- •Лекція 3. Транспортні засоби залізничного транспорту
- •Основні види рухомого складу залізничного транспорту.
- •1) Сигнальні фонарі; 2) лобове скло; 3) прожектор; 4), 19) бокове вікно; 5) люк пісочниці; 6) двері; 7) засувне вікно; 8), 10), 11), 12) монтажний люк; 9) глухе вікно; 13) брезентове суфле;
- •14) Автозчеплення; 15) рама; 16) бокова стінка; 17) дах; 18) кабіна
- •1) Автозчеп; 2) радіатори теплообмінника; 3), 4) жалюзі в системі вентиляції; 5) радіоантена; 6) дах; 7) моторний візок; 8) кабіна; 9) машинне відділення; 10) дизель; 11) службове відділення;
- •12) Тамбур; 13) салон для пасажирів; 14) диван; 15) перехідна площадка
- •1) Ходова частина; 2) рама вагону; 3) кузов; 4) ударно-тягове приладдя; 5) гальмове обладнання
- •2. Локомотивне та вагонне господарство.
- •Вагонне господарство.
- •3. Організація і управління рухом транспортних засобів залізничного транспорту. Організація вагонопотоків.
- •Порядок приймання, відправлення і руху поїздів.
- •Загальні відомості про сиcтему управління рухом поїздів.
- •Показники експлуатаційної роботи транспортних засобів залізничного транспорту.
- •Література
Порядок приймання, відправлення і руху поїздів.
Організація руху поїздів, операції з приймання, відправлення і наскрізного пропускання поїздів на станціях здійснюються згідно з Правилами технічної експлуатації (ПТЕ), інструкцією з руху поїздів і маневрової роботи та Інструкцією з сигналізації. ПТЕ встановлює, що поїзд перебуває в розпорядженні машиніста, який веде локомотив (моторвагонний поїзд). На станціях машиніст і всі інші працівники, що обслуговують поїзд, виконують вказівки чергового по станції (ДСП), а на станціях дільниць з диспетчерською централізацією (ДЦ) – поїзного диспетчера (ДНЦ). Приймання поїздів на станцію при всіх засобах сигналізації і зв’язку здійснюється за дозвільним показанням вхідного сигналу. Прийманням, відправленням і пропускання поїздів на кожному роздільному пункті дільниці, де немає ДЦ, розпоряджається тільки один працівник – ДСП. При диспетчерській централізації керівництво рухом поїздів і управління стрілками і сигналами станцій дільниці здійснює ДНЦ.
Загальні відомості про сиcтему управління рухом поїздів.
В Укрзалізниці управління організацією руху сконцентровано в Головному управлінні перевезень, на залізницях – у службі перевезень, у дирекціях – у відділах перевезень. Оперативний контроль і управління рухом поїздів здійснюється диспетчерським апаратом кожного підрозділу. Система управління рухом поїздів включає технічне (на місяць) і оперативне (на добу і зміну) планування експлуатаційної роботи, регулювання перевезень і перевізних засобів, оперативне управління рухом поїздів і аналіз виконаної роботи. Розрізняють аналіз оперативний і періодичний, які виконуються за показниками експлуатаційної роботи.
Показники експлуатаційної роботи транспортних засобів залізничного транспорту.
Основні показники експлуатаційної роботи поділяються:
- кількісні показники. Кількісні показники характеризують обсяг перевізної роботи. До них належать: вантажообіг; пасажирооборот; кількість перевезених пасажирів; кількість вагонів або тонн вантажу, навантажених за добу; робота вагонного парку (U), що визначається для всієї мережі, кількістю вагонів, навантажених за добу (Uн), а для залізниць і дирекцій – сумою вагонів свого навантаження і прийнятих навантажених вагонів від інших залізниць і дирекцій (Uпр.н) та визначається за формулою:
(1)
- якісні показники. Якісні показники характеризують якість виконання роботи, рівень використання рухомого складу (вагонів і локомотивів). До них належать: виконання плану перевезень, графіка руху і плану формування поїздів; технічна, дільнична і маршрутна швидкості руху поїздів; ступінь використання вагонів (обіг вагона, середньодобовий пробіг вагона, статичне і динамічне навантаження вагона, продуктивність вагонів) і локомотивів (дільничний оборот, середньодобовий пробіг і продуктивність локомотивів, середня маса поїзда).
