Модульний контроль № 1

1. Охарактеризуйте основні теорії виникнення держави.

2. У чому відмінності держави й суспільства?

3. Дайте класифікацію функцій держави.

4. Назвіть поняття й ознаки механізму держави.

5. Які виділяють типи держав з погляду формаційного підходу?

6. Що таке форма держави? Назвіть її складові.

7. Дайте поняття форми державного устрою.

8. Які існують форми державного режиму?

9. Охарактеризуйте основні переваги правої держави. Які ознаки права?

10. У чому сутність права? Назвіть його функції.

11. Як співвідносяться право й закон?

12. Які ви знаєте джерела права? Які з них застосовуються в Україні?

13. У чому особливості норм права? Назвіть їхні види.

14. Які елементи складають систему права? Дайте їхню стислу характеристику.

15. Назвіть види систематизації законодавства. За якими критеріями класифікують правові відносини? На які види?

16. Охарактеризуйте складові структури правовідносини.

17. Що таке право- і дієздатність особи?

18. Що собою представляє правомірна поведінка?

19. Назвіть особливості юридичної відповідальності.

20. Які відносини виступають предметом конституційного права України?

21. Дайте стислу характеристику Конституції України.

22. Окресліть коло суб’єктів конституційно-правових відносин.

23. Якими правами володіють громадяни України в сфері конституційно-правових відносин?

24. Що таке конституційно-правовий обов’язок?

25. Назвіть види виборів, охарактеризуйте їх.

26. Які гілки влади складають єдину державну владу в Україні?

27. В чому полягають особливості статусу Президента України?

28. Як формується парламент України?

29. Якими органами представлена виконавча влада в Україні

30. За якими побудована система органів судової влади в Україні?

31. Що таке місцеве самоврядування?

32. Які відносини складають предмет адміністративного права?

33. В чому полягають особливості адміністративних правовідносин?

34. Окресліть коло суб’єктів адміністративних правовідносин.

35. В чому полягають особливості статусу посадових осіб?

36. Назвіть ознаки адміністративного правопорушення.

37. Які елементи входять до складу адміністративного правопорушення?

38. За якими ознаками адміністративна відповідальність відрізняється від інших видів юридичної відповідальності?

39. Охарактеризуйте загальні правила накладення адміністративних стягнень.

40. Які види адміністративних стягнень ви знаєте?

Модульний контроль № 2

1. Дайте поняття галузі цивільного права

2. Назвіть види немайнових правовідносин.

3. В чому полягає особливість методу цивільного права?

4. Як розрізняється цивільна дієздатність особи за об’ємом прав і обов’язків?

5. За якими критеріями класифікують юридичних осіб? Наведіть приклади.

6. Назвіть ознаки юридичної особи.

7. Які повноваження складають право власності особи?

8. Назвіть підстави виникнення й припинення права власності.

9. Що таке зобов’язальне право, зобов’язання?

10. Назвіть умови дійсності цивільно-правового договору?

11. В чому полягають особливості цивільної відповідальності?

12. Скільки черг спадкування передбачено чинним законодавством?

13. Які відносини виступають предметом сімейного права?

14. Які принципи закладені в основу правового регулювання сімейних відносин?

15. Що таке шлюб? Назвіть його ознаки.

16. Розкрийте особливості оформлення укладення та припинення шлюбу.

17. Які види правовідносин виникають між чоловіком і дружиною? Стисло охарактеризуйте їх.

18. Назвіть права дітей. Поясніть взаємні обов’язки батьків.

19. В чому полягає усиновлення?

20. Які відносини є предметом кримінального права?

21. За якими ознаками кримінальний злочин відокремлюється від інших видів правопорушень?

22. Назвіть види об’єкту злочину.

23. Що таке факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину?

24. Поясніть особливості спеціального суб’єкту злочину.

25. Розкрийте характерні ознаки суб’єктивної сторони злочину.

26. Які види відносин вважаються предметом трудового права?

27. Які умови визнаються необхідними для укладення трудового договору?

28. Назвіть підстави припинення трудового договору за ініціативою роботодавця.

29. В чому полягає скорочена тривалість робочого дня?

30. Назвіть види відпусток.

