2. Узагальнена модель фахової компетентності керівника навчального закладу (професіограма)

Ключові слова: професіографія, професіограма, принципи професіографії, професійно-кваліфікаційна характеристика.

3.1 Професіографія – наука, яка займається вивченням професій, точніше їх описом.

3.2 Професіограма – документ, у якому подано комплексний, систематизований і всебічний опис об`9ктивних характеристик професії і сукупності її вимог до індивідуально-психологічних особливостей людини. Головною частиною професіограми є психограма, що включає повний опис власне психологічних характеристик та професійно важливих особистісних якостей спеціаліста.

3.3 Принципи професіографії сформулював К.К. Платонов [7]. Основними з них є: комплексність, цілеспрямованість, особистісний підхід, надійність (вимоги до емоційної стійкості особистості в умовах перешкод і шумів), диференціація, типізація, перспективність і реальність.

Комплексність (передбачає аналіз професії та її спеціальностей; перелік обсягу знань і вмінь, необхідних для успішної праці).

Особистісний підхід передбачає різні психологічні умови, розраховані на середнього працівника і на працівника з високим рівнем розвитку професійних здібностей.

Надійності враховує ускладнені умови: емоційну стійкість до непередбачуваних обставин.

Диференціації розглядає специфіку різних спеціальностей, які входять у дану професію (керівник НЗ, ДНЗ, позашкільного закладу та інше).

Типізації передбачає об`єднання різних професій у певні групи за подібністю вимог до психологічної структури спеціаліста (педагог, лікар – гуманісти; військові, судді – формалісти).

Перспективності й реальності (тенденції розвитку і змін).

4.4. Відмінність професіограми і кваліфікаційної характеристики в тому, що в першій показані об’єкт праці (характеристика нормативної діяльності) і суб’єкт праці (якості людини, які необхідні їй в цілому для роботи в даній професії); у другій – конкретизується, що повинна знати, уміти, якими якостями володіти людина з різними кваліфікаційними категоріями.

П рофесіографія – наука, яка займається вивченням професій, точніше їх описом. Основна мета:

• дати соціально-економічну і соціально-гігієнічну характеристику професії;

• визначити вимоги, які вона ставить до психофізіологічних і особистісних характеристик людини, тобто окреслити сукупність професійно важливих якостей.

Шляхом об`єктивного дослідження професіографія покликана розкрити всю сукупність професії, виявити її змістовні і структурні особливості, визначити різноманітність взаємовідносин особистості спеціаліста з предметами, засобами і продуктами праці, з оточуючими людьми, з рядом специфічних і неспецифічних явищ, що супроводжують процес праці, розкрити властивості й напруження різних психічних функцій і на основі цього окреслити весь спектр вимог до людини як суб`єкта відповідної професійної діяльності.

Результатом професіогафічного вивчення є створення професіограми – документа, у якому подано комплексний, систематизований і всебічний опис об`єктивних характеристик професії і сукупності її вимог до індивідуально-психологічних особливостей людини. Головною частиною професіограми є психограма, що включає повний опис власне психологічних характеристик та професійно важливих особистісних якостей спеціаліста.

Процес створення професіограм базується на певних принципах, дотримання яких забезпечує наукову обгрунтованість результатів дослідження. Принципи професіографії сформулював К.К. Платонов[7]. Основними з них є: комплексність, цілеспрямованість, особистісний підхід, надійність (вимоги до емоційної стійкості особистості в умовах перешкод і шумів), диференціація, типізація, перспективність і реальність.

Комплексність (передбачає аналіз професії та її спеціальностей; перелік обсягу знань і вмінь, необхідних для успішної праці).

Особистісний підхід передбачає різні психологічні умови, розраховані на середнього працівника і на працівника з високим рівнем розвитку професійних здібностей.

Надійності враховує ускладнені умови: емоційну стійкість до непередбачуваних обставин.

Диференціації розглядає специфіку різних спеціальностей, які входять у дану професію (керівник НЗ, ДНЗ, позашкільного закладу та інше).

Типізації передбачає об`єднання різних професій у певні групи за подібністю вимог до психологічної структури спеціаліста (педагог, лікар – гуманісти; військові, судді – формалісти).

