Схемотехника / Мультимедія / Сайти / Віртуальний музей / ukrainiancomputing.org / GL_HALL2 / MAIN-648_5_u

В.М.Глушков - основоположник iнформацiйних технологiй в Українi та колишньому СРСР В.М.Глушков - основоположник iнформацiйних технологiй в Українi та колишньому СРСР

Мапа музею

Iсторiя розвитку iнформацiйних технологiй в Українi English    Русский Вiктор Михайлович Глушков.

Життя та творчiсть. Iз книжок Б.М.Малиновського.

В них використанi розповiдi самого В.М.Глушкова.

Коментарi Б.М.Малиновського поданi курсивом. Через кiбернетику до iнформатики У 1962 р. Обчислювальний центр було перетворено в Iнститут кiбернетики АН України. Утворенню iнституту, природно, передувала пiдготовча робота, пiд час якої мої стосунки з Б.В.Гнеденко дещо зiпсувалися.

У 1959 р. вiн разом з К.О.Шкабарою пiдняв кампанiю за утворення Iнституту кiбернетики. Обчислювальний центр - то Обчислювальний центр, а академiї потрiбний Iнститут кiбернетики. Київська преса вiдразу це пiдхопила. А ми iз самого початку були створенi як iнститут, спрямований на вирiшення проблем кiбернетики.

Тому це було вже прямим ударом проти нас, - вони хотiли перетворити нас у рахункову станцiю, а всiх квалiфiкованих фахiвцiв забрати у новий iнститут.

Ми, звичайно, не залишилися байдужими i виступили у газетi з приводу того, що Iнститут кiбернетики вже є i мова йде про його укрiплення. Вiддiл науки ЦК КПУ та об'єднаний партком АН України розiбралися i прийняли рiшення: за рекомендацiєю президiї АН України кiбернетику варто розвивати у нас. I у лютому 1962 р. Обчислювальний центр одержав нову назву - Iнститут кiбернетики, тодi ще у дужках писали "iз обчислювальним центром", а потiм стали просто писати: Iнститут кiбернетики.

Гнеденко зрештою пiсля бурхливих зборiв у Iнститутi математики подав у вiдставку i виїхав до Москви.

Вiддiл М.М.Амосова пiсля вiд'їзду Гнеденко перевели з Iнституту математики до нас. Фактично Амосов у нас i ранiше працював. Ми йому виготовляли апарат "серце-легенi", у нас були маленькi майстернi. Це був перший у СРСР апарат, застосований Амосовим пIд час операцiй на серцi. Потiм у нас були зробленi штучнi клапани (для серця), було збудовано будинок, у якому розмiстилася лабораторiя Амосова. Шкабара перейшла на роботу до Амосова, а потiм у Iнститут фiзiологiї iм. А.А.Богомольця.

Iнститут став швидко зростати. Через два-три роки дослiдження охопили практично всi галузi кiбернетики. Науковi вiддiли були об'єднанi у сектори: теоретичної та економiчної кiбернетики, кiбернетичної технiки, технiчної, бiологiчної, медичної кiбернетики.

"Дослiдження охопили всi галузi кiбернетики", - констатував Глушков. Це означало, що став швидко розвиватися i її головний напрямок (по Глушкову), - методи i засоби отримання, збереження, обробки, передачi, використання iнформацiї. Про це i говорить далi вчений.

"В галузi теорiї ЕОМ продовжувався швидкий розвиток абстрактної i прикладної теорiї автоматiв. З'явилися роботи з ймовiрних автоматiв, питанням надiйностi функцiонування автоматiв, ощадливого i перешкодостiйкого кодування. Центр ваги дослiджень вiд кiнцевих автоматiв почав перемiщатися до безкiнечних. Намiтився зв'язок мiж теорiєю автоматiв i теорiєю формальних граматик. Розроблялися новi методи аналiзу i синтезу автоматiв. Крiм мене у цих дослiдженнях активно брали участь О.А.Летичевський i Ю.В.Капiтонова. Їх роботи стали широко вiдомими.

Продовжувалися роботи з конструювання ЕОМ. Ще у 1959 роцi у мене народилася програма робiт з машин для iнженерних розрахункiв. Вона була розпочалася з розробки цифрового Обчислювального автомата (навiть не у 1959 роцi, а на початку 1958-го, а у 1959 роцi вона вже ясно була сформульована, я навiть робив спецiальну доповiдь). Першi спроби були не зовсiм вдалими, точнiше - розроблювач був невдалий. Вiн був бiльше теоретиком, а я намагався змусити його будувати реальну машину, яка володiла б елементами розумностi. У цей момент з'явилися iншi помiчники (С.Б.Погребiнський, В.Д.Лосєв та iн.), i ми у 1963 роцi запустили у серiйне виробництво машину "Промiнь".

До цього часу ми вже зрозумiли, що нам необхiдно СКБ. Воно було створено у 1963 р., а фактично зародок його у iнститутi з'явився значно ранiше. Машину "Промiнь" робив iз 1959 р. той колектив, який згодом перейшов у СКБ.

Коли вона була готова, її випускав Сєверодонецький завод обчислювальних машин (ОКМ - київський завод обчислювальних керуючих машин - ще будувався). Машина була новим словом у свiтовiй практицi, мала у технiчному вiдношеннi цiлий ряд нововведень, зокрема, пам'ять на металiзованих картах. Але саме головне: це була перша машина, що широко застосовувалася, iз так названим схiдчастим мiкропрограмним керуванням (на яке пiзнiше я отримав авторське свiдоцтво).