31. Охарактеризуйте порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності.

32. Поясніть відмінність понять процесуального права й юридичного процесу.

33. В чому полягає принцип публічності процесу?

34. Як забезпечується можливість виступати в процесі на рідній мові?

35. Які органи уповноважені від імені держави розв’язувати індивідуальні справи?

36. Що таке стадія юридичного процесу?

37. Назвіть найбільш поширені (типові) стадії юридичного процесу

38. Що таке докази? Назвіть їх види.

39. Які Ви знаєте засоби забезпечення провадження? В чому їх значимість?

40. Для чого необхідна документальна фіксація юридичного процесу?

Розділ 6. Словник

Адміністративна відповідальність – реакція держави на адміністративне правопорушення, яка полягає в застосуванні уповноваженим органом чи посадовою до винної особи заходів впливу фізичного, матеріального або морального характеру.

Адміністративне право – галузь права, що складає систему правових норм, покликаних регулювати суспільні відносини управлінського характеру в сфері державно-управлінської діяльності органів виконавчої влади.

Адміністративне правопорушення –протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне стягнення — захід відповідальності, що застосовується з метою виховання особи, яка скоїла адміністративний проступок, а також попередження скоєння нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.

Адміністративні правовідносини — це суспільні відносини, учасники яких виступають носіями прав та обов’язків, що закріплені та забезпечені відповідними адміністративно-пра­вовими нормами.

Батьки – особи, яки перебувають у кровному й духовному спорідненні з особою, що походить від них (дитиною), які забезпечують піклування про неї, виховання тощо.

Відповідач — це юридична чи фізична особа, яка притягується за заявою позивача до відповідальності за порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.

Виконавча влада – незалежна гілка державної влади, яка на підставі визначеного правового механізму виконує закони та інші нормативно-правові акти за допомогою державного управління з метою реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Вибори – процедура формування державного органу або надання повноважень посадовій особі, що здійснюється шляхом голосування уповноважених осіб за умови, що на кожний отриманий таким чином мандат можуть претендувати в установленому порядку два чи більше кандидати.

Власність – це економічна категорія, яка є одним з проявів суспільних відносин з приводу привласнення матеріальних благ.

Володіння – фактична наявність речі в господарстві власника і його можливість впливати на неї безпосередньо.

Галузь права – відособлена сукупність юридичних норм, інститутів, що регулюють однорідні суспільні відносини.

Громадська організація об’єднання громадян, метою створення якого є задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших передбачених статутом спільних інтересів.

Громадянство України — це правовий зв’язок між фізичною особою і Україною, що знаходить своє відображення в їх взаємних правах та обов’язках.

Деліктоздатність – передбачена законодавством здатність особи нести юридичну відповідальність за порушення норм права.

Держава - це політична організація суспільства, яка забезпечує його єдність і цілісність, здійснює за допомогою державного механізму управління справами суспільства, суверенну публічну владу, надає праву загальнообов'язкове значення, гарантує права, свободи громадян, законність і правопорядок.

Державне управління – підзаконна виконавча діяльність органів виконавчої влади, спрямована на практичне втілення законів у процесі повсякденного і безпосереднього управління в господарській, соціально-культурній та адміністративній сферах.

Державний лад – вихідні принципи організації і діяльності держави та її інститутів (глави держави, органів законодавчої, виконавчої та судової влад, правоохоронних та інших передбачених основним законом органів, які реалізують основні функції держави).

Державний службовець особа, яка на професійній основі обіймає посаду в державних органах та їх апараті та на яку покладено практичне виконання завдань і функцій держави. Ця особа має відповідні службові повноваження та одержує заробітну плату з державних коштів.

Джерело права форму вираження державної волі, форму, у якій утримується правове рішення держави – форма втілення державної волі, у якій міститься правове рішення держави.

Дієздатність –передбачена нормами права здатність і юридична можливість особи своїми діями здобувати права й обов'язки, здійснювати і виконувати них.

Дисциплінарна відповідальність – обов’язок дотримання працівниками правил внутрішнього трудового розпорядку (статутів, положень про дисципліну), технологічних, санітарних та інших встановлених норм.

