Схемотехника / Мультимедія / Сайти / Віртуальний музей / ukrainiancomputing.org / GL_HALL2 / MAIN-512_5_u

В.М.Глушков - основоположник iнформацiйних технологiй в Українi та колишньому СРСР В.М.Глушков - основоположник iнформацiйних технологiй в Українi та колишньому СРСР

Мапа музею

Iсторiя розвитку iнформацiйних технологiй в Українi English    Русский Вiктор Михайлович Глушков.

Життя та творчiсть. Iз книжок Б.М.Малиновського.

В них використанi розповiдi самого В.М.Глушкова.

Коментарi Б.М.Малиновського поданi курсивом. Героїчний перiод У груднi 1957 р. вийшло офiцiйне рiшення уряду i президiї АН України про утворення самостiйної установи - Обчислювального центру Академiї наук України. До цього часу наш колектив нараховував дещо понад 100 чоловiк. Академiя наук України видiлила кошти для будiвництва будинку Обчислювального центру по вулицi Лисогiрськiй. Тодi ж був побудований житловий будинок для спiвробiтникiв. Передбачалося, що спочатку Обчислювальний центр буде обладнано трьома ЕОМ: "Урал-1", якi тiльки почали випускатися, "Киев" та "СЭСМ". У будинку було для цього три великих зали. Вiн був розрахований на 400 робочих мiсць. У 1959 р. ми переїхали з Феофанiї до Києва у ще недобудований будинок. Це був цiкавий перiод. За технiчними умовами електронно-обчислювальна технiка повинна працювати у чистих примiщеннях iз кондицiонованим повiтрям. А нам довелося налагоджувати i запускати "Киев", коли над машинним залом ще не було даху. Допомiг здоровий ентузiазм нашого молодого колективу. Потiм будинок був добудований.

ЕОМ "Киев" вiдiграла значну роль у розвитку наших робiт, хоча i не випускалася серiйно. Ми уперше вийшли з цiєю машиною на всесоюзний ринок, другий екземпляр був закуплений Об'єднаним iнститутом ядерних дослiджень у Дубнi. У 1956-1957 роках ядерна фiзика "гримiла", тому робота з цим iнститутом нам дуже допомогла i багато чому навчила. З одного боку, ми робили високу науку, а з iншого боку - вчилися працювати з промисловiстю.

У цей час я займався створенням основ теорiї ЕОМ. Це була моя головна робота, що завершилася у 1961 роцi. Режим роботи був дуже напруженим. Менi доводилося цiлий день проводити у iнститутi. Книги i статтi писав вечорами i вночi, спати лягав о п'ятiй ранку. Правда, це позначилося на здоров'ї. На початку 1963 року через спазми судин мозку менi довелося навiть лягти у лiкарню. Потiм я вже не дозволяв собi вести такий спосiб життя.

Вiдомий алгебраїст професор А.Г.Курош, що знав Глушкова по докторантурi на очолюванiй вченим кафедрi у Московському унiверситетi i високо цiнував його, у одному з листiв тих рокiв просив Валентину Михайлiвну Глушкову втрутитися i владою старшого у родинi змусити його прийняти бiльш розумний режим життя. Iнакше наслiдки могли бути дуже важкими. Але Валентина Михайлiвна не могла справитися з чоловiком. От що вона розповiдає про той час: "Вiн працював по 18-20 годин на добу. Затримувався на роботi, забував прийти поїсти. Удома вiдразу сiдав за письмовий стiл i продовжував працювати до глибокої ночi, а iнодi до свiтанку. До порад не прислухався, на попередження про небезпеку таких перевантажень не реагував. Чому так вiдбувалося, було зрозумiло. Вiн у короткий термiн повинний був вивчити усе, що стосувалося нового напрямку у його науковiй дiяльностi. Крiм того, якщо ранiше вiн вiдповiдав лише за самого себе, то тепер - за великий колектив. Виникало багато органiзацiйних питань, усе нове важко пробивало паростки. Вийшовши з лiкарнi вiн дещо вiдрегулював режим роботи, але особливих перепочинкiв собi не давав. На його письмовому столi пiд склом лежала записка: "Сьогоднi перший день твого життя, яке залишилося. Не гай час даром".