На жаль, ми не запатентували нову схему керування, тому що тодi не входили у Мiжнародний патентний союз i не могли займатися патентуванням i придбанням лiцензiй. Пiзнiше схiдчасте мiкропрограмне керування було використано у машинi для iнженерних розрахункiв, скорочено - "МИР-1", створеної слiдом за ЕОМ "Промiнь" (1965 р.).

У 1967 роцi на виставцi у Лондонi, де демонструвався "МИР-1", вона була закуплена американською фiрмою IBM - найбiльшою у США, яка постачає майже 80% обчислювальної технiки для всього капiталiстичного свiту. Це була перша (i, на жаль, остання) закупка радянської електронної машини американською кампанiєю.

Як з'ясувалося пiзнiше, американцi купили машину не стiльки для того, щоб працювати на нiй, скiльки для того, щоб довести своїм конкурентам, що запатентували у 1963 р. принцип схiдчастого мiкропрограмування, про який росiяни давно знали i реалiзували у цiй машинi, що серiйно випускалася. Ми застосували його ранiше - у ЕОМ "Промiнь".

Розроблювачi ЕОМ "МИР-1" одержали державну премiю СРСР (В.М.Глушков, Ю.В.Благовещенський, О.А.Летичевський, В.Д.Лосєв, I.Н.Молчанов, С.Б.Погребинський, А.О.Стогнiй). У 1969 р. була прийнята у виробництво нова бiльш досконала ЕОМ "МИР-2". Потiм була розроблена "МИР-3". По швидкостi виконання аналiтичних перетворень їм не було конкурентiв. "МИР-2", наприклад, успiшно змагалася з унiверсальними ЕОМ звичайної структури, що перевершували її по номiнальнiй швидкодiї та об'єму пам'ятi у сотнi разiв.

На цiй машинi вперше у практицi вiтчизняного математичного машинобудування був реалiзований дiалоговий режим роботи, який використовував дисплей iз свiтловим пером. Кожна з цих машин була кроком уперед на шляху побудови розумної машини - нашого стратегiчного напрямку у розвитку ЕОМ.

Чим же ЕОМ "МИР" вiдрiзнялися вiд iнших? По-перше, тим, що у них була значно полiпшено машинну мову. Адже на той час у всьому свiтi панувала думка, що машинна мова повинна бути, по можливостi, мiнiмально простою, а все iнше зроблять програмiсти. Над нами навiть смiялися, що ми такi машини розвиваємо. Бiльшiсть вчених того часу говорили, що варто вводити автоматизацiю програмування, тобто будувати такi програми, що допомагають програмiсту складати конкретнi програми. У нас цим питанням займалися Королюк, Ющенко та iншi вченi. Вони вперше у країнi запропонували дуже ефективну "Адресну мову" для ЕОМ "Киев" i здiйснили розробку "програм, що програмують", (трансляторiв) для iнших машин. Але я у той час особистої участi у цьому не приймав.

Проектуючи "МИР", ми поставили зухвале завдання - зробити машинну мову можливо бiльш близькою до людської (мається на увазi математична, а не розмовна мова, хоча ми робили дослiди i по створенню машин iз нормальною людською мовою). I така мова "Аналiтик" була створена i пiдтримана оригiнальною внутрiшньомашинною системою її iнтерпретацiї. Машини "МИР" використовувалися у всiх кутках Радянського Союзу. Їхнє створення є промiжний етап розвитку робiт iз штучного iнтелекту, оскiльки в них реалiзовано ще досить примiтивний штучний iнтелект; формальнi алгебраїчнi перетворення були розвиненi давно, ще до кiбернетики, i тому здоровий глузд не визнає такi перетворення iнтелектом. Хоча, звичайно, коли машина починає "клацати" iнтеграли як невизначенi, так i визначенi, то зовнi це виглядає дуже переконливо, тому що далеко не кожний викладач мехмату може розв'язувати такi iнтеграли. А машина сама i пiдстановки знаходить, i не лише табличнi".

У розвитку дослiджень по iнтелектуалiзацiї обчислювальної технiки, проведених пiд керiвництвом Глушкова, брали участь Рабiнович, Стогнiй, Летичевський та iн. До приходу Глушкова Рабiнович був кандидатом технiчних наук, за його плечими була спецiалiзована ЕОМ для розв'язання систем алгебраїчних рiвнянь ("СЭСМ"). Спочатку вiн опинився у вiддiлi теорiї цифрових автоматiв, керованому Глушковим, а через декiлька рокiв сам став завiдуючим вiддiлом теорiї цифрових обчислювальних машин. Обидва вiддiли - Глушкова i Рабiновича - стояли бiля початку одного з основних напрямкiв наукової школи Глушкова у галузi обчислювальної технiки - iнтелектуалiзацiї ЕОМ.

"Коли я за участю С.Д.Мiхновського зробив на семiнарi В.М.Глушкова першу доповiдь про структурну iнтерпретацiю мов високого рiвня, - згадує З.Л.Рабiнович, - то пiсля цього Глушков якось проникливо сказав менi, що нарештi я зайнявся справжньою справою! От про цi "справжнi справи", у яких брало участь багато спiвробiтникiв, я i хочу тепер розповiсти - оскiльки вони мали глибокi наслiдки.