Дитина, по-перше, – це громадяни, які не досягли певного віку: правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (18 років); по-друге, – це особа, яка походить від інших осіб (своїх батьків) та є їх родичем першого ступеня по прямій спадної лінії (найближчий ступінь споріднення).

Доказ – це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Документ – офіційна бумага або носій інформації, яку фіксує уповноважений державний орган або посадова особа. В процесуальній діяльності він володіє важливою властивістю – мати юридичне значення, тягти за собою юридичні наслідки.

Законність – режим відповідності суспільних відносин, що виникають у цій сфері, законам і підзаконним актам держави, як режим, атмосфера взаємодії, відносин держави й громадянина.

Законодавча влада – незалежна гілка державної влади, яка від імені народу України приймає нормативні акти вищої юридичної сили (Конституцію, закони).

Засоби забезпечення провадження – процесуальні дії уповноважених державних органів і посадових осіб, що мають на меті своєчасний і правильний розгляд справ, а також спрямовані на усунення можливих перешкод у встановленні істини в справі.

Злочин – передбачене Кримінальним Кодексом України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.

Зобов’язальне право – це система цивільно-правових норм, які на засадах юридичної рівності регулюють майнові відносини в галузі товарообігу, а також майнові відносини по відшкодуванню заподіяної шкоди за участю юридичних та фізичних осіб.

Зобов’язання – правовідносини, в силу яких одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Інститут права – це відособлена група юридичних норм, що регулюють суспільні відносини конкретного виду.

Конституція – це нормативно-правовий акт, Основний закон держави, що є вершиною національного законодавства, в якому закріплюються основи суспільного і державного ладу, форми правління і державного устрою, основи політичного режиму, економічні засади суспільного життя, правовий статус людини і громадянина, порядок і принципи організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування.

Конституційне право – галузь права або сукупність норм права, які визначають засади народовладдя, економічної і політичної організації суспільства, взаємовідносин держави з конкретною особою, загальний устрій держави та основні засади функціонування державних органів.

Конституційне суб’єктивне право — це забезпечена Конституцією держави міра можливої поведінки громадянина, яку він обирає з метою задоволення різнобічних матеріальних і духовних потреб людини шляхом користування певними соціальними благами в межах, визначених законодавчими актами.

Конституційні правовідносини – суспільні відносини, суб’єкти яких під час взаємодії один з одним наділяються відповідно до конституційно-правових норм взаємними правами та обов’язками

Конституційний лад – це встановлений Основним Законом порядок організації і функціонування інститутів держави і суспільства, система суспільних відносин, що гарантуються, забезпечуються і регулюються законами, прийнятими відповідно до Конституції.

Конституційний суб’єктивний обов’язок – це встановлений Конституцією держави вид і міра необхідної обов’язкової поведінки громадянина.

Конфедерація – це союз суверенних держав, утворений для досягнення визначених цілей (військових, економічних і ін.).

Користування – це право вилучати з речей їх корисні властивості (наприклад, обробляти землю і отримувати врожай, вживати продукти харчування, носити одяг та взуття).

Кримінальна відповідальність – це правова оцінка державою в особі уповноважених органів злочинного діяння, яка має наслідком, з одного боку, обов’язок винної особи нести відповідальність за свої дії перед державою (суб’єктивна сторона відповідальності), з іншого, — претерплювання такою особою певних обмежень за вчинене (об’єктивна, зовнішня сторона відповідальності).

Кримінальне право – галузь права, або система правових норм, встановлених вищим органом законодавчої влади, що визначають підстави і принципи кримінальної відповідальності, які встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання можуть бути застосовані до осіб, що їх вчинили.

Кримінальні правовідносини – суспільні відносини, які врегульовані нормами кримінального права.

Майнові відносини – це конкретні вольові відносини з приводу належності, використання чи переходу нерухомого і рухомого майна та інших матеріальних благ від одного суб’єкта від іншого.

Механізм держави - це цілісна ієрархічна система державних органів і установ, що практично здійснюють державну владу, завдання й функції держави.

Місцева рада – представницький орган місцевого самоврядування – виборний орган, який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Місцеве самоврядування – гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста — самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Монархія – форма правління, де вища державна влада належить одноособовому главі держави - монархові (королеві, цареві, імператорові, шахові і т.д.), що отримує престол у спадщину і не несе відповідальності перед населенням.