Продовжуємо спогади Глушкова. "Пiдготовлена мною книга "Синтез цифрових автоматiв" вийшла у свiт у 1961 р. i стала основою цiлого напрямку у нас в iнститутi, та й у країнi, по-моєму, зiграла деяку роль. У 1964 р. вона була визнана гiдною Ленiнської премiї (у поданий цикл робiт входило декiлька, але ця була головною). У цi ж роки я написав ряд книг. Монографiю "Введення у кiбернетику" закiнчував у лiкарнi. Вона була видана у 1964 роцi, а потiм перевидана у США та у багатьох iнших країнах, так само як i "Синтез цифрових автоматiв". У цей же перiод я написав теоретичну статтю, що створила основу для багатьох робiт з теорiї автоматiв iз залученням алгебраїчної теорiї автоматiв. Називалася вона "Абстрактна теорiя автоматiв" i була опублiкована у журналi "Успiхи математичних наук", тобто була розрахована на широкi кола математикiв. Окремою книжкою була перевидана у НДР i ще у рядi країн. Пiд впливом цiєї роботи дуже багато наших алгебраїстiв стали займатися теорiєю автоматiв. Але я повинний сказати, що особливiсть нашої школи полягала у тому, що ми прагнули триматися можливо ближче до практики.

Одночасно з теоретичними дослiдженнями ми розгорнули роботи по створенню i застосуванню обчислювальної технiки в Українi. Для автоматизацiї керування технологiчними процесами у той час використовувалися найпростiшi аналоговi обчислювальнi пристрої. Для кожного процесу створювався спецiальний пристрiй. Причому в основному для тих, якi описувалися диференцiальними рiвняннями (не дуже складними).

Тому, коли мною у 1958 р. на Всесоюзнiй конференцiї у Києвi, була висунута iдея створення унiверсальної керуючої машини (УМШП), її зустрiли у багнети. Московськi вченi на чолi з академiком В.А.Трапезнiковим, а також багато фахiвцiв у галузi обчислювальної технiки дружно виступили проти. Справа у тому, що у той перiод унiверсальна машина уявлялася обов'язково ламповою, а це вимагало величезних залiв, кондицiонованого повiтря, що нiяк не узгоджувалося з виробництвом i керуванням технологiчними процесами.

Але вже у той час Б.М.Малиновський займався (один iз перших у СРСР) напiвпровiдниковими елементами для електронних обчислювальних машин, i нам це дуже згодилося. До нього у вiддiл прийшли молодi фахiвцi з Київського полiтехнiчного iнституту, i ми смiливо взялися за вирiшення цього завдання, незважаючи на одноголосну опозицiю. (У той час вiн був заступником Глушкова з наукової частини.) Молодi фахiвцi поповнили й iншi вiддiли, зайнятi роботою по створенню УМШП. Нами були висловленi всi основнi iдеї, що потiм стали головними, - насамперед про те, що машина обов'язково повинна бути напiвпровiдниковою, транспортабельною, високонадiйною, малорозрядною (26-розрядною) - цього досить для керування технологiєю у бiльшостi процесiв; i саме головне, iдея про унiверсальний пристрiй зв'язку з об'єктом (ПЗО). ПЗО - це набiр аналого-цифрових i цифро-апалогових перетворювачiв, керованих вiд машини, за допомогою яких машина пiдключається до виробничого процесу.

Розробка машини була доручена Малиновському, вiн був головним конструктором, а я - науковим керiвником. Робота була виконана у рекордно короткий термiн: вiд моменту висловлення iдеї на конференцiї у червнi 1958 року до моменту запуску машини у серiю у липнi 1961 року та установки її на рядi виробництв пройшло лише три роки. Наскiльки менi вiдомо, цей результат дотепер залишається свiтовим рекордом швидкостi розробки i впровадження.

Паралельно зi створенням УМШП, яка одержала згодом назву "Днепр", ми провели за участю ряду пiдприємств України велику пiдготовчу роботу з її застосування для керування складними технологiчними процесами. Разом iз спiвробiтниками Металургiйного заводу iм. Дзержинського (Днiпродзержинськ) дослiджувалися питання керування процесом виплавки сталi у бесемерiвських конверторах, iз спiвробiтниками Содового заводу у Слов'янську - колоною карбонiзацiї та iн. В порядку експерименту вперше у Європi з моєї iнiцiативи було здiйснено дистанцiйне керування бесемерiвським процесом упродовж декiлькох дiб у режимi порадника майстра. Почалися дослiдження з застосування машин "Днепр" для автоматизацiї робiт на Миколаївському заводi iменi 61 комунара. У них брали участь Б.М.Малиновський, В.I.Скурiхин, Г.А.Спину та iн.

