Договір перевезення вантажу.
Договір перевезення вантажу займає в системі договорів перевезення домінуюче положення, є базовим договором, так як виконує основні завдання, пов'язані з переміщенням матеріальних цінностей, сприяє виконанню зобов'язання доставити продукцію споживачеві.
Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Із наведеного визначення договору випливає, що договір перевезення вантажу є двосторонній (взаємний), реальний і відплатний. Договір перевезення вантажу є двостороннім, так як перевізник і відправник наділений як правами, так і обов'язками. Про реальний характер договору свідчить вказівка законодавця на те, що у перевізника виникає обов'язок доставити до пункту призначення лише вантаж, довірений йому відправником. Тобто договір перевезення вантажу вважається укладеним лише після передачі вантажу перевізникові, тому його відносять до реальних договорів. Винятком із загального правила про правову природу договору перевезення вантажу є перевезення вантажу морським і повітряним транспортом. Так, згідно КТМ України (ст. 133), перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж до порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт). Із вищезазначеного визначення договору випливає, що договір морського перевезення є реальним, однак із змісту двох його різновидів (рейсового чартеру і коносаменту) можна зробити інший висновок. Так рейсовий чартер можна віднести до консенсуальних договорів морського перевезення, оскільки договір передбачає домовленість сторін про надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень, а коносамент - до реальних договорів, що не передбачають такої умови. Тобто договір морського перевезення вантажу може бути як реальним, так і консенсуальним. В ПК України (ст. 61) договір чартеру визначається як обов'язок однієї сторони (фрахтівника) надати іншій стороні (фрахтувальнику) за плату всю місткість одного чи кількох повітряних суден на один або кілька рейсів для повітряного перевезення пасажирів, багажу, вантажу і пошти або для іншої мети, якщо це не суперечить чинному законодавству України. Тобто договір повітряного перевезення вантажу також може бути віднесений як до реальних договорів, так і до консенсуальних. Договір перевезення вантажу завжди є відплатним, так як кожна із сторін одержує майнове задоволення: відправник у вигляді надання йому перевізником послуг, а перевізник - одержання провізної плати. В цьому розумінні специфіка договору перевезення вантажу полягає в тому, що у тих випадках, коли перевізник відноситься до транспорту загального користування, то плата за перевезення вантажу визначається на підставі тарифів, що затверджуються в порядку, передбаченому транспортними статутами і кодексами.
В юридичній літературі традиційно до сторін договору перевезення вантажу відносять перевізника і відправника, а одержувачеві відводять роль третьої особи, на користь якої укладається договір. Тому договір перевезення вантажу за своєю конструкцією належить до договорів на користь третьої особи, який дозволяє одержувачу, не будучи стороною договору, користуватися певними правами і нести відповідні цим правам обов'язки.
Перевізниками вважаються ті транспортні організації, які мають права юридичної особи та яким надано право укладати договори перевезення безпосередньо або через свої підрозділи транспортними статутами (кодексами), а також фізичні особи, які є суб'єктами підприємницької діяльності. Тобто, законодавець встановлює дві основні вимоги до перевізника:
а) переміщення вантажу (також і пасажирів та багажу) повинно бути метою його господарської діяльності;
б) обов'язковим є наявність ліцензії.