Головною метою широкого спектру дослiджень у галузi архiтектур ЕОМ в нашому iнститутi була насамперед iнтелектуалiзацiя ЕОМ - проблема, яка немає меж. На першому етапi головним питанням була схемна реалiзацiя у ЕОМ мов високого рiвня, а у бiльш широкому трактуваннi - посилена структурна пiдтримка математичного забезпечення машини. Мета - пiдвищення ефективностi експлуатацiї ЕОМ шляхом спрощення взаємодiї людини з машиною. Це був новий шлях, що вимагав теоретичного обгрунтування.

Перша у Союзi публiкацiя з цього приводу, яка започатковувала даний напрямок розвитку структур i архiтектур ЕОМ (мабуть, одна з перших у свiтi), з'явилася у 1966 роцi (В.М.Глушков, З.Л.Рабiнович. Про деякi проблеми розвитку алгоритмiчних структур обчислювальних машин//Кiбернетика на службi комунiзму. - М., 1966).

У той час це були "революцiйнi погляди", тому визнання нового напрямку у розвитку ЕОМ прийшло не вiдразу. Перший "бiй" за нову iдеологiю вiдбувся на Мiжнароднiй конференцiї з розвитку ЕОМ за участю представникiв Болгарiї, Угорщини, Польщi, Чехословаччини яка проходила в Києвi у 1962 роцi. Доповiдь з цiєї проблеми повинен був робити Глушков. Незважаючи на хворобу (напередоднi у нього пiднялася температура), вiн все-таки зважився на виступ, оскiльки надавав конференцiї велике значення. Погане самопочуття перешкоджало йому говорити з тiєю наснагою, що була йому властива i як би екзальтувало аудиторiю, навiть емоцiйно переконувало у iстинностi положень, якi висловлювалися. Пiсля доповiдi посипалися запитання. Вiдомий московський фахiвець Шура-Бура iз сарказмом кинув реплiку, якщо реалiзувати те, що пропонує Глушков, то ЕОМ за розмiрами стануть бiльше будинку, де проходить конференцiя. Лише наприкiнцi пристрастi заспокоїлися, але опоненти залишилися при своїй думцi.

Визнання важливостi iнтелектуалiзацiї ЕОМ прийшло у 1963 роцi на досить вузькому симпозiумi, органiзованому нашим iнститутом i Ужгородським унiверситетом, у якому брали участь Лебедєв, Глушков, Сулiм (майбутнiй заступник мiнiстра радiопромисловостi, а у той час начальник головного управлiння обчислювальної технiки мiнiстерства) та iн. В основному обговорювалися нашi пропозицiї з розвитку архiтектури ЕОМ. Атмосфера була дружня, а критика - цiлком доброзичлива. Обговорення було цiлком дiловим, хоча i не позбавлене емоцiй. Лебедєву сподобалися нашi пропозицiї, вiн вiдзначив схожiсть деяких iз них iз тим, що застосовувалося при розробцi "БЭСМ-6". Одним словом, в Ужгородi нашi пропозицiї були обговоренi i схваленi, а також висловленi рекомендацiї з цього напрямку розвитку ЕОМ. "Високi сторони" остаточно домовилися про те, що iнститут точної механiки та обчислювальної технiки АН СРСР, як i ранiше, буде займатися проблемою створення супер-ЕОМ, а Iнститут кiбернетики АН України - малими i спецiалiзованими ЕОМ.

Повернувшись до Києва, Глушков енергiйно взявся за розробку ЕОМ "МИР-1". Вiн знаходився у станi творчого екстазу i буквально ледь не за два тижнi склав аванпроект, виклав у ньому основнi структурно-архiтектурнi контури машини. У ньому мiстився ряд оригiнальних рiшень, що послужили пiдставою для заявок на винаходи.

Тiсний союз наукових спiвробiтникiв iнституту (А.О.Стогнiй, О.А.Летичевський та iн.), вчених i iнженерiв СКБ (Ю.В.Благовєщенський, С.Б.Погребинський, В.Д.Лосєв, А.А.Дородницина, В.П.Клименко, Ю.С.Фишман, А.М.Зiнченко, А.Г.Семеновський та iн.) привiв до блискучих результатiв - ЕОМ серiї "МИР" були швидко розробленi, запущенi у серiйне виробництво та одержали дуже високу оцiнку користувачiв. Їх створення стало великим кроком у розвитку iдеї iнтелектуалiзацiї малих ЕОМ.

В роки розробки цього сiмейства вiдбулася ще одна представницька конференцiя (Дiлiжан, Вiрменiя), присвячена винятково розвитку архiтектур. На нiй обговорювалися як теоретичнi, так i конкретнi питання розробок. Були присутнi в основному однодумцi. Були представленi наш iнститут, Єреванський iнститут обчислювальних машин, Iнститут точної механiки та обчислювальної технiки АН СРСР, Московський енергетичний iнститут та iншi органiзацiї. У числi учасникiв вiд нашого iнституту були В.М.Глушков, А.О.Стогнiй, С.Б.Погребинський, О.А.Летичевський, Ю.В.Капiтонова, З.Л.Рабiнович, вiд iнституту точної механiки та обчислювальної технiки АН СРСР - B.C.Бурцев, В.А.Мельников, Л.Н.Корольов, М.О.Томiлiн та iн. Вiд нас iз доповiддю, за пропозицiєю Глушкова, виступив Погребинський. Врiзалася у пам'ять реплiка В.С.Бурцева пiд час його виступу: "Хлопцi, а чому ми так не робимо?" Думаю, що на подальший розвиток робiт у наших органiзацiях, у тому числi у Єреванському iнститутi (при створеннi малих мiкропрограмних машин iз розвинутою архiтектурою), ця конференцiя мала дуже благотворний вплив.

