Тема 7: Основи кримінально-правового регулювання

Практичне заняття

Мета заняття: з’ясувати сутність кримінальних відносин і кримінального права, розкрити поняття й ознаки злочину, проаналізувати склад злочину, визначити особливості кримінальної відповідальності, охарактеризувати систему кримінальних покарань, прищеплювати навички застосування кримінального законодавства на практиці

Основні поняття: кримінальне право, кримінальні правовідносини, злочин, склад злочину, об’єкт злочину, суб’єкт злочину, об’єктивна сторона злочину, суб’єктивна сторона злочину, стадія злочину, кримінальна відповідальність, покарання

План

1. Поняття кримінального права, його принципи та система

2. Поняття й ознаки злочину

3. Склад злочину та його елементи

4. Види й стадії кримінального злочину

5. Кримінальна відповідальність за чинним законодавством

6. Цілі й види покарання

Розглядаючи галузь кримінального права студенти мають виходити з того, що воно являє собою систему юридичних норм, що визначають підстави і принципи кримінальної відповідальності, встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання необхідно застосувати до осіб, що їх вчинили. Особливістю цієї галузі є те, що її норми встановлюються тільки єдиним органом законодавчої влади – Верховною Радою України. Жоден інший орган або посадова особа не можуть встановлювати норми кримінального права. Саме цією ознакою кримінальне право відрізняється від інших галузей права

Основним національним джерелом кримінального законодавства є Кримінальний кодекс України, який прийнятий 05.04.01 і набрав чинності з 01.09.01 Він являє собою систематизований законодавчий акт, що складається із Загальної та Особливої частин. Студенти повинні ознайомитися з їх змістом. Зокрема, необхідно знати, що в Загальній частині визначені всі базові інститути і поняття, що застосовуються до всіх приписів Особливої частини Кодексу. В Особливій частині визначається кримінальна відповідальність за окремі конкретні злочини. Норми Загальної частини мо­жуть бути зрозумілі лише на базі Особливої частини. Загальна й Особ­лива частини – це дві тісно пов’язані, взаємообумовлені і взаємодіючі підсистеми.

Одне з важливих місць в системі галузі посідає інститут злочину. Протягом століть людство намагалося дати визначення злочину. Першим на науковому рівні це зробив римський юрист Ульпіан, який пов’язав злочин з „дією, що пов’язана з насильством або обманом”. Прогресивнішою дефініцією злочину вважають ту, що визначив видатний учений і криміналіст Чезаре Беккаріа: злочин – це діяння, що спричиняє шкоду суспільству. Ця позиція і законодавчо, і теоретично проявилася й у нашому праві. За допомогою Кримінального кодексу України студенти повинні дослідити поняття й ознаки злочину, а також його склад, без з’ясування якого розуміння злочину буде неповним.

Серед загальних положень нового Кримінального кодексу привертає увагу законодавче вирішення питання про класифікацію злочинів залежно від ступеня важкості. Злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі й особливо тяжкі. Необхідно чітко усвідомлювати різницю між ними. Звичайно, коли йдеться про злочин, мається на увазі його кінцева стадія, тобто в діях особи є всі ознаки складу злочину. Проте життя набагато складніше і задуманий особою злочин може бути усічений на певному етапі. Тому питання про відповідальність виникає не тільки при закінченому злочині, але й при підготовці до злочину, спробі його вчинити. У зв’язку з цим і постає питання про стадії вчинення злочину, під якими розуміють певні етапи підготовки і здійснення навмисного злочину, що відрізняються між собою за характером вчинених дій і за моментом припинення злочинної діяльності.

Кримінальна відповідальність – це правова оцінка державою в особі уповноважених органів злочинного діяння. Варто розуміти, що цей вид відповідальності передбачає, з одного боку, обов’язки особи нести відповідальність за свої дії перед державою, з іншого, – претерплювання такою особою певних обмежень за вчинене. Слід акцентувати на тому, що підставою кримінальної відповідальності є лише злочин. Разом з тим закон передбачає ряд конкретних обставин, що виключають злочинність діяння, а значить і кримінальну відповідальність. Йдеться про ті випадки, коли особою вчиняється вчинок, що зовнішньо нагадує собою злочинне діяння. Проте закон не визнає їх злочинами, і більше того, вважає суспільно корисними або, принаймні, прийнятними діями. Перелік цих обставин студенти мають обов’язково дослідити.

Основною формою реалізації кримінальної відповідальності є покарання. Покарання констатує негативну оцінку з боку держави як злочинного діяння, так і самого засудженого; повинно засто­совуватися лише тоді, коли попереджувальні заходи виявилися малоефективними. З цього випливає два основні напрями у кримінальній політиці: застосування суворих заходів покарання до осіб, що вчинили тяжкі злочини і рецидивістів; застосування більш м’яких покарань до осіб, які вчинили злочини, що не становлять великої суспільної небезпеки, тобто менш тяжкі, або вперше. Система покарань, закріплена в новому Кримінальному кодексі забезпечує реалізацію цього підходу, й передбачає різні за характером і суворістю санкції, зміст яких студенти також мають проаналізувати.

Питання для самоконтролю

1. Які відносини є предметом кримінального права?

2. За якими ознаками кримінальний злочин відокремлюється від інших видів правопорушень?

3. Назвіть види об’єкту злочину.

4. Що таке факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину?

5. Поясніть особливості спеціального суб’єкту злочину.

6. Розкрийте характерні ознаки суб’єктивної сторони злочину.

7. Назвіть підстави кримінальної відповідальності.

8. В чому полягає обмеження волі як кримінальне покарання?

9. Чим відрізняються арешт та позбавлення волі?

10. Чим відрізняються суспільні та виправні роботи?

Навчально-аналітичні завдання

1. З Особливої частини Кримінального Кодексу України оберіть по 5 складів злочинів з факультативними ознаками об’єктивної сторони, зі спеціальним суб’єктом, з факультативними ознаками суб’єктивної сторони.

2. Охарактеризуйте всі елементи складу злочину, передбачені ч.1 ст. 162, ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 328 Кримінального Кодексу України, а саме об’єкт (загальний, родовий, безпосередній), суб’єкт (загальний або спеціальний), об’єктивну сторону (характеристика діяння, наслідків, додаткових ознак) суб’єктивної сторони (умисел або необережність, мета, мотиви злочину).

Додаткова література

1. Кримінальне право України: Практикум: Навч. посібник / Андрушко П. П., Шапченко С. Д. та ін.; За ред. С. С. Яценка. — 2-е вид., перероб. і допов. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 592 с.

2. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / М. І. Бажанов , Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. проф. М. І. Бажанова , В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — 2-е вид., перероб. і допов. — К.: Юрінком Інтер, 2005. — 480 с.

3. Кримінальний кодекс України від 5 травня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001 р. – № 25-26. – Ст. 131

4. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид., переробл. та доповн. / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка.- К.: Атіка, 2005.- 1064 с.