Норма права – загальнообов'язкове формально-визначене правило поведінки, встановлене й забезпечене суспільством і державою, закріплене й опубліковане в офіційних актах, спрямоване на регулювання суспільних відносин шляхом визначення прав і обов'язків їх учасників.

Нормативно-правовий акт – це офіційний документ, створений компетентними органами держави, який містить загальнообов'язкові юридичні норми (правила поведінки).

Об’єднання громадян – добровільне громадське формування, в основу створення якого покладені засади єдності інтересів окремих людей з метою подальшої спільної реалізації своїх прав і свобод.

Орган державної влади є складовою державного апарату, наділений владними повноваженнями та відповідною компетенцією в сфері державного управління і має юридичний статус, закріплений законом чи іншим нормативним правовим актом..

Особисті немайнові відносини індивідуалізують особу, оскільки виникають у зв’язку із здійсненням нею своїх особистих прав і свобод (наприклад, право особи на життя, здоров’я, честь, гідність, ім’я та авторство), які поділяються на дві групи: особисті права, пов’язані з майновими (наприклад, права авторів на результати інтелектуальної праці в галузі науки, літератури, мистецтва тощо); особисті права, не пов’язані з майновими (наприклад, права особи на честь, гідність, ім’я, листування тощо).

Підсудність – сукупність справ, які підлягають розгляду і вирішенню по суті в даній конкретній ланці судової системи і в даному конкретному суді цієї ланки.

Позивач — це юридична чи фізична особа, яка звертається до суду за захистом своїх суб’єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів, а також особа, в інтересах якої подано позов.

Покарання є примусовим заходом, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, яка визнана винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Політична партія – об’єднання громадян, які є прихильниками певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку і ставлять перед собою мету щодо участі у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і представляти свої інтереси в їх складі.

Посадовою особою вважаються керівник або заступник керівника державних органів та їх апарату, інший державний службовець, на яких законами чи іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпоряд­чих і консультативно-дорадчих функцій.

Посада — визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Пост – відповідальна посада.

Право – це обумовлена природою людини і суспільства система регулювання суспільних відносин, яка виражає волю особистості та який властиві нормативність, формальна визначеність в офіційних джерелах і забезпеченість можливістю державного примусу.

Право власності – це сукупність правових норм, що регулюють і закріпляють суспільні відносини, які виникають у зв’язку з присвоєнням матеріальних благ громадянами, юридичними особами і державою, які надають названим суб’єктам рівні права та обов’язки по володінню, користуванню і розпорядженню майном.

Правова держава – це політична організація суспільства, де право зв'язує і підкоряє собі державну владу, а основні права особистості і її соціальна безпека складають зміст свободи, заснованої на законах, що приймаються і піддаються зміні законним шляхом.

Правова культура – система правових цінностей, що відповідають рівню досягнутого суспільством правового прогресу й відбивають у правовій формі стан свободи людини, інші важливі соціальні цінності. Правова культура охоплює: а) певний рівень правового мислення й почуттєвого сприйняття правової дійсності; б) стан процесів правотворчості й реалізації норм права; в) специфічні способи правової діяльності; г) ціннісне надбання матеріальних благ, створених людьми.

Правовідношення – це виникаючий на основі норм права суспільний зв'язок, учасники якого мають суб'єктивні права і юридичні обов'язки, забезпечені державою.

Правовий звичай – правило, що ввійшло в звичку народу й дотримання якого забезпечується державним примусом.

Правовий статус – система прав та обов’язків індивіда, які юридично закріплені державою в конституції й інших нормативних актах та якими він наділяється як суб’єкт правовідносин.

Правоздатність – це передбачена нормами права здатність (можливість) особи мати суб'єктивні права і юридичні обов'язки.

Правомірна поведінка – це масове по масштабах соціально корисне усвідомлене поводження людей і організацій, що відповідає правовим нормам і гарантоване державою.

Правопорушення – це суспільно шкідливе винне діяння дієздатного суб'єкта, що суперечить вимогам правових норм.

Працівник – фізична особа, яка працює на підставі трудового договору у роботодавця.

