4.3.Методика вибору пріоритетів в процесі здійснення державної підтримки логістичних систем підприємств

В Україні взято курс на формування соціально-орієнтованої ринкової економіки, що обумовлює посилення державного регулювання всіх сфер життя суспільства і насамперед його економічної складової. Соціальна держава повинна за допомогою запропонованої маркетингової системи здійснити вибір суспільних пріоритетів, цілеспрямовано стимулювати певні сфери і напрямки діяльності. Маркетинговий підхід, сутність якого полягає в орієнтації на споживача, дозволить задовольнити потреби споживачів державних послуг і попит покупців товарів.

Для того, щоб система макромаркетингу працювала ефективно і могла вносити певний внесок у вирішення найскладніших завдань розвитку економічної системи в цілому, органи виконавчої влади повинні виявляти маркетингові можливості території (пріоритети). Це було важливо в усі часи, проте нині, коли в Україні виникла тенденція регіоналізації економіки країни, ця проблема набуває надзвичайної гостроти. Центральні та регіональні органи влади, органи місцевого самоврядування повинні шукати шляхи переходу до тактики соціально-економічних проривів у тих сферах, де вони можуть дати відносно швидкий ефект у поповненні відповідних бюджетів.

Існуючі класичні моделі стратегічного аналізу і планування розвитку, — модель BCG, модель GE/McKinsey, модель Shell/DPM, модель ADL/LC, модель Hofer-Schendel, — широко використовуються за кордоном маркетологами на мікроекономічному рівні (табл.4.11).

Таблиця 4.11

Порівняльні характеристики моделей стратегічного аналізу і планування

розвитку СБО у мікроекономічних системах¹

Назва моделі	Розмір матриці	Показники
		по осі X	по осі Y
BCG — порів-няння темпів зростання і част-ки ринку (дво-факторна)	2 2	Темп зростання обсягів прода-жу	Відносна частка ринку
GE/McKinsey —порівняння при-вабливості рин-ку і конкуренто-здатності (бага-тофакторна)	3 3	Сильні сторони компанії: від-носна частка ринку і темп її зростання; дистриб’юторська мережа та її ефективність; кваліфікація персоналу; відда-ність споживачів продукції компанії; технологічні та мар-кетингові переваги; патенти, ноу-хау; гнучкість	Ринкова привабливість біз-несу: місткість ринку; дифе-ренціація продукції; особли-вості конкуренції; норма при-бутку в галузі; престижність бізнесу; відданість споживачів торговій марці
Shell/DPM —порівняння га-лузевої приваб-ливості і конку-рентоспромож-ності (багато-факторна)	3 3	Конкурентоспроможність ком-панії: відносна частка ринку; дистриб’юторська мережа та її ефективність; технологічні на-вички; ширина і глибина то-варної лінії; обладнання і міс-церозташування; ефектив-ність виробництва; крива дос-віду; виробничі запаси; якість продукції; науково-дослід-ницький потенціал; ефект мас-штабу виробництва; післяпро-дажний сервіс	Привабливість бізнесу: темпи зростання; норма прибутку; ціна; відданість споживачів торговій марці; значимість конкурентного упередження; відносна стабільність норми прибутку; технологічні бар’є-ри для входження в галузь; значення договірної дис-ципліни; вплив постачальни-ків; вплив держави; вико-ристання потужностей; наяв-ність субститутів; імідж
ADL/LC —аналіз життєво-го циклу галузі (багатофактор-на)	4 5	Сильні сторони бізнесу: конкурентоздатність бізнесу; патенти; гарантійне обслуго-вування; вертикальна інтегр-ація; відношення менедж-менту до ризику	Характеристики стадій життє-вого циклу: стадія життєвого циклу; темпи зростання міст-кості ринку; ступінь конку-ренції; відданість споживачів торговій марці; стабільність частки на ринку; перешкоди при входженні в ринок не-технологічного плану; ширина товарних ліній; розвиток тех-нологій; конкурентоспромож-ність
Продовження табл.4.11
Hofer-Schendel — аналіз еволю-ції ринку (бага-тофакторна)	4 3	Сильні сторони бізнесу: від-носна частка ринку; зростання частки ринку; охоплення роз-подільчою мережею; ефектив-ність мережі розподілу; різ-номаніття асортименту виро-бів; виробничі потужності і їх розташування; ефективність виробництва; крива досвіду; сировина для промисловості; кількість продукту; наукові дослідження і розробки; рі-вень цін; ефективність реклам-них заходів; вертикальна інте-грація; імідж	Характеристики стадій життє-вого циклу: стадія життєвого циклу; темпи зростання (па-діння) місткості ринку; темпи технологічних змін у вироб-ництві; сегментація ринку; го-ловне функціональне значення

Оскільки всі вказані моделі стратегічного аналізу і планування розвитку базуються на концепції життєвого циклу товару, яка доцільна на мікрорівні, то для вибору пріоритетів на макро- і мезорівнях вони не можуть бути використані. Це виключно інструменти фірмового маркетингу. Вибір пріоритетів для селективної підтримки в макромаркетингу повинен мати іншу схему аналізу.

