Схемотехника / Мультимедія / Сайти / Віртуальний музей / ukrainiancomputing.org / GL_HALL2 / MAIN-337_5_u

В.М.Глушков - основоположник iнформацiйних технологiй в Українi та колишньому СРСР В.М.Глушков - основоположник iнформацiйних технологiй в Українi та колишньому СРСР

Мапа музею

Iсторiя розвитку iнформацiйних технологiй в Українi English    Русский Вiктор Михайлович Глушков.

Життя та творчiсть. Iз книжок Б.М.Малиновського.

В них використанi розповiдi самого В.М.Глушкова.

Коментарi Б.М.Малиновського поданi курсивом. Поява у Києвi. Лабораторiя обчислювальної технiки. Пiд час пiдготовки i захисту докторської дисертацiї в Московському унiверситетi я жив разом iз докторантами з України, якi представили мене академiку АН України Б.В.Гнеденко, що був у той час директором Iнституту математики та академiком-секретарем Вiддiлення математики i механiки АН України.

У березнi 1956 р. за його запрошенням я приїхав до Києва. Це була, до речi, моя перша поїздка до Києва. Гнеденко ознайомив мене з Київським унiверситетом i особистими справами молодих фахiвцiв, що закiнчували унiверситет i були вiдiбраними для роботи в Iнститутi математики АН України (для поповнення колишньої лабораторiї С.О.Лебедєва).

Один цiкавий епiзод. Гнеденко запропонував менi на вибiр завiдування лабораторiєю або кафедру у Київському унiверситетi. Ми зайшли у кабiнет декана мехмату. Вiн сидiв такий поважний, поцiкавився, якою кафедрою я завiдував. Почувши, що це Уральський лiсотехнiчний iнститут, кафедра теоретичної механiки, поставився до мене з недовiрою, сказав, що тут унiверситет столичний i високi вимоги. Пiсля цього менi вiдразу перехотiлося до унiверситету. Але я, утiм, iз самого початку вирiшив, що пiду саме в академiю, а не в унiверситет. В академiї Гнеденко познайомив мене з Г.Н.Савиним. Вiн був тодi вiце-президентом i вiдповiдав за секцiю фiзико-математичних i технiчних наук. Вiн теж трошки засумнiвався, чи зможу я керувати вiдразу сотнями спiвробiтникiв, якщо на Уралi керував одиницями (а це дiйсно зовсiм рiзнi речi: керувати маленькою кафедрою або iнститутом - органiзацiйно абсолютно не схоже одне на iнше). Але коли ми поговорили про те, як я збираюся все це робити, вiн схвалив мої намiри i погодився прийняти на роботу в академiю.

Пiд час другого приїзду питання мого переїзду до Києва було остаточно вирiшено. Я став завiдуючим лабораторiї обчислювальної технiки Iнституту математики. Передбачалося, що лабораторiя буде реорганiзована у Обчислювальний центр АН України вiдповiдно до прийнятої у 1955 р. постанови про створення обчислювальних центрiв в академiях союзних республiк, у тому числi i в Українi.

"Так сталося, що я був старшим у лабораторiї обчислювальної технiки Iнституту математики АН України у тi днi, коли В.М.Глушков уперше з'явився у Феофанiї i попросив завiзувати заяву про зарахування до iнституту, - згадує спiвробiтник лабораторiї З.Л.Рабiнович. - Колектив лабораторiї був по тим часам дуже сильним. Можливо тому спочатку Глушкова зустрiли iз деякою недовiрою, хоча як людина вiн вiдразу ж викликав симпатiї буквально у всiх спiвробiтникiв. Виниклi сумнiви в гротескнiй формi висловив умiлець та гострослов, талановитий технiк Ю.С.Мозира, на жаль, вiн передчасно помер:

З математичних висот

Ти спущений до нас у вир,

З Олiмпу, де складають оди,

Туди, де лемент стоїть: "Дiоди!",

Де кожному подай паяльник.

Спробуй, справитись, начальник!