Перспективності й реальності (тенденції розвитку і змін).

Дотримання зазначених методологічних принципів визначає якість професіографічного дослідження і запобігає помилкам при розробці професіограм.

У науковій літературі фахову (професійну) компетентність, як узагальнену (еталонну) модель представляють у вигляді професіограми.

Професіограма – документ у якому визначається сукупність систематизованих методологічних, загальнотеоретичних, організаційно-методичних знань, умінь та навичок, які забезпечують єдність здійснення професійних і посадових обов`язків спеціаліста.

Вперше професіограма директора школи на основі діяльнісного підходу була розроблена В. Кричевським [4]. Діяльність керівника розглядалась як управлінська, а знання уміння й навички, необхідні для керівництва школою систематизувались у професіограмі по об`єктах управління та ланках управлінського циклу.

Професіограма включала наступні розділи: вимоги до директора як члена суспільства та ідеологічного працівника; посадові обов’язки; особистісні якості керівника школи; структуру діяльності директора школи, знання і вміння, необхідні для успішної праці (в керівництві вчителями, учнями, обслуговуючим персоналом, заступниками і помічниками, у взаємодії з батьками, виробничими підприємствами, громадськістю).

Таким чином, завдання керівника ЗНЗ як управлінця-професіонала полягає у забезпеченні належної ефективності праці, певної кваліфікації через досягнення необхідного рівня професійної освіти у відповідності із соціальними і професійними завданнями, мотивами та обов`язками щодо ефективного виконання конкретних функцій управління сучасним навчальним закладом.

Розглянемо модель Р.І. Черновол-Ткаченко. (див. рис. 1)

1. Загальні: аналітико-прогностична, планування, організаційно-регулятивна, контрольно-оціночна, регулятивно-корекційна.

2. Соціально-психологічні: організація колективу; згуртування; активізація; удосконалення педколективу та розвиток самоуправління.

3. Цільові: управління навчально-виховним процесом; адміністративно-розпорядницька діяльність; керівництво педагогічним колективом; робота з батьками; робота з громадськістю; викладацька діяльність; робота з учнями; фінансово-господарська діяльність; інструктивно-методична робота.

4. Типологічні, обумовлені завданнями, що стоять перед керівниками закладів певного типу, певного режиму діяльності, певної організаційної структури, певних можливостей диференціації та розвитку особистості.

5. Модернізовані: прогностична, консультативна, дипломатична, менеджерська, мотиваційна.

Розробкою професіограми керівника займалися ряд науковців: В. Кричевський[4], Є Тонконога [11], Г. Єльнікова [1], І. Жерносек [2], О. Мармаза, Р. Черновол-Ткаченко [14].

Проте, запропоновані професіограми як правило характеризуються нечіткістю, невиразністю, неоднорідністю розробок, що утруднює виявлення професійно важливих якостей змісту управлінської діяльності керівника. Розв`язання цієї проблеми в умовах підвищення якості діяльності навчального закладу є нагальною. Саме тому науковці спрямували свою увагу на технологію розробки професійно-кваліфікаційної характеристики керівника НЗ.

Відмінність професіограми і кваліфікаційної характеристики в тому, що в першій показані об’єкт праці (характеристика нормативної діяльності) і суб’єкт праці (якості людини, які необхідні їй в цілому для роботи в даній професії); у другій – конкретизується, що повинна знати, уміти, якими якостями володіти людина з різними кваліфікаційними категоріями.

Розглянемо кваліфікаційну характеристику Г.В. Єльнікової [1].

