Тема: «Перебудова» та розпад срср. Нові незалежні держави на пострадянському просторі.

Очікувані результати: після цього заняття студенти зможуть:

-Давати характеристику процесу перебудови в СРСР;

-показувати причини розпаду СРСР;

-розкривати процес розвитку відновлених і нових незалежних держав після здобуття незалежності;

-характеризувати їх економічний,політичний і соціальний розвиток.

План.

1.Перебудова (1985 -1991 рр.)

2.Розпад СРСР: причини і наслідки.

3.Відновлені та нові незалежні держави.

1. Після смерті Брежнєва на вищих партійних і державних постах перебували Ю. Андропов, К. Черненко. Партійно-бюрократична еліта країни прагнула зберегти свою владу і том вимушена була погодитися на серйозні переміни.

На першому етапі реформи політичної системи головним було посилення представницьких органів і вдосконалення їхньої роботи. Першим головою, що відповідно до конституції «є вищою посадовою особою Радянської держави і представляє Союз Радянських Соціалістичних Республік у середині країни та у міжнародних відносинах» , було обрано Генерального секретаря ЦК КПРС М. Горбачова (березень 1985р).

З приходом до влади М. Горбачова відбулися кардинальні зміни в керівництві партії та країни.З березня 1985 р. в історії СРСР розпочався період, який прийнято називати “перебудовою” .Розпочалися економічні реформи. На квітневому (1985) пленумі ЦК КПРС було проголошено курс на прискорення соціально-економічного розвитку СРСР. Другим етапом реформ (1987-1989) стала орієнтація на перехід від адміністративних методів до економічних при збереженні централізованого управління.Третім етапом реформ (1989-1990) мав стати рішучий перехід до ринкових відносин.

У січні 1987 р. М. Горбачов на пленумі ЦК КПРС вперше проголосив перехід до політики гласності і демократизації суспільства.Безперечно, велику роль у відновленні радянського суспільства, розвитку перебудови відіграв М.Горбачов. Визнаний майстер компромісів, прихильник центристської тактики, що вміло лавірував між крайніми напрямками в політиці, він викликав до себе поваг як у самій країні, так і за її межами. В той же час у проведенні реформ він досить часто виявляв повільність і не був до кінця послідовним.

Нове керівництво СРСР після 1985 р. намагалось максимально знизити рівень конфронтації на міжнародній арені. Це було необхідною умовою проведення внутрішніх реформ.

Основні принципи нового політичного мислення у зовнішній політиці базувалися на визначення єдності суперечливого світу, неможливості забезпечення безпеки країни воєнними засобами тощо.

Нові тенденції у зовнішній політиці СРСР виявилися на тлі:

• політичної бурі у Східній Європі 1989-1990 рр.;

• виводу із країн Східної Європи радянських військ;

• припинення Організації Варшавського Договору;

• завершення виводу радянського військового контингенту із Афганістану 15 лютого 1989 р.;

• кардинальних змін радянсько-американських відносин;

• об’єднання Німеччини на демократичній основі завдяки розумному підходу до цього радянського керівництва.

2. Демократизація, гласність пробуджували свідомість людей, підіймали проблему правового становища республік у складі СРСР. Радянська централізована федерація, фундамент якої було закладено Сталіним, перетворювалась по суті на унітарну державу з всемогутнім “центром” .

У цей час створювалися національно-патріотичні об’єднання і організації: Народний рух України за перебудову, Народний фронт Естонії, Народний фронт Латвії та ін. Національно-патріотичні сили стають впливовими в парламентах окремих республік.

Трагічно розвивалася боротьба за демократію і незалежність у Грузії, коли московське керівництво 9 квітня 1989 р. віддало наказ військам силою розігнати багатотисячний мітинг у Тбілісі. Загинуло 16 людей. 1990 рік розпочався з трагічних подій в Баку, де відбулися жорстокі погроми вірмен.Вибори 1990 р. ознаменували перемогу демократичних сил. Ради Москви і Ленінграда очолили прихильники демократичних реформ Г. Попов і А.Собчак.Текст Союзного договору розроблявся з великими труднощами. Представники республік не погоджувалися з багатьма положеннями документа. І коли здавалося, що всі зауваження враховані, досягнуто згоди і було призначено день підписання договору, відбулася подія, що перекреслила всю роботу.

