Тема: Країни Азії у іі пол. Хх – на поч.ХхІст.

Очікувані результати: після цього заняття студенти зможуть:

-Характеризувати основні тенденції розвитку Японії,Китаю,Індії; країн арабського Сходу,

-розкривати зміст японського «економічного дива»,причини перемоги комуністів у громадянській війни в Китаї, особливості економічного і політичного розвитку Індії,процес створення держави Ізраїль,зародження арабо-ізраїльского конфлікту;

-показувати особливості розвитку Японії на сучасному етапі,комуністичні експерименти 1950-1970-хрр в Китаї,процес становлення незалежних держав країн арабського Сходу,

-зясувати суть і результати економічних реформ 1980-1990-хрр.в Китаї.

План.

1.Внутрішня та зовнішня політика Японії наприкінці ХХ- поч.ХХІ ст.

2.Проголошення КНР,соціально-економічні експерименти китайських комуністів.Процес реформування Китаю наприкінці ХХ- поч.ХХІ ст.

3.Проголошення незалежності Індії.Дж.Неру.І.Ганді.Розвиток країни наприкінці ХХ- поч.ХХІ ст.

4.Розвиток країн Близького та Середнього Сходу.

5.Сутність близькосхідної проблеми,перспективи її врегулювання.

1. Японія зазнала нищівної поразки у Другій світовій війні. Установився американський окупаційний режим (1945-1952 рр..) Під контролем американської військової адміністрації були проведені докорінні реформи за західним зразком. Одночасно США прагнули вирішити свої геополітичні завдання на Далекому Сході, включивши Японію до сфери свого впливу. Відмінялися фашистські закони, заборонялися фашистські організації, проводилося очищення державного апарату від фашистських елементів. Японська армія розпускалася, воєнні злочинці віддавалися під суд. Вводилися демократичні права, дозволялася діяльність політичних партій.

Важливі перетворення здійснювалися в економіці. У 1946-1949 рр. було проведено аграрну реформу. Реформа ліквідувала поміщицьке землеволодіння, знищувала напівфеодальні методи ведення сільського господарства й сприяла розвитку ринкових відносин.Замість кількох могутніх монополій та банків створювалося безліч підприємств і фірм, що мали рівні можливості на ринку. Була проведена фінансово-податкова реформа. Зміцнювалася національна валюта - ієна. Зменшувалися податки на підприємницьку діяльність.

З травня 1947 р. вступила в дію нова Конституція Японії. Вона обмежила владу імператора, що проголошувався "символом єдності нації". Законодавча влада належить парламенту з двох палат (палата представників і палата радників). Виконавчу владу здійснює Кабінет Міністрів. Конституція декларувала рівність чоловіків і жінок, свободу слова, друку, зборів із застереженням, що ними не можна зловживати. 9-я стаття конституції ставила за обов'язок Японії відмовитися від війни, як засобу вирішення! міжнародних проблем і не створювати армію й флот.

У 1951 р. в Сан-Франциско (США) відбулася міжнародна конференція з питання про підписання мирного договору з Японією. Одночасно США і Японія підписали пакт безпеки.

В 50-х - 70-х роках Японія здійснила економічний ривок, що перетворив її на одну з високорозвинених країн світу. Це явище одержало назву «японського економічного дива». Японське «економічне диво» пов'язане з ім'ям Сабуро Окіти і відрізняється тим, що було сплановане з перспективою на майбутнє. Його риси: масове відновлення основного капіталу, проведення аграрної реформи, висока ефективність державного регулювання економіки, впровадження останніх досягнень НТР. Значно вплинула практична відсутність військових витрат у країні. Для підняття економіки з руїн Японія використовувала американські кредити („план Маршалла").

Сучасна Японія - це друга за економічним розвитком країна у світі (після США).

У суспільному житті Японії склалася багатопартійна система. Провідною партією є Ліберально-демократична (створена в 1955 р.).

Основою зовнішньої політики уряду ЛДП е орієнтація на США. На території країни перебувають американські військові бази. Відмовилась від виробництва,зберігання й застосування ядерної зброї.

Напружені відносини існували між Японією й СРСР.

