верховодки.

Рельєф Сумської області представлений в основному плоскохвилястими поверхнями рівнинного типу.

1.2.2. Час

Вік країни або території є також одним з основних факторів ґрунтоутворення. Ґрунтотворний процес, як і всі інші явища природи, відбувається не тільки в просто­рі, а й у часі. Почавшись у певний період на тій чи іншій території, він розвивається і еволюціонує одночас­но з розвитком та еволюцією природи в цілому. За В. Р. Вільямсом, ґрунтотворний процес на терито­рії України почався з моменту відходу льодовика і по­селення на поверхні, яка звільнилася від льодів, болот­но-тундрової рослинності. Оскільки відхід льодовика з південних і північних територій почався в різні періоди (на півдні раніше, на півночі — пізніше), початок і три­валість ґрунтотворного процесу для різних територій країни неоднакові.

Період, що минув з початку ґрунтотворного процесу на певній території і до наших днів, є абсолютним віком ґрунту. Оскільки поверхня півдня нашої країни звільни­лась від льодів материкового зледеніння раніше, ніж по­верхня північніших територій, ґрунти південних широт мають більший абсолютний вік, ніж ґрунти північних. Абсолютний вік ґрунтів залежить також від рельєфу. Ґрунти вододілів у районах, які не зазнали зледеніння, мають більший абсолютний вік, ніж ґрунти на схилах. При цьому абсолютний вік ґрунтів на схилах більший, ніж ґрунтів річкових заплав.

Розрізняють ще й відносний вік ґрунтів. Згідно з ученням В. Р. Вільямса, в міру переміщення південної границі льодовика на північ на утворення болотно-тунд­рових ґрунтів накладався підзолистий ґрунтотворний процес, який характерний для тундрової зони. В свою чергу, процес ґрунтоутворення в тайзі змінювався дер­новим (спочатку лучним, а потім степовим) і, нарешті, ще пізніше —напівпустельним і пустельним, характер­ними для зони сучасних сіроземних ґрунтів. Розвиваючи погляди В. В. Докучаєва на еволюцію природи, В. Р. Вільямс в своїй теорії єдиного ґрунтотвор­ного процесу зазначав, що ґрунти еволюціонують не ті­льки в просторі, а й у часі. Він вважав, що в сучасному зонально-географічному розміщенні ґрунтів і зміні їх у напрямі з півночі на південь, як у дзеркалі, відобра­жується напрям еволюції процесів ґрунтоутворення в часі. Відповідно до цього кожну наступну ланку в за­гальному ланцюзі зонального розміщення ґрунтів він розглядав як послідовну стадію єдиного ґрунтотворного процесу. За його теорією, підзолисті ґрунти є стадійно більш віковими, ніж тундрові; сірі лісові опідзолені Лі­состепу — більш віковими, ніж підзолисті ґрунти тайго­вої зони; чорноземні ґрунти Степу — ще більш віковими, ніж сірі лісові ґрунти Лісостепу. За цією теорією, сіро­земи середньоазіатських напівпустель і пустель мають найбільший абсолютний вік. Відповідно до зазначеної зміни послідовних стадій єдиного ґрунтотворного проце­су, за В. Р. Вільямсом, відносний вік ґрунту залежить від стадійного, який визначає його місце в єдиному ґрун­тотворному процесі.

Відносний вік ґрунту зумовлюється періодом ґрунто­творного процесу і особливостями інших факторів ґрун­тоутворення. Як зазначалося вище, на напрям ґрунтоут­ворення і швидкість проходження окремих стадій роз­витку кожного ґрунту впливають ґрунтотворні породи, клімат, рослинність і рельєф. Відповідно до поєднання цих факторів на різних частинах абсолютно одНовікової території в ґрунтовому покриві є кілька різних за своїм стадійним розвитком або відносним віком ґрунтів. Це визначає комплексність ґрунтового покриву будь-якої ґрунтової зони.