1. ВСТУП У ДОСЛІДЖЕННЯ ОПЕРАЦІЙ

План:

1. Планування цілеспрямованих дій та ухвалення рішень.

2. Людський чинник у процесі ухвалення рішень.

3. Задачі ухвалення рішень.

4. Головні етапи та принципи операційних досліджень.

5. Приклади математичних моделей задач дослідження операцій.

6. Основи математичного моделювання задач дослідження операцій.

7. Класифікація задач дослідження операцій.

8. Математичні методи дослідження операцій.

Ключові терміни розділу
Ухвалення рішень	Дослідження операцій
􀃀Операції, адміністративні операції	􀃀Особа, яка ухвалює рішення (ОУР), власник проблеми
􀃀Задача ухвалення рішення (ЗУР)	􀃀Альтернативи та наслідки
􀃀Критеріальна функція	􀃀Багатокритеріальні оцінки
􀃀Структуризованість ЗУР	􀃀Математичні моделі ЗУР
􀃀Керовані та вихідні змінні	􀃀Параметри системи; збурення
􀃀Цільова функція та обмеження	􀃀Допустимі та оптимальні плани
Ризик і невизначеність	􀃀Невизначеність при конфліктах
􀃀Класифікація задач дослідження операцій	􀃀Методи математичного програмування

1. Планування цілеспрямованих дій та ухвалення рішень

Сьогодні наука приділяє значну увагу питанням організації та керування. Підстав щодо цього є безліч. Швидкий розвиток та ускладнення техніки, розширення масштабів здійснюваних заходів і спектра їхніх можливих наслідків, впровадження автоматизованих систем керування в усі області виробництва й людської діяльнос­ті - все це зумовлює до необхідності аналізу складних цілеспрямо­ваних процесів під кутом зору їхньої структури та організації. Від науки чекають рекомендацій щодо розумного (оптимального) ке­рування цими процесами.

Функціонування будь-якої системи полягає у тому, що вона сприймає зовнішню ситуацію і певним чином реагує на неї. Аналі­зуючи ситуацію, системі необхідно ухвалити рішення щодо вибору певної дії, виходячи з власної мети (або цілі).

Однак таке рішення - це завершальний етап процесу плану­вання цілеспрямованих дій, який полягає в аналізі можливих дій системи та наслідків цих дій. Аналізуючи можливі наслідки, систе­ма оцінює один з них як найсприятливіший для себе й обирає ту дію, яка спричинить до цього наслідку.

Операція - загальний термін, який означає будь-яку цілеспря­мовану дію. Кажучи про операцію, ми асоціюємо з нею деякого суб'єкта, який формулює ціль операції. Заради досягнення певної цілі й здійснюють операцію (цілеспрямовану дію).

Ухвалення рішення - це особливий процес людської діяльно­сті, спрямований на вибір найкращого варіанта дій. Людина обирає професію, друзів, партнера у шлюбі, роботу і безліч іншого, отож історія її життя є послідовністю вдалих чи невдалих рішень.

Правителі країн вирішують, з ким співпрацювати і з ким во­ювати, забороняти чи дозволяти, страчувати чи дарувати життя. Ці рішення становлять основний зміст підручників з історії.

Здебільшого, такі рішення не можна передбачити й оцінити їхні наслідки. Можна лише припускати, що визначений варіант рі­шення матиме найкращий результат. Однак таке припущення може виявитися помилковим, адже неможливо передбачити майбутнє.

Питання ухвалення рішень у різних областях людської діяль­ності вивчаються у рамках декількох наукових дисциплін: теорії ухвалення рішень, системного аналізу, дослідженні операцій (ДО), економіки, логістики, когнітивної психології, штучного інтелекту тощо.

Дослідження операцій - математична дисципліна, яка займа­ється застосуванням кількісних (математичних) методів для ухва­лення рішень у різних областях цілеспрямованої людської діяль­ності [3].

Таке визначення ДО потребує деталізації. Подальший виклад матеріалу першого розділу присвячено цьому питанню.

2. Людський чинник у процесі ухвалення рішень

У процесі ухвалення рішень беруть участь різні люди з різ­ними повноваженнями та інтересами (тобто люди у процесі ухва­лення рішень мають певні ролі).

Називатимемо людину, яка фактично здійснює вибір най­кращого варіанта дій, особою, що ухвалює рішення (ОУР).

Поряд із ОУР варто виокремити власника проблеми - особу, яка, на думку навколишніх, має її вирішувати і несе відповідаль­ність за ухвалені рішення. Проте власник проблеми не завжди є особою, яка ухвалює рішення. Зазвичай, він може бути таким, істо­рія щодо цього дає нам численні приклади. Однак трапляються си­туації, за яких власник проблеми є лише одним з кількох осіб, що беруть участь у її вирішенні. Він може бути головою колективного органу, що ухвалює рішення, змушеним йти на компроміси, щоб дійти згоди.

Третю роль, яку може відігравати людина у процесі ухвалення рішень, є роль керівника чи учасника активної групи - групи осіб, які мають власні інтереси і намагаються вплинути на процес вибору рішення та його результат. Наприклад, намагаючись вплинути на економічну політику країни, одні активні групи організовують страйки, інші - кампанію підтримки уряду в пресі тощо.

Ще одна роль - роль виборця, якому доводиться вирішувати, за яку особистість чи за яку політичну партію голосувати. У цьому випадку виборець є одним з багатьох учасників процесу ухвалення колективного рішення.

Якщо рішення затверджують малою групою, члени якої фор­мально мають рівні права (жюрі, комісія), то окрема особа є членом групи, що ухвалює рішення. Головне у діяльності такої групи - досягнення згоди під час вироблення спільних рішень.

У процесі ухвалення рішень окрема особа може слугувати експертом (професіоналом у тій чи іншій області знань), до якого звертаються за оцінками і рекомендаціями люди, долучені до цього процесу.

При ухваленні складних (зазвичай, стратегічних) рішень у їхній підготовці іноді бере участь консультант з ухвалення рішень.

Його роль зводиться до розумної організації процесу ухвалення рі­шень: допомоги ОУР і власнику проблеми у правильній постановці задачі, виявленні позицій активних груп, організації роботи з екс­пертами. Консультант (чи аналітик), зазвичай, не оцінює ухвалені рішення, він тільки допомагає іншим зважити усі “за” і “проти”, виробити розумний компроміс.

Окрім того, в ухваленні рішень неявно бере участь оточення ОУР, співробітники тієї організації, від імені якої ОУР затверджує рішення. Зазвичай, ця група людей має загальні погляди, загальні ціннісні установки. Саме цій групі ОУР, передусім, пояснює логіч­ність, розумність, обґрунтованість свого рішення. У зв’язку з цим, хоча ОУР затверджує індивідуальні рішення, він враховує політику і переваги цієї групи людей.