8. Особливості системи принципів цивільного процесуального права.

Принципи цивільного процесуального права тісно пов'язані між собою і в сукупності становлять єдину систему. При цьому, з одного боку, кожен з принципів системи відіграє самостійну роль, характеризує галузь в цілому чи окрему стадію, інститут, а з іншого - між ними існує зв'язок і взаємодія, які визначаються єдністю мети і завдань цивільного судочинства. В юридичній літературі прослідковується п'ять основних підходів до класифікації принципів цивільного процесуального права. За формою нормативного закріплення принципи поділяються на; закріплені Конституцією України; закріплені законодавством про судочинство. До принципів цивільного процесуального права, закріплених Конституцією України, належать такі принципи, як: здійснення правосуддя виключно судами (ст.124); принцип територіальності і спеціалізації побудови системи судів загальної юрисдикції (ст.125); участь народу в здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних (ст.124); виборність і призначуваність суддів (ст.128); здійснення правосуддя суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних (ч.2 ст.129); незалежність і недоторканність суддів та підкорення їх тільки законові (ч.і СТ.126, ч.і ст.129); здійснення правосуддя професійними суддями та у визначених законом випадках народними засідателями і присяжними (ст.127); законність (п.1 ст.129); рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (и.2 ст.129); змагальність сторін та свобода в наданні ними судові своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості (п.4 ст.129); гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами (п.7 ст.129); національна мова судочинства (ст.10); забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (п.8 ст.129); ухвалення судами рішень іменем України і їх обов'язковість до виконання на всій території України (ч.5 ст.124, п.9 ст.129); доступність і гаранто-ваність судового захисту прав і свобод людини і громадянина (ч.З СТ.8, 4.4 СТ.32, ч.і, 2 ст.55, ч.і ст.59, п.6 ст.129); участь громадськості в захисті прав громадян (ст.36); публічність (ст.З, 4.2 СТ.19, п.2 СТ.121); недоторканність людини (ст.ст. З, 29); недоторканність житла (ст.ЗО); таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст.31); охорона особистого і сімейного життя громадянина (ст.32).

За роллю в регулюванні процесуально-правового становища суб'єктів правовідносин принципи поділяються на ті, які визначають: процесуальну-правову діяльність суду і органів судового виконання; процесуальну діяльність осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу. За предметом регулювання принципи цивільного процесуального права поділяються на: принципи організації правосуддя (судоустрою і судо чинства); функціональні принципи процесуальної діяльності (судочинство); принципи, які визначають зміст процесуальної діяль ності (диспозитивність, об'єктивна істина та ін.); принципи, які визначають форму виконання проце суальних дій (усність, безпосередність, безперервність та ін.). За значимістю принципи цивільного процесуального права поділяються на: фундаментальні (диспозитивність, рівність сторін тощо); конструктивні (всі інші принципи).

Найбільш прийнятною і практично значущою є систематизація принципів цивільного процесуального права за їх змістом і сферою поширення: загальноправові принципи - характерні для всіх галузей національного права, в тому числі і цивільно-проце суального; міжгалузеві принципи - закріплені в нормах кількох галузей права, як правило, близьких за змістом, наприклад, для кримінально-процесуального та цивільно-проце суального, господарсько-процесуального; галузеві принципи - закріплені нормами лише цивіль ного процесуального права.