I все ж можливостi удосконалення машин серiї "МИР" були, на жаль, далеко не вичерпанi. Я пам'ятаю, що пiд час моєї доповiдi у Новосибiрську, присвяченiй iнтелектуалiзацiї ЕОМ, академiк А.П.Єршов кинув реплiку з докором у тому, що якби Iнститут кiбернетики АН України не припинив роботи з ЕОМ "МИР" i продовжував їх розвиток i виробництво, то у Союзi була б краща у свiтi персональна ЕОМ.

"Розробка проекту машини "МИР-1" вiдрiзнялася величезним творчим пiднесенням i iнтенсивною взаємодiєю фахiвцiв рiзного профiлю, - згадує учасник робiт О.А.Летичевський. - Пам'ятаю, як народжувалася вхiдна мова машини (я у колективi був "самим язикатим" i тому бiльше усього займався розробкою мовних засобiв рiзного рiвня). Пiсля iнтенсивних мозкових штурмiв, що надихалися безмежною науковою фантазiєю Вiктора Михайловича, приймалися черговi рiшення по структурi мови, якi потiм перевiрялися на прикладах конкретних задач. Спочатку мова розвивалася у напрямку алгебраїчних специфiкацiй обчислювальних схем. Юрiй Володимирович Благовєщенський пропонував усе новi i новi обчислювальнi методи, а Алла Дороднiцина записувала вiдповiднi визначення у мовi. I щораз чого-небудь бракувало. Наприклад, припустимi схеми рекурсивних визначень дозволяли записати просту iтерацiю для розв'язання систем лiнiйних рiвнянь, але як бути з Зейделевською? Я, як теоретик, черпав iдеї з вiдомої у той час книги Петер "Рекурсивнi функцiї", i незабаром усi стандартнi типи рекурсiй (поворотна, повторна та iн.) були включенi у мову. I все ж труднощi залишалися. Переломний момент наступив, коли академiк Дороднiцин порадив включити у мову оператор переходу, тобто зробити крок у напрямку до традицiйних мов типу ФОРТРАН або АЛГОЛ. Ми увесь час цього остерiгалися, намагаючись залишатися на рiвнi математичних визначень. Але пiсля того, як мова була збагачена потужними математичними засобами, зробити невеликий крок виявилося зовсiм не страшно. Цей крок було зроблено, i мова набула закiнченого виду. Було створено оригiнальну мову, що органiчно сполучила парадигму формульного обчислювача, функцiональну i процедурну парадигми".

Розвиток архiтектури ЕОМ йде особливим шляхом, тому що новi iдеї пропонуються людиною. Система машинного проектування дозволяє лише уточнювати, оптимiзувати схеми ЕОМ по тому або iншому критерiю, частiше усього комбiнованому, що вручну не можливо навiть при гарних архiтектурних iдеях.

В основу нашої подальшої роботи з архiтектури машин я послiдовно вiдмовився вiд добре вiдомих принципiв фон Неймана (послiдовна структура мови, тобто виконання команд одна за одною; командно-адресний принцип, тобто у командi мiстяться адреси операндiв, i команди зберiгаються так само, як i операнди у пам'ятi; максимальна простота системи команд, тобто максимальна простота машинної мови. Можна говорити i про iншi принципи, але це головнi). Поява саме таких принципiв цiлком логiчна. В епоху лампових машин, коли кожний розряд арифметичного пристрою - це мiнiмум один трiод, необхiдна проста машина з простими командами.

Однак я вже тодi передбачав розвиток мiкроелектронiки i те, що конструктивнi елементи будуть виготовлятися у єдиному технологiчному процесi i будуть коштувати дуже дешево. Ще тодi я сформулював таку мету для фiзикiв: композицiйне конструювання твердого тiла для створення машинного середовища. У цьому випадку принципи фон Неймана не прийнятнi. У якостi одного з нових принципiв я запропонував ускладнену машинну мову, тому що системи, що компiлюють, ускладнювалися i треба було спрощувати програмування з двох кiнцiв - iз погляду мов i компiляторiв, тобто наближати машинну мову до вхiдної. Реалiзувавши частково цю iдею у ЕОМ серiї "МИР", ми стали розвивати її далi вiдповiдно до принципу поступового ускладнення машинної мови, причому не просто ускладнення, а наближення до людської мови. Межею я поставив розмову з машиною на природнiй мовi (i видачу завдань).

Щоб виконати це завдання, тобто вести розмову з машиною на природнiй мовi, треба, звичайно, насамперед автоматизувати логiчнi мiркування, що простiше усього, оскiльки деякi формалiзми вже були вiдомi. Але аналiз цих формалiзмiв показав, що класична математична логiка багато чого не враховує. I тому було висунуте завдання побудови практичної математичної логiки. Воно з успiхом вирiшується. Це головна лiнiя. Основна iдея полягає у тому, що математичний доказ може будуватися як програма на основi мови. Коли ми її розробимо, то станемо впроваджувати таку мову в архiтектуру машин. Автоматизацiя доказу теорем - це моя блакитна мрiя, вона складає основу моїх мiркувань про архiтектуру нових ЕОМ, здатних здiйснити складнi творчi процеси, у тому числi побудова дедуктивних теорiй.