Потiм з'ясувалося, що американцi дещо ранiше нас почали роботи з унiверсальної керуючої напiвпровiдникової машини, аналогiчної "Днепр", але запустили її у виробництво у червнi 1961 року, одночасно з нами. Так що це був один iз моментiв, коли ми скоротити до нуля розрив стосовно американської технiки, нехай у одному, але дуже важливому напрямку. Наша машина була першою вiтчизняною напiвпровiдниковою машиною (якщо не вважати спецмашин). Потiм з'ясувалося, що вона прекрасно витримує рiзнi клiматичнi умови, трясiння та iн.

Ця перша унiверсальна напiвпровiдникова машина, яка пiшла у серiю, побила й iнший рекорд - рекорд промислового довголiття, оскiльки випускалася десять рокiв (1961-1971), тодi як цей термiн звичайно не перевищує п'яти-шести, пiсля чого потрiбна вже серйозна модернiзацiя. I коли пiд час спiльного космiчного польоту "Союз - Аполлон" необхiдно було упорядкувати демонстрацiйний зал у Центрi керування польотами, пiсля тривалого вибору машин, що iснували на той час, (у 1971 або 1972 р. почалася ця робота) зупинилися на ЕОМ "Днепр". Комплекс iз двох ЕОМ "Днепр" проводив обчислення та вiдображав на екранi траєкторiї супутника (космiчного корабля), система розроблювалася пiд керiвництвом А.О.Морозова. Ця машина експортувалася i працювала у багатьох соцiалiстичних країнах.

Семирiчним планом (1958-1965) будiвництво заводiв в Українi не передбачалося. Першi ЕОМ "Днепр" випускав Київський завод "Радiоприлад". Одночасно з розробкою машини "Днепр" у Києвi став будуватися, за нашою iнiцiативою i за пiдтримки уряду, завод обчислювальних i керуючих машин (ОКМ) - тепер Електронмаш. Так що розробка ЕОМ "Днепр" поклала початок великому заводу з виробництва ЕОМ.

Так закiнчився героїчний перiод нашого розвитку. Я називаю цей час героїчним тому, що нам доводилося робити не лише те, що було необхiдно, але i значно бiльше та у дуже важких умовах".

Ентузiазм кiнця 50-60-х рокiв - це не мiф, а та реальнiсть, що пояснює злiт i розвиток кiбернетики в Українi, а також створення одного з найбiльших наукових iнститутiв АН України - Iнституту кiбернетики, - згадує учасниця створення "Днепр" Л.О.Коритна. - Будучи директором Обчислювального центру АН України, академiк Глушков робив ставку на молодих. Вчорашнi випускники вузiв ставали у вiддiлах Обчислювального центру головними розроблювачами засобiв обчислювальної технiки i програмного забезпечення. Наприкiнцi 50-х на всесоюзних конференцiях робота цiлих секцiй присвячувалася лише питанням стiйкостi напiвпровiдникового тригера, а у Обчислювальному центрi АН України у цей час уже був створений напiвпровiдниковий функцiональний набiр елементiв для ЕОМ. На одному з київських пiдприємств, для якого вiддiлом керуючих машин був розроблений ескiзний проект спецiалiзованої ЕОМ, цi елементи були виготовленi з використанням нових (на той час) технологiй. На їхнiй основi розробленi i пройшли випробування макети окремих пристроїв машини. Ось чому iдея створення УМШП, висловлена Глушковим, була сприйнята колективом спiвробiтникiв як реальне завдання. Навiть сьогоднi термiни розробки, створення дослiдного зразка i вiдповiдної технiчної документацiї здаються фантастичними. Однак чудес не буває - за цими двома роками прихований практично необмежений робочий день кожного учасника розробки та абсолютної вiддачi усiх творчих сил, що граничить iз самопожертвою. Так i прийшов у наш колектив грудень 1961 р. , коли приймати УМШП, як закiнчену розробку, приїхала Державна комiсiя. Уже потiм деякi члени комiсiї у поривi вiдвертостi признавалися, що просто не вiрили в iснування дослiдного зразка готової до серiйного випуску першої у Союзi напiвпровiдникової керуючої ЕОМ i чекали... конфузу киян. Однак, УМШП успiшно пройшла усi держвипробування i була запущена у серiйне виробництво. З цими випробуваннями у мене пов'язаний один iз самих яскравих спогадiв.