Розпад СРСР. 19-21 серпня 1991 р. було здійснено спробу державного перевороту. Особливу роль в розгромі заколоту відіграв Б. Єльцин. Те, що серед організаторів і натхненників заколоту було усе (за винятком М. Горбачова) керівництво Союзу РСР, а Верховна Радв СРСР не протидіяла змові, означало кінець Радянського Союзу.

Серпневі події 1991 р. свідчили про необхідність заміни всієї старої системи, зміни економічних і політичних форм життя, реформування всієї багатонаціональної держави.

Не було підписано і Союзний договір. 1 грудня 1991 р. в Україні відбувся референдум, у ході якого громадяни практично одностайно висловилися за незалежність республіки. Обраний президентом України Л. Кравчук оцінив результати референдуму як мандат на неприєднання України до нового Союзного договору.

Республіки могли вважати себе від будь-яких зобов’язань стосовно колишнього “центру” . 8 грудня 1991 р. у Біловезькій пущі (Білорусія) керівники Росії (Б. Єльцин), України (Л. Кравчук) і Білорусії (С. Шушкевич) підписали угоду про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД)

3. 12 червня 1990 р. на I З’їзді народних депутатів РРФСР було підписано Декларацію про державний суверенітет Росії. 12 червня 1991 р. Б. Єльцина обрано президентом Росії.

Ставши самостійною державою, Росія розпочала радикальні економічні перетворення. Не дала очікуваних результатів і грошова приватизація, яку проводив уряд В. Черномирдіна. Так становище ускладнилося політичною кризою, яка 3-4 жовтня 1993 р. призвела збройного штурму “Білого дому” – будинку Верховної Ради Російської Федерації.

10 грудня 1994 р. російські війська ввійшли у Чечню. Воєнні дії, наслідком яких були величезні жертви, тривали до осені 1996 р. Після підписання Хасавюртських угод російські війська залишили самопроголошену Республіку Ічкерію.У вересні 1999 р. стався другий чеченський збройний конфлікт. Антитерористична операція, розпочата урядом Росії, поступово перетворилась на повномасштабну війну.

У державах Балтії, де спостерігався більш високий рівень економічного розвитку порівняно з іншими союзними республіками, вже у 1993 р. намітилася певна стабілізація. В Латвії та Естонії гострої форми набуло національне питання вигляді поділу населення на громадян та “російськомовних” .

Президентом Грузії 1995-2004 рр. був Е. Шеварнадзе. Однак вирішити всі соціально-політичні проблеми країни йому не вдалося.2004р.- революція «троянд»,президентом обрано М. Саакашвілі.Загострення проблем міжнаціональних, економічних, зовнішньополітичних.У серпні 2008р.відбулась війна Грузії з Росією.

Різними шляхами розвитку йшли країни Середньої Азії.Триває відновлення патерналістсько-кланової системи влади з опорою на національні та релігійні традиції(іслам).Демократизація виступає противагою зростаючому впливу мусульманського духовенства.Показники економічного добробуту цих держав визнчає наявність або відсутність в їх надрах нафти,газу та інших природних ресурсів.Винятком є Таджикістан,де значний час тривала громадянська війна.

Поміркуємо разом:

-Чому адміністративно-командна система виявилась неефективною і прозводила до деградації економіки?

-Які періоди перебудови відповідають гаслам : «Прискорення», «Більше соціалізму!»,»Більше демократії!»?

-Чому М.Горбачов наприкінці перебування при владі користувався більшою популярністю за кордоном,ніж СРСР?

-Якими були причини провалу перебудови СРСР? Чому вона завершилась розпадом СРСР?

-Які етапи розвитку пройшли нові та відновленні держави?

-У чому причини виникнення збройних конфліктів у пострадянських країнах та якими були їхні наслідки?

Література:

1.Ладиченко Т. Всесвітня історія. 11 клас. – К.: «А.С.К.», 2002.

2. Бердичевський Я., Ладиченко Т. Всесвітня історія. 10 клас. – Запоріжжя: Прем'єр, 2002.

3. Щедріна І. Всесвітня історія в схемах і таблицях. 10 – 11 класи. – Харків, 2005.

4.Бердичівський Я.М. Всесвітня історія 11 кл. К, 1998.