Саме звiдси випливають новi iдеї побудови ЕОМ. I зрозумiти, як будувати такi машини, може лише людина, що займається не тiльки машинами, але i штучним iнтелектом. У цьому наша сила".

"Наприкiнцi 60-х рокiв в iнститутi пiд керiвництвом В.М.Глушкова розпочалася розробка ЕОМ "Україна". Головним конструктором було призначено З.Л.Рабiновича, заступниками - А.О.Стогнiя та I.Н.Молчанова. Це був наступний крок не прийняття неймановських принципiв у розвитку iнтелектуалiзацiї ЕОМ, пов'язаний цього разу з розробкою високопродуктивної унiверсальної ЕОМ.

Пiсля завершення ескiзного проекту Мiнiстерство радiопромисловостi СРСР запропонувало провести науково- технiчну раду з доповiддю по проекту нової ЕОМ. Головував на радi заступник мiнiстра М.К.Сулiм. Були присутнi головнi конструктори засобiв обчислювальної технiки, директори iнститутiв Мiнiстерства радiопромисловостi, представники вiйськових i промислових структур та iн. Серед учасникiв були академiки Глушков (керiвник роботи, яка доповiдається), Дороднiцин, Лебедєв. Байдужих не було. Були прихильники роботи i її противники, точнiше - скептики. Одним словом, зацiкавленiсть була величезною. За дорученням Вiктора Михайловича доповiдь зробив Рабiнович. Вiн згадує: "Пiсля доповiдi вiдбулася жарка дискусiя, пристрастi розгорiлися. Був такий момент, коли три академiки пiдхопилися одночасно i кидали свої аргументи у зал. Я вiдповiдав на запитання занадто обережно i спокiйно, чим заслужив докiр вiд Вiктора Михайловича. Головним опонентом був Лебедєв - це ж була його рiдна сфера, а ми вторгалися у чужу вотчину. У ходi дискусiї було видно, як поступово змiнюється настрiй присутнiх в мiру усвiдомлення сутi роботи - вiд скепсису до активного схвалення. Рiшення ради було позитивним. Глушков, отримавши його через декiлька днiв, навiть здивувався, - у нього створилося враження про негативне вiдношення ради до нашої роботи. Лебедєв його заспокоював i навiть радив, як простiше зробити макет машини. Це говорить про позитивне вiдношення Лебедєва до "iнтелектуального" розвитку ЕОМ. У своєму вiдгуку на "докторський" цикл робiт, який подав на захист Б.М.Малиновський, Лебедєв саме цю частину видiлив як найбiльш важливу, не дивлячись на те, що "питома вага" її у доповiдi була вiдносно невеликою. Уже пiсля ради був виконаний технiчний проект машини "Україна", але вона не була побудована. Однiєї з причин, що мала навiть психологiчний характер, було те, що ми боялися скомпрометувати iдею через вiдсутнiсть на той час необхiдної для такої машини елементної бази. Пiзнiше у одному з американських журналiв була опублiкована прогнозна таблиця, у якiй були зазначенi найбiльш важливi напрямки розвитку архiтектури i структур ЕОМ i передбачуваний рiк реалiзацiї. У рядку про впровадження мов високого рiвня у структури ЕОМ замiсть дати реалiзацiї було питання, а у коментарях вiдзначено, що для реалiзацiї цього дуже складного напрямку немає ще вiдповiдної елементно-технологiчної бази (це у них-то немає!), i коли вона буде, невiдомо".

Розробка проекту машини "Україна" стала важливою вiхою у розвитку наукової школи В.М.Глушкова у галузi обчислювальної технiки. Iдеї, закладенi у проектi, передбачили багато чого, що було використано у американських унiверсальних ЕОМ 70-х рокiв.

За матерiалами розробки була пiдготовлена монографiя "Обчислювальна машина з розвинутими системами iнтерпретацiї", яка видана у 1970 роцi, тобто приблизно усього через два роки пiсля закiнчення робiт з машини "Україна", авторами якої були В.М.Глушков, А.А.Барабанов, С.Д.Калiниченко, С.Д.Михновський, З.Л.Рабiнович. У книзi по свiтовiй iсторiї обчислювальної технiки (пiдготовленої iнститутом iсторiї природознавства i технiки АН СРСР) ця книга була згадана як теоретичне обгрунтування розвитку ЕОМ у напрямку реалiзацiї мов високого рiвня. У 1987 р., коли вже не стало Вiктора Михайловича, у Мiнiстерствi радiопромисловостi вiдбулася представницька нарада з питання подальшого розвитку обчислювальної технiки. Вiд Iнституту кiбернетики України на нiй був присутнiй З.Л.Рабiнович. Наприкiнцi, коли нарада практично завершувалася, зовсiм зненацька виступив академiк B.C.Семенiхiн i сказав, що той шлях, на котрий зараз усi стають, був запропонований Українською академiєю наук ще 15 рокiв тому. Роздалися вигуки: "Iнститут кiбернетики! Глушков!" Потiм один за одним виступили вiдомi вченi тих рокiв - Б.А.Бабаян, Н.Я.Матюхин, М.К.Сулiм. Звучала щира вдячнiсть В.М.Глушкову та Iнституту кiбернетики АН України за великий внесок у розвиток вiтчизняної обчислювальної технiки.

Крiм ускладнення машинної мови ми прагнули перейти вiд послiдовного принципу виконання команд, запропонованого Нейманом, до мультикомандного. Довелося багато попрацювати, поки не спала на думку iдея макроконвеєра, i вдалося, якщо не для кожного арифметичного пристрою, то для всiєї системи у цiлому зробити мультикомандну машину з багатьма потоками команд i даних.