Таблиця 2

Професійні й кваліфікаційні складові управлінської діяльності керівника навчального закладу (НЗ)

Професійні дії (управлінські функції)	Відповідні знання, уміння
1. Цілепокладання	Знати теорію цілепокладання, стратегічного й адаптивного менеджменту. Уміти визначити місію закладу освіти, його мету та завдання.
2. Планування	Знати роль і місце функції планування в управлінському циклі. Уміти спланувати діяльність освітнього закладу на п’ять років, на рік, на півроку, місяць, тиждень, день.
3. Організація	Знати завдання та місце керуючої і керованої підсистем в діяльності закладу освіти. Уміти встановлювати субординаційні та координаційні зв’язки. Знати форми, методи, способи організації власної діяльності та діяльності підлеглих. Уміти організувати розробку обов’язків, посадових інструкцій, профілю робочого місця тощо.
4. Координація	Знати способи координації діяльності підрозділів та окремих працівників у виконанні завдань з досягнення певної мети навчального закладу. Уміти з’ясувати значення кожного підрозділу або окремих працівників у виконанні певного завдання та встановити між ними відповідні функціональні зв’язки. Уміти проаналізувати ситуацію та при необхідності перезакріпити зв’язки, перерозподілити завдання для забезпечення їх виконання в мінливих умовах.
5. Контроль	Знати способи встановлення періодичного й поточного зворотного зв’язку. Уміти розробляти інструментарій збору та обробки зворотної інформації, у т.ч. для моніторингових процедур.
6. Регулювання	Знати способи регулювання діяльності працівників НЗ. Уміти поєднувати цілеорієнтоване регулювання з рефлексивним саморегулюванням діяльності підлеглих та структурних підрозділів НЗ.

Професійно-кваліфікаційна характеристика висуває певні вимоги до посади керівника навчального закладу. Так, в ОКХ (освітньо-кваліфікаційній характеристиці) державного стандарту підготовки керівника за спеціальністю „Управління навчальним закладом” відзначається, що для керування навчальним закладом необхідно мати повну вищу освіту і досвід педагогічної діяльності не менше п’яти років. Крім того, зазначено наступне:

– керівник навчального закладу має знати: трудове право; мікро- і макроекономіку; адміністрування; загальний, кадровий, фінансовий, інноваційний менеджмент; філософію, соціологію, політологію; психологію, педагогіку; екологію, безпеку життєдіяльності; зміст фахових дисциплін; функціональні зв’язки своєї посади;

– керівник навчального закладу має володіти державною та іноземною розмовною мовами. Для виконання професійних обов’язків керівнику НЗ необхідні уміння розуміти та усвідомлювати сучасні проблеми менеджменту; здатність продукувати нові ідеї, управлінські рішення, соціальні технології; розвинуте аналітичне та економічне мислення, навички роботи з людьми; володіння технологією адміністративної роботи, комп’ютерними технологіями, правильним стилем (здоровим способом) життя, культурою спілкування, локусом контролю;

– керівник навчального закладу має вміти: вільно орієнтуватися в соціально-політичному просторі; відбирати, аналізувати та узагальнювати інформацію; проектувати діяльність закладу, створювати модель, виділяти організаційну структуру; організовувати діяльність всіх структурних підрозділів та підсистем освітнього закладу; організовувати реалізацію планів, завдань закладу; структурувати та здійснювати моніторинг діяльності закладу; управляти матеріально-технічними, фінансовими, трудовими ресурсами, впровадженням інновацій, внутрішніми та зовнішніми зв’язками закладу; здійснювати маркетингову діяльність та елементи підприємницької діяльності [1].

Згідно визначеної в Україні типології навчальних закладів, запроваджених освітніх та соціально-кваліфікаційних рівнів і відповідних характеристик змісту професійної діяльності, керівник ЗНЗ здійснює управлінську діяльність в межах третього і четвертого рівнів професійної кваліфікації (спеціаліст, магістр у закладах післядипломної освіти).

За сучасною класифікацією професій визначеною в Державному класифікаторі професій (КП) керівник ЗНЗ належить до групи професій «Керівники підприємств, установ та організацій». У показчику професійних назв робіт за кодами професій керівник ЗНЗ зазначений як «директор навчально-виховного закладу» (середньої загальноосвітньої школи, гімназії, інтернату та інше); код КП – 1210.1.

В цілому кваліфікація визначається рівнем освіти та спеціалізацією і розглядається як: ступінь і вид професійної навченості; професійні якості, необхідні для виконання конкретного виду діяльності.

Отже, управлінська кваліфікація керівника ЗНЗ характеризується рівнем його підготовленості до виконання функціонально-посадових обов`язків як управлінця-професіонала на основі установлених стандартів педагогічної і післядипломної освіти.