2. Після закінчення Другої світової війни у Китаї існувало два суспільно-політичні блоки: комуністичний на чолі із КПК (орієнтувався на СРСР) і буржуазно-поміщицький на чолі з Гомінданом (орієнтувався на США). У 1946-1949 рр. у Китаї відбулася друга громадянська війна, що закінчилася перемогою КПК. 1 жовтня 1949 р. була проголошена Китайська Народна Республіка. У країні встановився комуністичний режим. КПК на чолі з Мао Цзедуном взяла курс на побудову соціалізму за радянською моделлю. Головна увага приділялася індустріалізації. За роки першої п'ятирічки (1953-1957 рр.) було створено 694 великі підприємства. СРСР виділив Китаю кредити, надав допомогу в будівництві й реконструкції 250 промислових об'єктів, направив 11 тис. кваліфікованих фахівців, підготував 20 тис. китайських робітників, інженерів і т.д. У 1956 р. в КНР була здійснена загальна колективізація. Ліквідувався приватний сектор промисловості й торгівлі за невеликий викуп для власників. Ці заходи супроводжувалися масовими репресіями проти незадоволених і тих членів КПК, які сумнівалися в правильності обраного курсу. Остаточно сформувався культ особи лідера КПК Мао Цзедуна.

Генеральна лінія передбачала прискорену побудову соціалізму шляхом «великого стрибка» у промисловості та сільському господарстві. У Китаї почалися великомасштабні соціально-економічні експерименти (1958-1960 рр.).На селі кооперативи перетворилися на народні комуни з метою збільшення обсягів виробництва й виховання «нової людини».

Комуністичні експерименти не дали бажаних результатів, призвели до розвалу економіки й соціальної напруженості. У січні 1961 р. партійне й державне керівництво визнало «помилки» і взяло курс на «врегулювання темпів розвитку». До 1965 р. ціною величезних зусиль вдалося ліквідувати найважчі наслідки «великого стрибка» та діяльності «народних комун».

У 1966 р. в Китаї почалася так звана «культурна революція» - кампанія розгрому партійних, державних і громадських організацій. Опорою маоїстів стали студенти й старші школярі. Створювалися спеціальні загони хунвейбінів («червоногвардійців»), які почали терор проти інтелігенції, партійних та суспільних діячів, що звинувачувалися в спробах реставрації капіталізму. Після знущань цих людей направляли до концтаборів на «перевиховання». Постійно йшли репресії та чистки. Період «культурної революції» (1966-1976 рр.) - це режим особистої влади Мао Цзедуна, військово-бюрократична диктатура, що спиралася на армію та оновлений партійний апарат. Господарство було занедбане, різко впав і без того низький рівень життя. Громадяни не мали елементарних прав. Від репресій і переслідувань постраждало близько ста мільйонів чоловік.

Після смерті Мао Цзедуна (1976р)передбачалися широкі ринкові реформи при незмінній монополії КПК на владу. На посаду неформального лідера КПК висунувся Ден Сяопін. Він сформулював програму реформ, відому за назвою «чотирьох модернізацій» (у сільському господарстві, промисловості, освіті, науці й культурі, обороні), її метою проголошувалася побудова соціалізму з китайською специфікою. Ден Сяопін визначив «чотири принципи модернізації»:

1) соціалістичний шлях розвитку;

2) диктатура пролетаріату;

3) керівна роль Комуністичної партії;

4) ідеї марксизму-ленінізму і Мао Цзедуна.

Реформи почалися в грудні 1978 р. з аграрних перетворень. У результаті реформ Китай домігся вражаючих успіхів:

• доходи селян зросли майже в 3 рази;

• середньорічний приріст промислової продукції склав 12-18%;

• Китай став лідером з виробництва телевізорів, пральних машин, холодильників, бавовняної тканини;

• У 2003 р. в космос полетів перший китайський космонавт. 19.02.1997 р. помер Ден Сяопін, наступним лідером країни став Цзян Цземінь - „вірний продовжувач усього найкращого". В листопаді 2002 р. новим лідером КПК обрано Ху Цзіньтао (у 2003 р. він став Головою КНР).

3. Після Другої світової війни індійський національно-визвольний рух рішуче вимагав надання країні незалежності. Керівну роль зіграла національна буржуазія та її партія Індійський національний конгрес (ІНК) на чолі з Махатмою Ганді. Інша впливова партія - Мусульманська ліга вимагала розділу Індії за релігійним принципом та державотворення на територіях, де мусульмани становили більшість населення. У 1946 р. відбулося повстання моряків військового флоту, придушене колонізаторами силою зброї. Британський уряд провів переговори з індійськими лідерами про умови надання Індії незалежності. Був прийнятий проект Мусульманської ліги. Країна одержала незалежність мирним шляхом. У 1947 р. єдина Британська Індія поділялася на два домініони: Індію й Пакистан. Процедура розділу супроводжувалася політичними конфліктами та індо-мусульманськими погромами.

26 січня 1950 р. Індія проголосила себе республікою. Була прийнята конституція. Індія - федеративна республіка, союз штатів та окремих територій. Законодавчу владу в країні здійснює двопалатний парламент, а в штатах - законодавчі збори. Виконавча влада перебуває в руках загальноіндійської Ради І Міністрів у Делі й урядів штатів на місцях. Главою виконавчої влади є Президент. Проведено розмежування функцій центру та місцевих органів. У Конституції закріплені демократичні свободи, проголошується рівність громадян перед законом незалежно від національності, раси, касти, релігії.