Суть запропонованого мною принципу макроконвеєрної обробки даних полягає у тому, що кожному окремому процесору на черговому кроцi обчислень дається таке завдання, яке дозволяє йому тривалий час працювати автономно без взаємодiї з iншими процесорами.

Ще у 1959 р. на Всесоюзнiй конференцiї з обчислювальної технiки у Києвi В.М.Глушков висловив iдею мозкоподiбних структур, що стануть реальнiстю, коли конструктор зможе об'єднати у єдину систему не тисячi, а мiльярди елементiв практично без будь-яких обмежень на число з'єднань мiж цими елементами. У таких структурах може бути здiйснене злиття пам'ятi з обробкою даних, тобто таке функцiонування системи, при якому данi обробляються по всiй пам'ятi з максимально можливим ступенем розпаралелюванням всiх операцiй.

У 1974 р. на конгресi IFIP Глушков виступив iз доповiддю про рекурсивнi ЕОМ, якi заснованi на нових принципах органiзацiї обчислювальних систем (спiвавтори В.А.Мяснiков, I.Б.Iгнатьєв, В.А.Торгашев). Вiн висловив думку про те, що тiльки розробка принципово нової не неймановської архiтектури обчислювальних систем, якi базуються на сучасному рiвнi розвитку технологiї, дозволить вирiшити проблему побудови супер-ЕОМ iз необмеженим ростом продуктивностi при нарощуваннi апаратних засобiв. Подальшi дослiдження показали, що повна i безкомпромiсна реалiзацiя принципiв побудови рекурсивних ЕОМ i мозкоподiбних структур при наявному рiвнi електронної технологiї передчасна. "Необхiдно було знайти компромiснi рiшення, що визначають перехiднi етапи до мозкоподiбних структур майбутнього шляхом розумного вiдступу вiд принципiв Дж. фон Неймана" (iз доповiдi В.М.Глушкова на конференцiї у Новосибiрську в 1979 р.). Такi рiшення були знайденi Глушковим i покладенi в основу оригiнальної структури високопродуктивної ЕОМ, названої ним макроконвеєром.

Iдея макроконвеєра так захопила його, що вiн працював над нею, навiть знаходячись у Президiї АН України, де виконував обов'язки вiце-президента. Основнi принципи макроконвеєрної ЕОМ розробляв саме вiн.

Глушков залучив до нової роботи, крiм свого вiддiлу, вiддiли Молчанова, Летичевського, Михалевича й iн., великi сили СКБ математичних машин i систем. Сам постiйно проводив науковi семiнари з обговоренням основних питань архiтектури i програмного забезпечення, домiгся випуску постанов, що зобов'язували здiйснити постачання iнституту необхiдними технiчними засобами, фiнансуванням i забезпечити промисловий випуск нової ЕОМ, що було далеко не так просто. Головним конструктором макропроцесорної ЕОМ було призначено С.Б.Погребинського.

У 1981 р. Iнститут кiбернетики АН України вiдвiдав вiдомий фiзик-атомник академiк Ю.Б.Харитон, якого зацiкавила незвичайна макроконвеєрна машина, що дозволяє збiльшити у багато разiв швидкiсть обчислень, а отже, скоротити термiни проведення найважливiших у той час робiт. В.М.Глушков розумiв важливiсть такого вiзиту для подальшої долi макроконвеєрної ЕОМ i iнституту в цiлому. Вiн був уже дуже хворий, йому було важко говорити, мова переривалася кашлем. Але вiн сам прийняв академiка, заразивши його своїм ентузiазмом, вiрою у те, що потужна вiтчизняна супер-ЕОМ обов'язково з'явиться i допоможе фiзикам.

Глушков не змiг побачити створенi за його iдеями макроконвеєрнi ЕОМ ЄС-2701 i ЄС-1766, що не мають аналогiв у свiтовiй практицi (за оцiнкою Державної комiсiї, що приймала роботи). У той перiод (початок 80-х рокiв) це були самi потужнi у колишньому Радянському Союзi обчислювальнi системи. Продуктивнiсть ЄС-1766 при використаннi повного комплекту процесорiв (256 пристроїв) оцiнювалася у два мiльярди операцiй за секунду!

ЄС-2701 i ЄС-1766 були переданi на завод обчислювальних електронних машин (м.Пенза) у серiйне виробництво вiдповiдно у 1984. Та 1987 роках. На жаль, машини, настiльки потужнi, що суперничали з кращими американськими i настiльки потрiбнi для науки i технiки, були випущенi на заводi лише малою серiєю.

Талант i праця видатного вченого, багатьох сотень людей, що працювали з ним, великi витрати матерiальних i фiнансових коштiв залишилися невикористаними...

Велику роль у швидкiй реалiзацiї iдей Глушкова у галузi обчислювальної технiки зiграли кадри фахiвцiв, пiдготовлених Лебедєвим, i у першу чергу Погребинський, учасник розробки "МЭСМ", налагодження "БЭСМ", створення ЕОМ "Киев". Шлях його у науку був звичайним для того часу: вiйна, поранення, демобiлiзацiя, а потiм навчання у Київському полiтехнiчному iнститутi. У 1948 р. почав працювати у лабораторiї Лебедєва. Йому була доручена розробка елементiв, макетування i налагодження головної частини "МЭСМ" - арифметичного пристрою, iз чим вiн вiдмiнно справився. Таким неординарним було друге "бойове хрещення" молодого фахiвця, цього разу не на полi бою, а у науцi. Як науковий керiвник робiт на завершальному етапi конструювання ЕОМ "Киев", Глушков вiдразу звернув увагу на молодого, активного, дуже органiзованого i знаючого iнженера.

