Практична
1
Тема. Особистість дитини як об’єкт і суб’єкт в освітній технології.
План.
Особистість як змістовне узагальнення вищого рівня.
Структура якостей особистості.
Знання, уміння, навички.
Способи розумових дій.
Саморегулюючі механізми особистості.
Сфера естетичних і моральних якостей особистості.
Дієво-практична сфера особистості.
1. Особистість як змістовне узагальнення вищого рівня.
Академік В. В. Давидов ввів в науку термін "змістовне узагальнення", що означає теоретичний образ, що отримується в людській свідомості шляхом розумових операцій, що встановлюють єдність системи понять і їх взаємозв'язків, що являють, таким чином, узагальнення узагальнень. Узагальненням такого рівня і є поняття особи.
Людина-індивід являє (умовно) сукупність фізичного і психічного змісту. Психіка людини (у матеріалістичній концепції - продукт високоорганізованої матерії), у свою чергу, ділиться (не різко) на дві частини: емоції і свідомість. Свідомість відрізняє людину від тварини, воно відображає навколишній світ в мозку людини. Свідомість складає основу того, що називають особистістю.
Існуючи в певному соціальному і матеріальному середовищі, взаємодіючи з навколишніми людьми і природою, беручи участь в громадському виробництві, людина проявляє себе як складна система з величезним спектром різних якостей і властивостей. Ця система і є особистістю.
Об'єктивний прояв особистості виражається в усіх і усіляких взаємодіях з навколишнім світом. Суб'єктивно ж проявляється як усвідомлення людиною існування свого "Я" у світі і суспільстві собі подібних (самосвідомість).
Особистість - це психічна, духовна суть людини, виступаюча в різноманітних узагальнених системах якостей:
- сукупність соціально значущих властивостей людини;
- система стосунків до світу і зі світом, до себе і з самим собою;
- система діяльності, здійснюваних соціальних ролей, сукупність поведінкових актів;
- усвідомлення навколишнього світу і себе в нім;
- система потреб;
- сукупність здібностей, творчих можливостей;
- сукупність реакцій на зовнішні умови і т. д.
Усе це утворює змістовне узагальнення поняття "особистість".
2. Структура якостей особистості.
У якостях особистості поєднуються спадкові (біологічні) і придбані за життя (соціальні) складові. По їх співвідношенню в структурі особистості розрізняють чотири ієрархічні рівні-підструктури, що носять наступні назви (за К.К.Платоновим):
1. Рівень темпераменту включає якості, найбільш обумовлені спадковістю; вони пов'язані з індивідуальними особливостями нервової системи людини (особливості потреб і інстинктів, статеві, вікові, національні і деякі інші якості особистості).
2. Рівень особливостей психічних процесів які утворюють якості, що характеризують індивідуальний характер відчуттів, сприйняття, уяви, уваги, пам'яті, мислення, почуттів, волі.
Розумові логічні операції (асоціації, порівняння, абстрагування, індукція, дедукція і тому подібне), котрі називаються способами розумових дій (СРД), грають величезну роль в процесі навчання.
3. Рівень досвіду особистості. Сюди входять такі якості, як знання, уміння, навички, звички. У них виділяють ті, які формуються в процесі вивчення шкільних навчальних дисциплін, - ЗУН, і ті, які отримуються в трудовій, практичній діяльності, - СДП (сфера дієво-практична).
4. Рівень спрямованості особистості об'єднує соціальні за змістом якості, що визначають відношення людини до навколишнього світу, служать направляючою і регулюючою психологічною основою його поведінки: інтереси, погляди, переконання, соціальні установки, ціннісні орієнтації, морально-етичні принципи і світогляд. Спрямованість (разом з потребами і Я- концепцією) складає основу самоуправляючого механізму особистості (умовно - СУМ).
Проте в структурі особистості є ряд якостей, які можуть проявлятися на усіх рівнях, ніби по їх радіусах. Ці якості, точніше, групи якостей: потреби, характер, здібності і Я-концепція особистості утворюють разом з рівнями певний "каркас" особистості. Усі групи якостей особистості тісно взаємозв'язані, обумовлюють і часто компенсують один одного, являючи складну цілісну систему.