Зокрема у вигляді узагальненого стандарту якості кваліфікації керівника ЗНЗ може виступати кваліфікаційна характеристика або інший документ, в якому в розгорнутому вигляді містяться вимоги до знань, умінь і навичок керівника-спеціаліста.

Отже, кваліфікаційна характеристика – короткий виклад основних завдань, навичок і вмінь, прав і обов`язків, які вимагаються до керівника ЗНЗ різних спеціальностей в органах управління.

Наявність такої характеристики є необхідною умовою правильної організації і ефективного функціонування ЗОШ в умовах трансформаційних змін у системі освіти.

До сьогодні в Україні діють Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник (ЄТКД) і кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів і службовців, які є основними нормативними документами. Ці документи слугують, головним чином, цілям визначення тарифікації робіт або категорії фахівця, але не дають повної характеристики праці і вимог до професії.

Науковці рекомендують встановити відповідно до рівнів управлінської кваліфікації такі атестаційно-кваліфікаційні категорії:

Перший рівень - «початковий»

Другий рівень – «основний»

Третій рівень – «вищий»

Відповідно до рівнів управлінської кваліфікації вважаємо за доцільне встановити такі атестаційно-кваліфікаційні категорії керівника ЗНЗ, як «ІІ категорія», «І категорія», «вища категорія».

Враховуючи думку науковців та набутий практичний досвід, відзначимо, що запропоновані атестаційно-кваліфікаційні категорії в достатній мірі відповідають сучасним вимогам щодо оцінювання рівнів управлінської кваліфікації керівників ЗНЗ за виробленими нормативами та законодавчо встановленими педагогічними атестаційно-кваліфікаційними категоріями.

6. Загальні: аналітико-прогностична, планування, організаційно-регулятивна, контрольно-оціночна, регулятивно-корекційна.

7. Соціально-психологічні: організація колективу; згуртування; активізація; удосконалення педколективу та розвиток самоуправління.

8. Цільові: управління навчально-виховним процесом; адміністративно-розпорядницька діяльність; керівництво педагогічним колективом; робота з батьками; робота з громадськістю; викладацька діяльність; робота з учнями; фінансово-господарська діяльність; інструктивно-методична робота.

9. Типологічні, обумовлені завданнями, що стоять перед керівниками закладів певного типу, певного режиму діяльності, певної організаційної структури, певних можливостей диференціації та розвитку особистості.

10. Модернізовані: прогностична, консультативна, дипломатична, менеджерська, мотиваційна.

Таблиця 2

Професійні й кваліфікаційні складові управлінської діяльності керівника навчального закладу (НЗ)

Професійні дії (управлінські функції)	Відповідні знання, уміння
1. Цілепокладання	Знати теорію цілепокладання, стратегічного й адаптивного менеджменту. Уміти визначити місію закладу освіти, його мету та завдання.
2. Планування	Знати роль і місце функції планування в управлінському циклі. Уміти спланувати діяльність освітнього закладу на п’ять років, на рік, на півроку, місяць, тиждень, день.
3. Організація	Знати завдання та місце керуючої і керованої підсистем в діяльності закладу освіти. Уміти встановлювати субординаційні та координаційні зв’язки. Знати форми, методи, способи організації власної діяльності та діяльності підлеглих. Уміти організувати розробку обов’язків, посадових інструкцій, профілю робочого місця тощо.
4. Координація	Знати способи координації діяльності підрозділів та окремих працівників у виконанні завдань з досягнення певної мети навчального закладу. Уміти з’ясувати значення кожного підрозділу або окремих працівників у виконанні певного завдання та встановити між ними відповідні функціональні зв’язки. Уміти проаналізувати ситуацію та при необхідності перезакріпити зв’язки, перерозподілити завдання для забезпечення їх виконання в мінливих умовах.
5. Контроль	Знати способи встановлення періодичного й поточного зворотного зв’язку. Уміти розробляти інструментарій збору та обробки зворотної інформації, у т.ч. для моніторингових процедур.
6. Регулювання	Знати способи регулювання діяльності працівників НЗ. Уміти поєднувати цілеорієнтоване регулювання з рефлексивним саморегулюванням діяльності підлеглих та структурних підрозділів НЗ.