Коли роботи з ЕОМ "Киев" завершилися, вiн призначив Погребинського головним конструктором ЕОМ "Промiнь" (а потiм i "МИР"). Навряд чи Глушков очiкував, що його iдея персональної машини для iнженера буде реалiзована у ЕОМ "Промiнь" усього за вiсiм мiсяцiв!

Будучи головним конструктором макроконвеєрної ЕОМ С.Б.Погребинський вiдмiнно справився i з цiєю, мабуть, самою складною у його життi роботою.

Крiм "Днепр" та серiї "МИР" в Iнститутi кiбернетики АН України i СКБ iнституту в 60-70-х роках було розроблено i передано промисловостi цiлий ряд мiнi-ЕОМ, спецiалiзованих ЕОМ i програмно-клавiшних ЕОМ: "СОУ-1", "Нева", "Iскра-125", "Мрiя", "Чайка", "Москва", "Скорпiон", "Ромб", "Орiон", ЕОМ для спектрального аналiзу та iн. (О.В.Палагiн, А.Г.Кухарчук, Г.I.Корнiєнко, Б.Г.Мудла, С.С.Забара).

Разом iз Київським ВО iменi С.П.Корольова був створений i випускався комплекс мiкропроцесорних засобiв "Нейрон" i системи налагодження "СО-01" - "СО-04" (Б.М.Малиновський, О.В.Палагiн, В.I.Сигалов). Спiвробiтники iнституту взяли участь у проектуваннi першої вiтчизняної мiкро-ЕОМ "Електронiка-С5", створеної у Ленiнградському НВО "Светлана" (О.В.Палагiн, В.А.Iванов).

На початку 80-х рокiв було створено сiмейство бортових спецiалiзованих ЕОМ для систем керування космiчними апаратами без попереднього розрахунку траєкторiй: "МИГ1", "МИГ11", "МИГ12", "МИГ13". Розроблювачi Г.С.Голодняк, В.Н.Петрунек були вiдзначенi Державною премiєю СРСР (у складi авторського колективу).

Був створений комплекс спецiалiзованих ЕОМ "Экспресс", "Экспан", "Пирс", "Кросс-1", "Кросс-2", "Курс", "Барк" та iн. для пришвартових i передполiтних випробувань екранопланiв, морських суден, кораблiв на пiдводних крилах, для комплексних граничних морехiдних випробувань кораблiв Вiйськово-морського флоту, для контролю i дiагностики лiтальних апаратiв. За розробку наукових основ i створення комплексу засобiв для багатоканальної обробки iнформацiї при випробуваннi складних об'єктiв нової технiки автори Б.Г.Мудла, В.I.Дiанов, М.I.Дiанов, В.Ф.Бердников, А.I.Канiвец, О.М.Шалебко удостоєнi Державної премiї України за 1987 р.

Особливо слiд зазначити ЕОМ "Дельта" - спецiалiзований комплекс для збору та обробки телеметричної iнформацiї i керування аерокосмiчними експериментами (автори В.I.Дiанов, М.I.Дiанов, А.I.Канiвец, I.Г.Кутняк та iн.). Комплекс використовувався у системi прийому та обробки зображень комети Галея у мiжнародному проектi "Вега", а також у ситуацiйному центрi, створеному в 1986 р. для прогнозування наслiдкiв аварiї на Чорнобильськiй атомнiй станцiї. Комплекс "Дельта" випускався на Новополоцькому заводi "Измеритель". У 1995 р. поряд з американськими i японськими ЕОМ ввiйшов до кращої трiйки розробок у свiтi.

Сучаснi ЕОМ неможливо проектувати без систем автоматизацiї проектно-конструкторських робiт. На основi теоретичних робiт Глушкова в iнститутi було розгорнуто широкий фронт робiт i створено ряд унiкальних систем "ПРОЕКТ" ("ПРОЕКТ-1", "ПРОЕКТ-ЕС", "ПРОЕКТ-МИМ", "ПРОЕКТ-МВК") для автоматизованого проектування ЕОМ разом iз математичним забезпеченням. Спочатку вони реалiзовувалися на ЕОМ "Киев", потiм "М-20", "М-220" i "БЭСМ-6", а згодом - на ЄС ЕОМ. Система "ПРОЕКТ-1", реалiзована у "М-220" i "БЭСМ-6", являла собою розподiлений спецiалiзований програмно-технiчний комплекс iз своєю операцiйною системою i спецiалiзованою системою програмування. У нiй вперше у свiтi був автоматизований (причому з оптимiзацiєю) етап алгоритмiчного проектування (В.М.Глушков, О.А.Летичевський, Ю.В.Капiтонова). У рамках цих систем була розроблена нова технологiя проектування складних програм - метод формалiзованих технiчних завдань (О.А.Летичевський, Ю.В.Капiтонова). Системи "ПРОЕКТ" розроблялися як експериментальнi, на них опрацьовувалися реальнi методи i методики проектування схемних i програмних компонентiв ЕОМ. Цi методи i методики згодом були прийнятi у десятках органiзацiй, що розробляли обчислювальну технiку. Розробленi системи стали прообразом реальних технологiчних лiнiй випуску документацiї для виробництва мiкросхем у багатьох органiзацiях колишнього Радянського Союзу.