Вiн справився. Так ще i як! I, звичайно, у цьому нелегкому "оволодiннi" колективом Глушкову допомогли блискучий iнтелект, людська чарiвнiсть, захопленiсть новою наукою.

З наукових дослiджень, проведених у той час у лабораторiї на базi створеної пiд керiвництвом Лебедєва Малої електронної лiчильної машини ("МЭСМ"), слiд зазначити важливi роботи з теорiї програмування, що привели згодом до створення Адресної мови (B.C.Королюк, К.Л.Ющенко), а також методи розв'язання статистичних i оптимiзацiйних задач ( Б.В.Гнеденко, B.C.Михалевич, та iн.). Весь комплекс робiт на "МЭСМ" забезпечував експлуатацiйний персонал пiд керiвництвом Л.Н.Дашевського (С.Б.Погребiнський, А.Л.Гладиш та iн.). Цi ж спiвробiтники брали участь i в iнших розробках. На базi "МЭСМ" проводилося випробування нових логiчних елементiв, зокрема, ферит-дiодних (К.О.Шкабара, Б.М.Малиновський) i напiвпровiдникових (А.I.Кондалєв та iн.).

Була вже введена у дослiдну, а потiм i у регулярну експлуатацiю машина "СЭСМ" перший у Союзi матрично-векторний процесор iз конвеєрною органiзацiєю обчислень i поєднанням введення даних i розрахункiв. Архiтектура "СЭСМ" була побудована по iдеям С.О.Лебедєва. Вiдзначимо у зв'язку з цим, що Глушков "не вiдгородився" вiд цiєї роботи, а, навпаки, проявив дуже важливу i характерну для нього iнiцiативу. Подолавши традицiйний опiр розроблювачiв (робота зроблена, чого вже там!), вiн засадив нас за написання книги. Для цього були вагомi пiдстави: "СЭСМ" мiстила ряд структурних новинок, що мають визначне самостiйне значення (динамiчнi регiстри на магнiтному барабанi, система вбудованої дiагностики та iн.).

Книга була перевидана у США (мабуть, це була одна з перших радянських книг з обчислювальної технiки, що з'явилися за кордоном).

Винятково важливою роботою лабораторiї у той час було створення ЕОМ "Киев". Вона була розпочата з iнiцiативи i пiд керiвництвом Б.В.Гнеденко, i вiдповiдальним за неї був Л.Н.Дашевський. Машина призначалася для Обчислювального центру, який органiзовувався (на базi лабораторiї), i повинна була стати iстотно новим словом в обчислювальнiй технiцi - мати асинхронне керування (мабуть, вперше у Союзi), феритову оперативну пам'ять, зовнiшню пам'ять на магнiтних барабанах, введення-вивiд чисел у десятковiй системi числення (аналогiчно "СЭСМ"), пасивний запам'ятовуючий пристрiй iз набором констант i пiдпрограм елементарних функцiй, розвинену систему операцiй, включаючи груповi операцiї з модифiкацiєю адреси, виконуваних над складними структурами даних та iн. Розробку спочатку виконував той же колектив, що створив "МЭСМ". У виборi операцiй брали участь B.C.Королюк, I.Б.Погребиський, К.Л.Ющенко, - спiвробiтники Iнституту математики АН України. В.М.Глушков пiдключився на завершальному етапi технiчного проектування, складання i налагодження машини i, будучи разом iз Дашевським i Ющенко керiвником роботи, прийняв у нiй активну участь. Завершилася вона вже у стiнах Обчислювального центру АН України.

Розробка двомашинної системи радiолокацiйного виявлення повiтряних цiлей i наведення на них лiтакiв-винищувачiв була ще однiєю великою роботою, яка розпочалася до приходу В.М.Глушкова. Для цього були скомплектованi двi невеликi групи, керiвниками котрих стали ентузiасти Малиновський i Рабiнович. Малиновський займався машиною первинної переробки радiолокацiйної iнформацiї, а Рабiнович - машиною наведення. Працювали у тiсному контактi мiж собою i, що далеко не завжди буває, - iз нашим московським замовником (I.С.Овсiєвич, В.В.Лiпаєв та iн.). Це, безумовно, сприяло творчiй атмосферi у колективi i, вiдповiдно, успiху в роботi. Я пам'ятаю, що спiвробiтникiв наших груп по двох напрямках роботи представники замовника називали вiдповiдно "малинята" i "рабинята".