Доля розпорядитися так, що найвiдповiдальнiшi температурнi випробування УМШП проходили напередоднi мого дня народження, тому пам'ять гостро зафiксувала всi подiї того дня. Саме шостого грудня мене, як одну з розробниць структури машини i розробницю центрального пристрою керування, призначили вiдповiдальною за проведення температурних випробувань. При цьому умови були дуже специфiчнi: "термокамерою" була робоча кiмната. Уявiть таку картину: вiкна i дверi кiмнати зачинено наглухо, щити-вiдбивачi усе тепло вiд спецiальних нагрiвачiв концентрують у робочiй зонi машини, а ти сидиш за пультом у цiй "духовцi" i виконуєш всi операцiї по запуску тест-програм i контрольних завдань, стежиш за правильнiстю їхнього виконання, здiйснюєш пошук несправностей у регламентованi вiдрiзки часу i т.iн. Витримати таке "температурне" навантаження (один прорахунок i усьому кiнець!), звичайно, могли лише тi, хто розумiв, що вони самi проходять критичну крапку оцiнки своєї працi. Завершилися цi випробування успiшно до 23.00. Хтось iз хлопцiв мене напiвживу провiв до нашого житлового будинку, що був у свiй час побудований поруч з адмiнiстративним корпусом. Короткий вiдпочинок, i о 2 годинi ночi я знову була "в порядку", тому що iншi види випробувань продовжувалися. Захват, iз яким зустрiли мене мої товаришi (обiйми i поцiлунки), яскравiше усяких слiв пiдтвердив: "Машина пройшла випробування". I лише тодi (адже було вже 7 грудня) я зiзналася, що сьогоднi мiй день народження i що у сумцi, яку спорядила мама, є усе, щоб його вiдзначити. Ми святкували у кiмнатi вiдпочинку вночi, i у традицiйному "наполеонi", яким у моїй сiм'ї вiдзначався кожний день народження, цього разу був якийсь особливий смак. Мабуть тому, що це свято було святом переможцiв, серед яких були А.Г.Кухарчук, B.C.Каленчук, Л.О.Коритна, В.М.Єгипко, С.С.Забара, I.Д.Войтович, М.К.Бабенко, А.I.Толстун та iн."

На жаль, героїчний перiод iз погляду органiзацiї робiт у галузi виробництва машин продовжується дотепер.

З цього приводу я багато разiв виступав, писав рiзнi доповiднi записки. Але, на жаль, у органiзацiйних справах, як я пiдрахував, у мене коефiцiєнт корисної дiї не перевищує 4%.

Що це означає? Це означає, що для того, щоб домогтися хоча б початку вирiшення якогось питання, потрiбно постукати у 25 рiзних дверей. I це при тому, що пiсля успiху "Днепра" я, як правило, нiде не одержував вiдмови i скептики дещо замовкли.

Роботи з керуючих машин не закiнчилися на ЕОМ "Днепр". Забiгаючи наперед, вiдзначимо основнi наступнi розробки.

У 1967 роцi Київський завод ОКМ приступив до випуску нової керуючої ЕОМ "Днепр-2", розробленої Iнститутом кiбернетики АН України (В.М.Глушков, А.Г.Кухарчук та iн.) разом iз заводом. У цiй машинi були реалiзованi складна багаторiвнева система переривань, робота у режимi подiлу часу, ефективна операцiйна система реального часу та iн. На жаль, незабаром машина була знята з виробництва.

У 1976 роцi з'явився термiнальний процесор "БАРС" (В.I.Скурихiн, А.А.Морозов та iн.). На мiжнароднiй виставцi у Дрезденi вiн був вiдзначений золотою медаллю. Використовувався на рядi виробництв.

У 1977 роцi був створений i випущений малою серiєю керуючий обчислювальний комплекс "М-180", що включав систему технiчних засобiв сполучення ЕОМ з об'єктами "Сектор" (Б.М.Малиновський, П.М.Сiваченко, О.В.Палагiн, Ю.Я.Яковлев, В.Б.Реутов).

| Про музей... | Мапа музею |

| Iнформацiйнi технологiї | Розумова машина | Перший в континентальнiй Європi комп'ютер |

| Вiд кiбернетики до iнформацiйних технологiй |

| Керуючi ЕОМ промислового призначення | Комп'ютери для пiдводних човнiв та кораблiв |

| Першi бортовi комп'ютери для ракет |

| Українська ледi Лавлейс | Першi кроки в мiкроелектронiцi | Мiкроелектроннi технологiї |

| Хiрург, кiбернетик, письменник |

| Унiкальнi комп'ютери |

| Первiсток комп'ютеробудування - НВО "Електронмаш" |

| Фотогалерея | Книжки |

| Хронологiя розвитку обчислювальної технiки в Українi |