Iз системою "ПРОЕКТ-1" зв'язана система автоматизацiї проектування i виготовлення ВIС (великих iнтегральних схем) за допомогою елiонної технологiї. У вiддiлi, керованиму В.П.Деркачем (одним iз перших аспiрантiв В.М.Глушкова), були створенi установки "Киев-67" та "Киев-70", що управляють електронним променем при обробцi, з його допомогою, рiзного типу пiдкладок. Необхiдно вiдмiтити, що показники цих установок давали рекорднi параметри у мiкроелектронiцi на той час.

Системи автоматизацiї проектування "ПРОЕКТ" мали комунiкацiйний iнтерфейс iз "Киев-67" i "Киев-70", що дозволяло виконувати складнi програми керування електронним променем як при напилюваннi, так i при графiчнiй обробцi пiдкладок.

Роботи Глушкова, Деркача i Капiтонової з автоматизацiї проектування ЕОМ були визнанi гiдними у 1977 р. Державної премiї СРСР.

Проблема автоматизацiї програмування також входила у коло основних iнтересiв В.М.Глушкова. У роботах цього напрямку вiн виходив iз далекої мети повної автоматизацiї процесу розробки програм i ведення обчислень. Ця мета була сформульована вже у 1957 р. в його статтi "Про один метод автоматизацiї програмування" (Проблеми кiбернетики. 1959, № 2), де пропонувалися першi реальнi кроки для її досягнення. Робота закiнчувалася словами: "У випадку реалiзацiї методу у всiй його повнотi машинi буде досить "показати" папiр iз надрукованим на ньому завданням (на звичнiй математичнiй мовi), щоб вона без подальшого втручання людини почала вирiшувати задачу i видала через деякий час вiдповiдь". Метод спецiалiзованих програм, що програмують, реалiзувався у методологiї побудови iнтелектуальних прикладних пакетiв програм. У цiй роботi проявилася важлива методологiчна iдея про правильне (збалансоване) сполучення унiверсальних i спецiалiзованих засобiв при створеннi кiбернетичних систем, що широко використовувалася надалi i у iнших областях (архiтектура ЕОМ, штучний iнтелект, системи керування).

Шляхи удосконалення технологiї розробки програм В.М.Глушков бачив у розвитку алгебри алгоритмiчних мов, тобто технiки еквiвалентних перетворень виразiв у цих мовах. У цю проблему вiн вкладав загальноматематичний i навiть фiлософський змiст, розглядаючи створення алгебри мови конкретної галузi знань як необхiдний етап її математизацiї. Зiставляючи чисельнi та аналiтичнi методи розв'язання задач прикладної математики, Глушков стверджував, що розвиток загальних алгоритмiчних мов i алгебри таких мов приведе до того, що вирази у цих мовах (сьогоднi програми для ЕОМ) стануть настiльки ж звичними, зрозумiлими i зручними, якими сьогоднi є аналiтичнi вирази. При цьому фактично зникне рiзниця мiж аналiтичними i загальними алгоритмiчними методами i свiт комп'ютерних моделей стане основним джерелом розвитку нової сучасної математики, як це i вiдбувається зараз. Тому, обговорюючи створену їм алгебру алгоритмiв, вiн говорив про етапи розвитку формульного апарату математики вiд алгебраїчної символiки Вiєта i символiки диференцiйно-iнтегрального числення Лейбниця i Ньютона до сучасних алгоритмiчних мов, для котрих необхiдно створювати вiдповiднi числення та алгебру.

Спираючись на вiтчизнянi роботи з теорiї та практики програмування у Москвi, Новосибiрську, Дубнi, Ленiнградi та iнших мiстах, Глушков на початку 70-х рокiв сформував у країнi програму робiт iз технологiї програмування i засобiв її автоматизацiї. Її реалiзацiя була задумана та органiзована широким фронтом: вiд фундаментальних дослiджень i органiзацiйних заходiв (конференцiй, щорiчних шкiл-семiнарiв, робочих груп, постанов директивних органiв та iн.) до виготовлення i впровадження у народне господарство конкретних автоматизованих систем виробництва програм i технологiчних комплексiв програмiста. Велику роль в успiшному виконаннi цього циклу робiт вiдiграв I.В.Вельбицький. Засоби автоматизацiї робiт по цiй технологiї - технологiчнi комплекси РТК - були виготовленi для всiх основних машин - "ЄС ЕОМ", "СМ ЕОМ", "БЭСМ-6", мiкро-ЕОМ типу "Електронiка" i одержали широке впровадження.

| Про музей... | Мапа музею |

| Iнформацiйнi технологiї | Розумова машина | Перший в континентальнiй Європi комп'ютер |

| Вiд кiбернетики до iнформацiйних технологiй |

| Керуючi ЕОМ промислового призначення | Комп'ютери для пiдводних човнiв та кораблiв |

| Першi бортовi комп'ютери для ракет |

| Українська ледi Лавлейс | Першi кроки в мiкроелектронiцi | Мiкроелектроннi технологiї |

| Хiрург, кiбернетик, письменник |

| Унiкальнi комп'ютери |

| Первiсток комп'ютеробудування - НВО "Електронмаш" |

| Фотогалерея | Книжки |

| Хронологiя розвитку обчислювальної технiки в Українi |