Важливим показником, що характеризує якість виконання роботи, є швидкість руху поїздів: ходова (Vх), технічна (Vт), дільнична (Vд) і маршрутна (Vм).
Ходова
швидкість
– середня дійсна швидкість руху поїзда
на даному відрізку залізничної лінії
довжиною l
без урахування зупинок на проміжних
станціях (
)
і втрат часу на розганяння і уповільнення
(tр
+ tу)
та розраховується за формулою:
,
(2)
де tх – сума часу ходу поїзда по перегонах дільниці в парному і непарному напрямках.
Технічна швидкість – середня швидкість руху поїзда на перегонах дільниці без урахування часу зупинок на проміжних станціях, але з урахуванням втрат часу на розганяння і уповільнення та визначається за формулою:
(3)
Дільнична швидкість – середня швидкість руху поїзда на дільниці з урахуванням часу зупинок на проміжних станціях і втрат на розганяння і уповільнення та визначається за формулою:
(4)
Маршрутна швидкість – середня швидкість руху поїзда на даному залізничному напрямку довжиною L з урахуванням часу на зупинки на всіх станціях і втрат на розганяння і уповільнення та визначається за формулою:
,
(5)
де
–
сума
часу всіх зупинок на дільничних і
сортувальних станціях, які
називаються
технічними.
З урахуванням значень швидкостей можна записати наступний вираз:
Vx > VT > VД > VM (6)
Коефіцієнти швидкостей – відношення однієї швидкості до іншої:
коефіцієнт дільничної швидкості відносно технічної визначається за формулою:
(7)
коефіцієнт дільничної швидкості відносно ходової визначається за формулою:
(8)
Головним і універсальним показником якості роботи залізниць є обіг вагона.
Обігом
вагона (точніше, часом обігу –
(тета))
називається час у добовому виразі циклу
операцій, здійснених з вагоном, від
початку одного навантаження до початку
іншого. Обіг вагона складається з трьох
основних елементів:
часу
на рух вагонів у поїзді по дільниці
;
часу
перебування вагонів на технічних
станціях
,
де
– кількість
технічних станцій;
часу
перебування вагонів на станціях
навантаження і розвантаження
,
де
Км
– кількість станцій навантаження і
розвантаження за оборот; tв
– час перебування вагона, що припадає
на одну вантажну операцію (навантаження
або розвантаження), год.
Таким чином, обіг вагону визначається за формулою:
,
діб.
(9)
Повний рейс вагона визначається за формулами:
або
,
(10)
де
– загальний пробіг навантажених і
порожніх вагонів у середньому за добу,
вагоно-км;
– навантажений рейс, км;
– коефіцієнт порожнього пробігу, який
визначається за формулою:
,
(11)
де
– порожній рейс, км.
Кількість технічних станцій, які проходить вагон за оборот, визначається за формулою:
Кт
=
,
(12)
де
– вагонне плече – середня відстань між
технічними станціями, км.
Кількість вантажних станцій, які проходить вагон за оборот, або коефіцієнт місцевої роботи, визначається за формулою:
Км =(Uн + Uв )/U, (13)
де Uн , Uв – відповідно добове навантаження і розвантаження у вагонах.
Простій вагонів, що припадає на одну вантажну операцію (навантаження або розвантаження), визначається за формулою:
tв = (tн Uн +tв Uв )/(Uн + Uв), (14)
де tн , tв – відповідно простій вагонів під навантаженням і розвантаженням, год.
Робочий парк – це наявність вагонів на залізниці або дирекції на звітну годину, який визначається за формулою:
nр=
(15)
Звідси, обіг вагону визначається за формулою:
(16)
Середньодобовий пробіг вагона – кількість кілометрів, які він проходить за добу. Величина пробігу визначається за формулою:
Sв
=
або
Sв=
nS
/ пр
(17)
Статичне навантаження – навантаження на вагон у момент якої-небудь вантажної операції визначається за формулою:
Pст = Pдоб / U, (18)
де Pдоб – добове відправлення вантажів, тонн нетто.