Процесуальне право – це сукупність правових норм, принципів та інститутів, спрямованих на реалізацію матеріальних норм інших галузей права, та які регулюють суспільні відносини в ході здійснення проваджень щодо розгляду й вирішення індивідуально-конкретних справ.

Процесуальні відносини – суспільні відносини, врегульовані нормами процесуального права.

Публічність процесу – принцип юридичного про­цесу, який знаходить своє відбиття в закріпленні обов'язку державних органів, їх посадових осіб здійснювати розгляд і розв'язання індивідуально-конкретних справ і пов'язані з цим дії (підбір необ­хідних матеріалів і доказів) від імені держави і, як правило, за державний рахунок..

Республіка – це форма правління, у якій вища державна влада належить виборним органам, що обирається на певний строк і несе відповідальність перед виборцями.

Референдум – спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення.

Роботодавець – власник підприємства, установи або організації незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності або уповноважений ним орган чи фізична особа, які відповідно до законодавства використовують найману працю.

Робочий час – період, протягом якого працівник повинен виконувати трудову функцію.

Розпорядження – це право визначати юридичну або фактичну частку майна (наприклад, продавати, дарувати, обмінювати, переробляти, заповідати тощо).

Сімейне право – це сукупність правових норм, які регулюють особисті немайнові та такі, що ґрунтуються на них, майнові відносини людей, які виникають на основі шлюбу, сім’ї, споріднення, усиновлення, прийняття дітей на виховання.

Сімейні правовідносини – суспільні відносини, врегульовані нормами сімейного права.

Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.

Система права – внутрішня побудова (структура) права, що відображає єдність і диференціацію юридичних норм.

Систематизація законодавства – це цілеспрямована робота законодавця по упорядкуванню й приведенню в єдину систему діючих законодавчих актів з метою їх приступності й ефективного застосування.

Склад адміністративного правопорушення — це передбачена нормами права сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.

Склад правопорушення – система ознак правопорушення в єдності його об'єктивної і суб'єктивної сторони, необхідних і достатніх для притягнення до юридичної відповідальності.

Склад злочину – це передбачена нормами права сукупність ознак, що характеризують суспільно небезпечні діяння як злочин.

Спадкове право – сукупність цивільно-правових норм, які встановлюють порядок переходу прав та обов’язків померлої особи по праву спадкування.

Спадкодавець – власник, після смерті якого залишилось майно.

Спадкоємець – особа, до якої після смерті власника переходить його майно.

Спадщина – майно, що залишилось після смерті його власника. Спадщина складається з прав i обов’язків спадкодавця, тобто до складу спадщини входять i його борги (невиконані зобов’язання, неоплачені кредити тощо), якщо вони у нього були на день смерті.

Стадія злочину – певний етап підготовки й здійснення навмисного злочину, що відрізняються між собою за характером вчинених дій і за моментом припинення злочинної діяльності.

Стадія юридичного процесу – відносно відмежована, виділена в часі й логічно пов’язана сукупність процесуальних дій, спрямована на досягнення визначених цілей і розв’язання відповідних завдань, яка функціонально погоджується з ними, відрізняється колом суб’єктів і закріплюється у відповідних процесуальних актах.

Судова влада – це незалежна гілка державної влади, яку складає система уповноважених на здійснення правосуддя державних органів — судів — і призначенням якої є розв’язання правових конфліктів з метою захисту прав і свобод людей, інтересів суспільства і держави шляхом застосування чинних норм права до конкретних життєвих обставин.

Судовий прецедент – судове рішення по конкретній справи, яке набуває силу закону для розв’язання аналогічних ситуацій в майбутньому.

Суспільний лад – система гарантованих і забезпечених конституцією і законами можливостей функціонування інститутів громадянського суспільства, врегульованих правом суспільних відносин у політичній, економічній та соціальній сферах суспільного життя.

Суспільство – спосіб буття людини; історично усталена сукупність форм сумісної життєдіяльності людей; сукупність соціальних інститутів, які забезпечують організоване задоволення потреб і інтересів людей, збереження й розвиток культури.

Тип держави – узяті в єдності найбільш істотні (типові) риси держави й ознаки, що належать до однієї суспільно-економічної формації, до одного економічного базису.