Leersnyder J.-M., Ourset R., Van Blockstal A. запропонували графічну модель для визначення конкурентоспроможності підприємств. У класичному варіанті цієї моделі використовують вісім векторів: концепція товару чи послуги, якість, ціна, фінанси, торгівля, комунікаційна політика підприємства, передпродажна підготовка, післяпродажна підготовка [2]. Деякі фахівці пропонують інші групи показників [212].

Така модель може бути використана і для визначення пріоритетів макромаркетингу — соціально значимих напрямків діяльності, для яких у першу чергу слід створювати сприятливі зовнішні умови розвитку. Це повинна бути багатофакторна (багатовекторна) модель визначення різних груп територіально і технологічно взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих підприємств, яким доцільно надавати державну підтримку. При побудові графічної багатовекторної моделі на радіусах-векторах відображаються певні значення показників, що характеризують стан кожного оцінюваного кластера територіальної економічної системи (країна, регіон, місто). Сполучивши між собою кінці відрізків, отримаємо «багатокутник конкурентоспроможності». В процесі адаптації вказаної моделі для вирішення нового завдання першочерговим є вибір показників, які дозволять визначити такі пріоритети.

Можна запропонувати перелік показників оцінки пріоритетності кластерів, які відповідають радіус-векторам графічної багатовекторної моделі.

1) загальний обсяг виробництва;

2) рівень продуктивності праці;

3) наявність матеріально-технічної бази;

4) рентабельність (збитковість) продукції;

5) питома вага прибуткових підприємств;

6) обіговість грошових коштів;

7) кількість зайнятих;

8) внесок у ВВП (ВДВ);

9) частка експорту в обсязі продажу території;

10) наявність підготовлених кадрів;

11) введення в дію основних фондів;

12) індекс виробництва.

Оцінка потенційних можливостей кожного кластера здійснюється в залежності від відповідної площі багатокутника. Чим більшою є ця площа, тим вищий рейтинг конкурентоспроможності кластера. Таким чином, площа такого багатокутника стає своєрідним критерієм конкурентоспроможності кластера. При цьому під критерієм розуміється спосіб оцінки обгрунтованості вибору пріоритетних напрямків діяльності в територіальній економічній системі.

Побудова графічної багатовекторної моделі здійснюється за таким алгоритмом:

1.Кути між радіус-векторами встановлюються однаковими і визначаються за формулою:

α= ,

де α — кути між радіус-векторами;

m — кількість радіус-векторів, що використовуються в моделі.

2.Визначення довжини i-го радіус-вектора для показників, темп росту яких є бажаним і відображає підвищення рівня конкурентоспроможності кластера, здійснюється за формулами:

де — нормована довжина i-го радіус-вектора, ;

— фактичне значення показника і-го радіус-вектора¹;

— максимальне значення показника і-го радіус-вектора.

,

де — максимальна нормована довжина i-го радіус-вектора прирівнюється до одиниці при максимальному значенні відповідного показника.

3.Визначення довжини i-го радіус-вектора для показників, темп росту яких не є бажаним і відображає зниження рівня конкурентоспроможності кластера, здійснюється за формулами:

де — мінімальне значення показника і-го радіус-вектора.

,

де — максимальна нормована довжина i-го радіус-вектора прирівнюється до одиниці при мінімальному значенні відповідного показника.

4.Площа «багатокутника конкурентоспроможності» може бути визначена за формулою:

×sіn α×(Х ×Х +Х ×Х +Х ×Х +…+Х ×Х ),

де — площа багатокутника конкурентоспроможності j кластера,

n — кількість кластерів в структурі господарського комплексу території.

Таким чином, площа багатокутника конкурентоспроможності є функцією від довжини радіус-векторів:

f(Х ,Х ,Х ,Х ,…Х ,Х ).

Різниця площ багатокутників конкурентоспроможності кластерів буде відображати їх відносну пріоритетність. Отже, умова конкурентоспроможності, наприклад, кластера 1 над кластером 2 має вигляд:

- >0.

Апробуємо дану методику. Для порівняння оберемо машинобудівний і агропромисловий комплекси Одеської області (табл.4.12).

Таблиця 4.12

Значення радіус-векторів для побудови «багатокутника

конкурентоспроможності» машинобудівного та агропромислового