Професійно-кваліфікаційна характеристика висуває певні вимоги до посади керівника навчального закладу. Так, в ОКХ (освітньо-кваліфікаційній характеристиці) державного стандарту підготовки керівника за спеціальністю „Управління навчальним закладом” відзначається, що для керування навчальним закладом необхідно мати повну вищу освіту і досвід педагогічної діяльності не менше п’яти років. Крім того, зазначено наступне:

– керівник навчального закладу має знати: трудове право; мікро- і макроекономіку; адміністрування; загальний, кадровий, фінансовий, інноваційний менеджмент; філософію, соціологію, політологію; психологію, педагогіку; екологію, безпеку життєдіяльності; зміст фахових дисциплін; функціональні зв’язки своєї посади;

– керівник навчального закладу має володіти державною та іноземною розмовною мовами. Для виконання професійних обов’язків керівнику НЗ необхідні уміння розуміти та усвідомлювати сучасні проблеми менеджменту; здатність продукувати нові ідеї, управлінські рішення, соціальні технології; розвинуте аналітичне та економічне мислення, навички роботи з людьми; володіння технологією адміністративної роботи, комп’ютерними технологіями, правильним стилем (здоровим способом) життя, культурою спілкування, локусом контролю;

– керівник навчального закладу має вміти: вільно орієнтуватися в соціально-політичному просторі; відбирати, аналізувати та узагальнювати інформацію; проектувати діяльність закладу, створювати модель, виділяти організаційну структуру; організовувати діяльність всіх структурних підрозділів та підсистем освітнього закладу; організовувати реалізацію планів, завдань закладу; структурувати та здійснювати моніторинг діяльності закладу; управляти матеріально-технічними, фінансовими, трудовими ресурсами, впровадженням інновацій, внутрішніми та зовнішніми зв’язками закладу; здійснювати маркетингову діяльність та елементи підприємницької діяльності [Г.В. Єльнікова].

Таблиця 1

Професіоналізм управлінської діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу

Компетенції	Компоненти управлінської діяльності
	гностичний	проектувальний	конструктивний	комунікативний	організаторський
1. Функціональна	основні поняття та закономірності управління сучасною школою	визначати мету діяльності школи, опрацьовувати концепцію школи	прогнозувати, моделювати, планувати діяльність навчального закладу	роз`яснювати завдання учасникам НВП, здійснювати “зворотній зв`язок»	відтворювати цикл управлінської діяльності
2. Соціально-педагогічна	основи управління соціальними системами; школа як відкрита система	прогнозувати розвиток школи як відкритої системи в умовах конкретного соціуму	створювати систему роботи з органами влади, громадськими організаціями, культурно-просвітницькими закладами	Формувати позитивну громадську думку щодо діяльності школи, створювати імідж школи	створювати в школі структури, які забезпечують реалізацію суспільно-державної моделі
3. Соціально-економічна	основи менеджменту і маркетингу освіти	визначати цілі різних рівнів і критеріїв результату; вивчати ринок освітніх послуг	формувати культуру організації; створювати ринок якісних освітніх послуг	мотивувати діяльність учасників НВП	забезпечувати умови для особистісного розвитку учасників НВП; делегувати повноваження
4. Інноваційна	поняття про педагогічну систему та закономірності її розвитку, інновації та інноваційну діяльність	оновлювати мету діяльності школи, обґрунтовувати інноваційну або експериментальну діяльність	прогнозувати, моделювати, планувати діяльність школи в режимі розвитку або експерименту	роз`яснювати сутність нововведень учаксникам НВП	забезпечувати умови опанування інновацій учителями
5. Фасілітативна	психолого-педагогічні знання, нові педагогічні технології, узагальнений педагогічний досвід	обирати тип освітньої практики або поєднання декількох типів з урахуванням умов школи	створювати модель освітньої практики своєї школи	забезпечувати професійне спілкування, апробацію досвіду своєї школи за участю науковців, компетентних фахівців, громадськості	здійснювати моніторинг діяльності школи за основними показниками