З приходом Глушкова робота одержала iстотно нове звучання. Вiн почав створювати для роботи грунтовну наукову базу, формулювати математичну теорiю процесу наведення. Результати були схваленi замовником i використанi по призначенню для створення штатних систем ППО.

Таким чином, жодна з робiт, якi проводилися у лабораторiї не була забута. Навпаки, усi одержали логiчне завершення. Однiєї з чудових особливостей вченого було умiння сприймати чужi iдеї, пiдхоплювати i розвивати їх, якщо вони того заслуговували. На жаль, бувають вченi, що будь-яку не висловлену ними iдею зустрiчають буквально у багнети i жадають вiд своїх спiвробiтникiв лише виконання їхнiх власних задумiв. Глушков же говорив, що керiвник, який не заважає своїм iнiцiативним спiвробiтникам, - це гарний керiвник, а якщо вiн ще i допомагає їм, то це вже керiвник вiдмiнний. Саме таким i був В.М.Глушков, незважаючи на те, що сам був потужним генератором iдей".

Б.В.Гнеденко дозволив менi лише три днi на тиждень бувати у лабораторiї, а iншi три були для вивчення предмета, входження у курс справи. На час моєї вiдсутностi щодня призначався тимчасово виконуючий обов'язки завiдуючого лабораторiї з числа кандидатiв наук (Л.Н.Дашевський, К.О.Шкабара, Б.М.Малиновський, А.I.Кондалєв).

Гнеденко дозволив працювати у нашiй лабораторiї В.С.Королюку та К.Л.Ющенко, так що в нiй стало шiсть кандидатiв наук. (Правда, Королюк потiм не увiйшов до її складу.)

Обчислювальнi машини тодi проектувалися на основi iнженерної iнтуїцiї. Менi довелося розбиратися у принципах побудови ЕОМ самому, у мене стало складатися власне розумiння роботи ЕОМ. З того часу теорiя обчислювальних машин стала однiєю з моїх спецiальностей. Я вирiшив перетворити проектування машин iз мистецтва у науку. Те ж саме, природно, робили i американцi, але у них цi матерiали з'явилися пiзнiше, хоча збiрник з теорiї автоматiв побачив свiт у США в 1956 роцi.

Теорiя автоматiв, що послужила основою для проектування ЕОМ, була тодi розвинута слабко. Перший, хто висловив думку про можливiсть застосування математичної логiки для проектування технiчних пристроїв був, мабуть, Шенон - в США, а у нас - В.I.Шестаков i М.А.Гаврилов. Вони застосували найпростiший апарат формальної математичної логiки для конструювання перемикальних ланцюгiв комутаторiв телефонних станцiй. Але виявилося, що вiн придатний i для простих електронних схем, тому у пiслявоєннi роки, коли почала розвиватися цифрова обчислювальна технiка, стали з'являтися спроби застосування цього апарату для вирiшення задач синтезу схем ЕОМ.

Я почав працювати над цiєю проблемою та органiзував семiнар з теорiї автоматiв. Одна з перших моїх робiт полягала у тому, що я знайшов набагато бiльш витончене алгебраїчне, просте i логiчно ясне поняття для автомата Клiнi i одержав усi результати Клiнi. I саме головне - на вiдмiну вiд результатiв Клiнi, я розвивав теорiю, спрямовану на реальнi завдання проектування машин. На семiнарi ми розглядали питання проектування машини "Киев", i можна було побачити, що працює з моєю теорiєю, а що нi.