Динамічне навантаження навантаженого вагона – це середнє навантаження на вагон з урахуванням відстані пробігу у навантаженому стані визначається за формулою:
Рд.н = Рlд / nSв, (19)
де Рlд – добова сума тонно-кілометрів нетто в навантаженому русі;
nSв – сума вагоно-кілометрів пробігу навантажених вагонів робочого парку.
Динамічне навантаження вагона робочого парку – середнє навантаження, яке припадає на один вагон усіх завантажених вагонів робочого парку за період їхнього пробігу як у навантаженому, так і в порожньому стані визначається за формулою:
або
Рд
=
Рд.н
/
(1 +
п)
(20)
Продуктивність вагона – кількість тонно-кілометрів нетто, що припадає на один вагон робочого парку визначається за формулою:
Wв = Sв Рд або Wв = Sв Рд.н / (1 + п) (21)
Таким чином, при заданому значенні lв вирішальними показниками якості використання вагонів є оборот і динамічне навантаження вагона.
Показники використання локомотивів відносять в основному до локомотивного парку, який експлуатується. Усі локомотиви, приписані до локомотивного депо залізниці, становлять інвентарний (загальний) парк. Локомотивний парк поділяється на дві групи: у розпорядженні залізниці – усі локомотиви за винятком запасу Укрзалізниці і оренди, і поза розпорядженням залізниці – запас Укрзалізниці і оренда. Локомотиви, що знаходяться в розпорядженні залізниці, поділяються у свою чергу на дві групи: парк, що експлуатується (Ме) – локомотиви, що знаходяться у всіх видах руху і роботи, під технічними операціями, на технічному обслуговуванні ТО-2, а також простоюють в очікуванні роботи на станціях обороту і перечеплення; парк, що не експлуатується – несправні локомотиви і локомотиви, що очікують ремонтів, а також справні в резерві управління залізниці.
Основними
кількісними показниками роботи
локомотивного парку є: локомотиво-кілометри
лінійного пробігу (з поїздами або
одиночним порядком) –
МSл
і умовного пробігу локомотивів –
МSу;
тонно-кілометри брутто –
і нетто –
;
локомотиво-години –
МТ.
Важливим якісним показником роботи локомотивного парку є середньодобова продуктивність локомотивів.
Середньодобова продуктивність локомотивів – кількість тонно-кілометрів брутто, що припадає в середньому за добу на один локомотив парку, що експлуатується та визначається за формулою:
(22)
де Qбр – середня маса поїзда брутто:
Sл – середньодобовий пробіг локомотивів;
–
(псі)
коефіцієнт продуктивності, який враховує
втрати від проходження локомотивів
подвійною тягою, одиночним порядком, у
підштовхуванні.
Середня маса поїзда брутто – кількість тонн, що припадає в середньому на кожен проведений поїзд.
Середньодобовий пробіг локомотивів – лінійний пробіг, що припадає в середньому за добу на один локомотив експлуатованого парку визначається за формулою:
Sл= MSл / Ме (23)
Дільничний
оборот
локомотива
(
л)
– час у годинах, необхідний для
обслуговування локомотивом однієї
пари поїздів на дільниці роботи
локомотивних бригад, тобто час з моменту
видачі локомотива під поїзд до моменту
видачі його під наступний поїзд
визначається за формулою:
л=2Lo / Vд + 2tлб + tоб + tосн , (24)
де Lо – довжина дільниці обороту локомотива, км.
tлб - час роботи локомотивних бригад;
tоб - загальний час находження локомотиву в пунктах обороту;
tосн – час простою локомотива з поїздом на станції основного депо.
Витрати локомотиво-діб на обслуговування пари поїздів на дільниці роботи локомотивних бригад називають коефіцієнтом потреби локомотивів на пару поїздів, яка визначається за формулою:
Кп = л / 24 (25)
Коефіцієнт Кп використовують при нормуванні локомотивного парку на добу, місяць, рік і подальшу перспективу. Так, парк локомотивів, що експлуатується, необхідний для освоєння на дільниці планованих розмірів руху nпл, визначають з формули:
Ме.д = Кпnпл (26)
Для подовженої дільниці обороту парк, що експлуатується, визначається як сума величин Ме.д по всіх дільницях роботи локомотивних бригад.