Індійський національний конгрес став правлячою партією. У 1947-1964 рр. уряд незалежної Індії очолював лідер ІНК Джавахарлал Неру. Його політика одержала назву «курс Неру». В економіці провідна роль приділялася державному сектору. Він створювався за рахунок націоналізації (за викуп) галузей та підприємств, що належали англійському капіталу, а також за рахунок індустріалізації. Це були авіалінії, військове виробництво, атомна енергетика, вугільна й нафтова промисловість, важке машинобудування, зв'язок. Вводилося планування й програмування. Зберігався приватний сектор (легка, харчова, обробна промисловість, торгівля). Діяльність іноземних монополій дозволялася на вигідних Індії умовах.Була проведена обмежена аграрна реформа.Уряд Дж. Неру провів серію соціально-культурних реформ. Ліквідувалася кастова система, обмеження за релігійними, національними, расовими ознаками.. Жінкам надавалися рівні права з чоловіками. Здійснювалися програми з ліквідації неписьменності, підготовки висококваліфікованих національних кадрів. Була проведена адміністративно-територіальна реформа з врахуванням національного й мовного факторів.

Лідером ІНК стала дочка Дж. Неру Індіра Ганді, що очолювала уряд з 1966 р. по 1984 р., з перервою в 1977-1979 рр. Вона проголосила незмінність «курсу Неру». У 1969 р. була проведена націоналізація 14 провідних банків і створені спеціальні органи з інвестування державних підприємств. На початку 70-х рр. Індія надала допомогу національно-визвольному руху Східної Бенгалії в боротьбі за незалежність і почала війну з Пакистаном, у якій здобула перемогу. Виникла нова держава - Бангладеш.

31 жовтня 1984 р. І.Ганді була вбита своїми охоронцями-сикхами. У 1984-1989 рр. уряд Індії очолював Раджив Ганді - лідер ІНК(І), син І. Ганді, представник четвертого покоління родини Неру в політичній еліті Індії. Він вніс помітні зміни в економічний курс держави у відношенні приватного та іноземного капіталу. Для їхньої діяльності створювалися сприятливі умови й однакові можливості з держсектором у ринковій конкуренції. До сер.90-р. в політиці домінував ІНК,яку очолювали представники сім`ї Неру-Ганді. 2004р.уряд очолив Манмохан Сінгх лідер партії Національного Конгресу ,його було переобрано 2009р.

4.Сирія,Ліван – республіки, Йорданія – монархія.Ліван єдина країна у світі, де посади в державному керівництві обіймають за релігійною приналежністю.У 70-90ті рр..країна пер живла громадянську війну,вторгнення їзрайльських,сирійських військ.

5. Основні причини арабо-ізраїльського конфлікту:

-взаємне несприйняття і небажання євреїв і арабів ураховувати інтереси один одного;

-категоричне заперечення сусідніми арабськими державами створенню держави Ізраїль.

Після тривалих обговорень 29.11.1947р. Генеральна Асамблея ООН більшістю голосів прийняла резолюцію про розподіл Палестини на єврейську та палестинську держави.Єрусалім оголошувався міжнародною зоною.У Палестині розгорнілася справжня війна.14 травня 1948р.Бен Гуріон проголосив Декларацію незалежності Ізраїлю.Це призвело до 1 арабо-ізраїльської війни(1948-1949рр.).Щоб зрозуміти,що відносини можна зясувати за столом переговорів,євреям треба було пережити ще не одну війну: 1956-1957рр.-англо-франко-їзраїльська агресія;1967р.-Шестиденна війна;1973р.-Семиденна війна,або війна Судного дня;1982р.-«Мир Галілеї» та повстання палестинців – інтифада (1988-1993рр.)

Поміркуємо разом:

-Виділіть основні етапи економічного розвитку Японії і дайте їм характеристику.

-Що сприяло перемозі комуністів Китаю у громадянській війні?

-Чому політика «великого стрибка » в Китаї зазнала краху?Які наслідки мала «культурна революція»?

-Чому Британська Індія була розділена на 2 держави?За яким принципом було здійснено цей поділ?

-Які особливості індійської демократії?

-Проаналізуйте,у чому феномен держави Ізраїль.

Література:

1.Ладиченко Т. Всесвітня історія. 11 клас. – К.: «А.С.К.», 2002.

2. Бердичевський Я., Ладиченко Т. Всесвітня історія. 10 клас. – Запоріжжя: Прем'єр, 2002.

3. Щедріна І. Всесвітня історія в схемах і таблицях. 10 – 11 класи. – Харків, 2005.