5.Саморегулюючі механізми особистості.
Людина по відношенню до своєї діяльності є і об'єктом, і суб'єктом управління; зустрічаючи на шляху перешкоду, він приймає рішення, дає сам собі команду, обходить або перестрибує її, при цьому контролюючи свої дії. Таке поєднання функцій об'єкту і суб'єкта управління називають самоуправлінням.
Основу внутрішнього саморегулюючого механізму представляють три інтегральні якості (психогенні чинники розвитку): потреби, спрямованість, Я-концепція.
Потреби - це фундаментальні властивості індивіда, що виражають його потребу в чому-небудь і є джерелом психічних сил і активності людини. Потреби можна розділити на матеріальні (у їжі, одязі, житло), духовні (у пізнанні, естетичній насолоді), фізіологічні і соціальні (у спілкуванні, праці, громадській діяльності). Духовні і соціальні потреби формуються громадським життям людини.
Спрямованість є сукупністю стійких і відносно незалежних від ситуацій мотивів, орієнтуючих дії і вчинки особи. У неї входять інтереси, погляди і переконання, соціальні установки, ціннісні орієнтації та світогляд.
Я-концепція особистості - це стійка, більшою чи меншою мірою усвідомлювана і переживана система уявлень особи про саму себе, на основі яких вона будує свою поведінку. Як інтегральне поняття, Я-концепція включає цілу систему якостей, що характеризують "самозвеличання" в людині: самосвідомість, самооцінка, зарозумілість, самоповага, самолюбність, самовпевненість, самостійність. Вона пов'язана з процесами рефлексії, самоорганізації, саморегуляції, самовизначення, самореалізації, самоствердження і ін.
6.Сфера естетичних і моральних якостей особистості.
Естетичне виховання - це виховання почуття краси, здібності бачити і розуміти прекрасне в навколишньому житті. Найважливіші його форми - залучення до різних видів мистецтва: літератури, музики, образотворчого мистецтва, танцю, театру, кіно.
Виховання моральних якостей особи ґрунтується на розумінні і освоєнні моральних цінностей, що становлять сучасну загальнолюдську мораль. Ці цінності: свобода, демократизм, гідність, честь, відповідальність, совість, сором, любов, доброта, екологічна культура, космічна свідомість, віра, воля, доброчесність.
Моральне виховання в етнопедагогіці та практиці тісно пов’язане з естетичним. Саме в народних творах знаходимо переплетіння почуттєвого (емоційного) та словесного (раціонально- огічного) впливів на дитину. Люди, особливо діти, включені в систему народнопісенної традиції, обрядів і звичаїв, виховуються у відповідності з внутрішніми "їх потребами непомітно, природно й просто.
Дитина, що формується в такий спосіб, засвоює практику чесних вчинків раніше, аніж починає розуміти зміст поняття «чесність». В такій системі будь-яка моральна настанова позбувається навмисності, а тому починає ви ступати в істинній її формі – формі усвідомлення особистої практики моральної поведінки. При цьому, в даному процесі одночасно діють дві підсистеми свідомості: моральна та естетична. Особливою мірою це стосується молодших школярів, вік яких є однаково сенситивним для засвоєння моральних і естетичних надбань народу.
Естетичне ставлення людини до світу формується і розвивається протягом всього її життя. Разом з тим не всі періоди в житті рівноцінні для естетичного розвитку. Багато письменників, педагогів, діячів культури (К. Д. Ушинський, Л. М. Толстой, В. О. Сухомлинський, Д. Б. Кабалевський, Б. Неменський та інші) констатують особливе значення що до цього молодшого шкільного віку.
Особливості дітей цього віку найбільш сприяють формуванню в них естетичної культури. Новітні дослідження доводять, що прогалини в естетичному розвитку молодшого школяра найчастіше виявляються невиправними навіть при систематичній роботі у середніх та старших класах.
Проблема естетичного виховання у естетико-педагогічному аспекті широко репрезентована у спадщині видатних українських педагогів та діячів освіти Е.Водовозової, П.Каптерева, С.Лисенкової, С.Русової, Е.Михеєвої, К.Ушинського.
Філософсько-естетичні аспекти цієї проблеми розглядаються в наукових працях Ю.Борева, І.Гончарова, М.Киященка, В.Ядова.
Психологічні основи естетичного виховання розкрили Б.Ананьєв, Л.Божович, Л.Виготський, І.Кон, Б.Теплов та інші.