"Душею семiнару стала згодом улюблена учениця Вiктора Михайловича Юлiя Капiтонова, а його постiйними учасниками я i Вiктор Боднарчук, - згадує О.А.Летичевський, зараз чл.-кор. НАН України. - Це був романтичний перiод, коли ми жили у новiй науцi, що народжувалася на наших очах, пишалися, коли вдавалося вирiшувати завдання, поставленi нашим учителем пiд час лекцiй. Iнодi семiнар продовжувався у кафе "Кава", на Хрещатику i тодi вiн називався "чайкофським". Ми палко сперечалися i писали формули на гладких поверхнях столiв i серветках.

Теорiя автоматiв була обрана Глушковим не випадково. Це був добре продуманий тактичний хiд. Як алгебраїст Глушков бачив, що поняття автомата, що йде вiд Клiнi, Мура та iнших авторiв знаменитого збiрника "Автомати", що вийшов у 1956 роцi у Принстонi за редакцiєю Шеннона i Маккартi та у тому ж роцi перекладений росiйською мовою за редакцiєю А.А.Ляпунова, являло собою багату можливостями математичну модель дискретного перетворювача iнформацiї, для вивчення якої мiг бути застосований потужний апарат сучасної математики. У той же час розробка прикладної теорiї на основi красивого математичного апарату могла привернути увагу iнженерiв, яким у той час бракувало математичної теорiї для розробки пристроїв, що мiстять запам'ятовуючi елементи. Крiм того, у силу великої спiльностi, теорiя автоматiв могла стати основою для розробки моделей кiбернетичних систем у найрiзноманiтнiших прикладних областях.

Глушков провiв величезну "науково-просвiтницьку" роботу у лабораторiї i поза нею, прочитавши спецiальнi курси лекцiй з екзотичних у той час дисциплiн: алгебрi логiки, теорiї автоматiв, проблемам кiбернетики та iн., а також, що особливо важливо, у наукових розмовах iз спiвробiтниками невпинно пропагував i впроваджував у свiдомiсть свiй науковий свiтогляд. Ця його дiяльнiсть мала дуже велике значення особливо у перiод органiзацiї Обчислювального центру АН України. Свiжий вiтер подув уже буквально з першого дня приходу Глушкова. Вiн почав знайомитися з тим, що було вже зроблено, i потiм дав потужний iмпульс розвитку цих робiт, але вже у новому, запропонованому ним напрямку".

Збережена у особистiй справi В.М.Глушкова заява пояснює, якою цiною створювався цей iмпульс:

"Територiальний вiдрив лабораторiї обчислювальної технiки вiд Iнституту математики, специфiчний характер виконуваних нею робiт i наявнiсть великого штату спiвробiтникiв приводить до того, що менi, як завiдуючому лабораторiї, доводиться велику частину свого часу витрачати на вирiшення адмiнiстративних питань на шкоду науковiй дiяльностi, якою я продовжую займатися зараз лише цiною крайньої напруги сил. Вважаючи таке положення ненормальним, прошу звiльнити мене вiд посади завiдуючого лабораторiї i зарахувати на посаду старшого наукового спiвробiтника Iнституту математики. 12.IV.57 р. В.Глушков".

Б.В.Гнеденко наклав резолюцiю: "Зi звiльненням погодитися не можу, вважаю за необхiдне негайно одержати посаду заступника завiдуючого лабораторiї з наукової роботи".

| Про музей... | Мапа музею |

| Iнформацiйнi технологiї | Розумова машина | Перший в континентальнiй Європi комп'ютер |

| Вiд кiбернетики до iнформацiйних технологiй |

| Керуючi ЕОМ промислового призначення | Комп'ютери для пiдводних човнiв та кораблiв |

| Першi бортовi комп'ютери для ракет |

| Українська ледi Лавлейс | Першi кроки в мiкроелектронiцi | Мiкроелектроннi технологiї |

| Хiрург, кiбернетик, письменник |

| Унiкальнi комп'ютери |

| Первiсток комп'ютеробудування - НВО "Електронмаш" |

| Фотогалерея | Книжки |

| Хронологiя розвитку обчислювальної технiки в Українi |