Типологія держави – класифікація, що відображає логіку історичного розвитку держав, й дозволяє об'єднати їх у групи на основі визначених критеріїв.

Трудове право – це окрема галузь права України, яка регулює трудові відносини робітників і службовців і тісно пов’язані з ними інші суспільні відносини, що складаються з приводу організації праці.

Трудові правовідносини – суспільні відносини, що виникають у процесі застосування людиною своїх здібностей у виконанні певної трудової функції.

Трудовий договір – двостороння угода, що укладається між роботодавцем і працівником, згідно з якою роботодавець зобов’язується надати працівникові роботу за обумовленою трудовою функцією (спеціальністю, кваліфікацією або посадою), забезпечити умови праці, своєчасно та в повному обсязі виплачувати працівникові заробітну плату, а працівник зобов’язується особисто виконувати визначену цією угодою трудову функцію, дотримуватися чинного в організації внутрішнього трудового розпорядку.

Унітарна держава – це цілісна централізована держава, адміністративно-територіальні одиниці якої (області, провінції, округи і т.д.) не мають статусу державних утворень, не мають суверенних прав.

Управління – керівництво певними суспільними процесами.

Усиновлення – прийняття особою дитини у свою сім’ю на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду.

Федерація – складна союзна держава, частини якої (республіки, штати, землі, кантони і т.д.) є державами або державними утвореннями, що володіють суверенітетом.

Форма держави – організація державної влади, виражена в формі правління, державного устрою й політичного (державного) режиму.

Форма державного (політичного) режиму – це методи здійснення політичної влади, підсумковий політичний стан у суспільстві, що складається в результаті взаємодії і протиборства різних політичних сил, функціонування всіх політичних інститутів і характеризується демократизмом або антидемократизмом

Форма державного правління – спосіб організації верховної державної влади, порядок утворення її органів, їх взаємодії між собою і з населенням, ступінь участі населення в їх формуванні.

Форма державного устрою – спосіб територіального розподілу країни на адміністративно-територіальні одиниці, автономні політичні утворення, державні утворення, що володіють суверенітетом, а також ступінь централізації державної влади (централізовані, децентралізовані, організовані за принципом демократичного централізму).

Функції держави – це основні напрямки його діяльності, що виражають сутність і соціальне призначення, цілі й завдання держави по управлінню суспільством у властивих йому формах і властивими йому методами.

Цивільне право – галузь права, яка являє собою сукупність норм права, що регулюють майнові й особисті немайнові відносини, які складаються в суспільстві між фізичними та юридичними особами й іншими соціальними утвореннями на засадах юридичної рівності сторін.

Цивільні правовідносини – це врегульовані нормами цивільного права майнові і особисті немайнові відносини, що засновані на юри­дичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Цивільно-правова відповідальність – це невигідні наслідки майнового характеру, що покладаються на особу, яка вчинила цивільне правопорушення, не виконала чи неналежно виконала зобов’язання або посягнула на абсолютні майнові чи особисті немайнові права чи блага інших осіб.

Цивільно-правовий договір – угода двох або кількох осіб, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних правовідносин.

Час відпочинку – період, протягом якого працівник вільний від виконання трудових обов’язків та може використовувати його на свій розсуд.

Шлюб – сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Шлюбний договір – договір, який укладається особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, або подружжям, за яким вони врегульовують майнові відносини, визначають майнові права та обов’язки їх як подружжя та як батьків.

Юридична відповідальність – це застосування до правопорушника передбачених санкцією юридичної норми примусових заходів, що виражаються в формі позбавлень особистого, організаційного або майнового характеру.

Юридична особа – організація, створена шляхом об’єднання осіб та (або) майна, яка наділяється правоздатністю і може від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов’язки, бути позивачем та відповідачем у суді.

Юридичний процес – це встановлена нормами процесуального права форма діяльності судів (інших уповноважених органів), яка спрямована на захист порушених прав і охоронюваних законом інтересів суб’єктів.

Юридичний факт – конкретна життєва обставина, з настанням якого норма права пов'язує виникнення, зміну, припинення правовідносин.

Розділ 7. Рекомендована література