Тема 6: Особливості розвитку, навчання та виховання особистості з відхиленнями емоційно-вольової сфери та соціальної поведінки.

1.Охарактеризуйте прояви підліткової агресії

Агресія підлітків може виражатися по-різному, в залежності від індивідуальних особливостей характеру дитини і взаємин у сім'ї. Основні форми прояву агресії підлітків.

Фізична агресія: підліток використовує фізичну силу проти інших людей.

Вербальна агресія: підліток висловлює свої негативні почуття за допомогою слів, погроз, крику і т.п.

Дратівливість: підліток грубить з найменшого приводу, стає різким і запальним.

Підозрілість: підліток негативно налаштований по відношенню до оточуючих, не довіряє їм, вважаючи, що «все проти нього».

Непряма агресія: підліток намагається виражати свою агресію, спрямовану на когось конкретного, за допомогою інших людей (злі жарти, плітки, цькування).

Образа: підліток може образитися з найменшого приводу, причому образа може бути спрямована на конкретну людину (однолітка або дорослого) або «на весь світ».

Пасивно-агресивна поведінка (прихована агресія): підліток не робить те, що просять, або робить занадто повільно, забуває про прохання і дорученнях, відтягує час.

2. Причини формування девіантної поведінки та її видів.

В основі формування девіантної поведінки лежить взаємодія біологічних чинників та факторів навколишнього середовища.

Біологічні фактори ризику: генетичний ризик (при цьому не доведено, що існує пряма залежність передачі девіантної поведінки через ген, мається на увазі передача конституційно-типологічних рис), гормональні фактори (наприклад, андрогени статевих залоз хлопчиків-підлітків пов'язані з агресивною поведінкою), нейрохімічні чинники, нейрофізіологічна реактивність.

Соціальні стресові фактори: сімейні фактори (психічні захворювання батьків, алкоголізм, наркоманії; стійкі та тяжкі проблеми у стосунках між батьками, а також жорстокість та занедбаність; імпульсивно-агресивний стиль поведінки в родині), вплив малої референтної групи, особливо з асоціальними формами поведінки, економічні негаразди, проблема зайнятості тощо.

При цьому наявність названих чинників не обов'язково приводить до формування девіантної поведінки. Так, підліток може і відійти від попередньої девіантної поведінки, що може бути пов'язане з позитивним впливом значущих для нього людей, зміною товариства, вибором позитивного партнерства, високим інтелектом, здатністю до постійного затримування у школі, на роботі тощо.

3. Причини адиктивної поведінки у підлітковому віці.

Проблема адиктивної поведінки (англ. Adict – «згубна звичка») – поведінка людини, яка відзначається залежністю від того, що їй шкодить: алкоголю, наркотиків, тютюнопаління, азартних ігор тощо.

Причиною виникнення адиктивної поведінки, окрім вживання зазначених речовин, бувають також порушення у психічному розвитку дитини, зокрема, це: мінімальні мозкові дисфункції, психопатії, акцентуації характеру тощо.

У підлітків існує схильність до адиктивної поведінки. Така особистісна схильність має певні компоненти, які проявляються посту-пово. До них належать:

- відсутність мотивації досягнення аж до відмови вважати себе суб'єктом діяльності;

- несформованість функції прогнозування поведінки;

- низький рівень самоусвідомлення, а також відсутність навичок рефлексії;

- низький рівень самоповаги аж до неприйняття образу власного «Я»;

- самозахист від діяльності при появі труднощів;

- суперечливість між самооцінкою та рівнем домагань;

- схильність до втечі від реальності в ситуації фрустрації.