50. Відкриття провадження у справі як стадія цивільного процесу, процесуальний порядок та наслідки відкриття.

Відкриття провадження у справі як стадія цивільного процесу складається з двох взаємопов'язаних дій: пред'явлення позову та прийняття його судом до свого провадження. Процесуальні дії, які виконують учасники процесу на цій стадії, врегульовані гл. 2 розд. III ЦПК.

Цивільна справа згідно із ст. З ЦПК порушується у суді за заявою осіб, які звернулися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. У справах позовного провадження процесуальним засобом звернення до суду є позов, у справах наказного та окремого провадження - заява.Пред'явлення позову до суду являє собою реалізацію позивачем права на пред'явлення позову. Саме з цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі. Наявність права на пред'явлення позову є обов'язковим для порушення провадження у справі. Крім того необхідним є дотримання умов, порядку і форми реалізації цього права.

Однією з головних умов для пред'явлення позову є наявність у особи, яка подає позовну заяву, цивільної процесуальної дієздатності (ст. 29 ЦПК). Якщо позовна заява була подана недієздатною особою, суд повертає її позивачеві, а якщо недієздатність виявилася у ході розгляду справи, - залишає таку заяву без розгляду. Однак до суду може звернутися законний представник недієздатної особи. До умов для пред'явлення позову також можна віднести наявність належним чином посвідчених повноважень на ведення справи, якщо позовна заява подається представником позивача. Відсутність документів, що підтверджують повноваження представника, призводить до повернення судом такої заяви.Порядок пред'явлення позову полягає у дотриманні правил про підсудність, встановлених статтями 107-116 ЦПК, і оплаті судового збору за подання позовної заяви. У разі порушення вимоги про підсудність суд повертає заяву та вказує, до якого суду слід звернутися позивачеві. Наслідком несплати судового збору є залишення позовної заяви без руху або її повернення.

Якщо подана до суду позовна заява містить вимоги, за якими може бути видано судовий наказ (ч. 1 ст. 96 ЦПК), обов'язковою умовою пред'явлення такої заяви є наявність доданої до неї ухвали суду про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом. У разі недотримання цього порядку суд ухвалою повертає таку позовну заяву.Крім того необхідно додержуватися процесуальної форми позову, якою є письмова позовна заява, яка пред'являється до суду першої інстанції, де вона реєструється в автоматизованій системі документообігу суду. За допомогою цієї системи, за принципом вірогідності і з урахуванням спеціалізації, визначається суддя, якому, не пізніше наступного дня і передається справа.

Позовна заява має відповідати вимогам щодо її змісту. Зокрема, згідно із ст. 119 ЦПК реквізитами позовної заяви є: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; 3) зміст позовних вимог (позивач також має право об'єднати в одній позовній заяві кілька пов'язаних між собою вимог); 4) ціна позову щодо вимог майнового характеру; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 7) перелік документів, що додаються до заяви. Позовна заява обов'язково підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання.До позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору, довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника, якщо позовна заява подається представником позивача. У разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві мають бути зазначені підстави такого звернення. Позовна заява, подана після забезпечення доказів або позову, повинна містити також відомості про забезпечення доказів або позову.Законами можуть встановлюватися й інші вимоги, яким має відповідати позовна заява (ч. 4 ст. 119 ЦПК).Відповідно до ст. 120 ЦПК позовна заява та документи, які приєднуються до неї, повинна бути подана до суду у копіях згідно з кількістю відповідачів і третіх осіб. Однак це правило не поширюється на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.Відкриття провадження у справі породжує певні правові наслідки, які можуть мати процесуальний та матеріально-правовий характер.

Так, до основних процесуальних наслідків звернення особи до суду з позовом (заявою) і прийняття його судом належить:

1) виникнення цивільного судочинства у цивільній справі, а також цивільних процесуальних правовідносин між судом і сторонами у позовному провадженні, між судом і заінтересованими особами в наказному та окремому провадженні;

2) отримання сторонами спору процесуального статусу позивача та відповідача у позовному провадженні, заявника та боржника у наказному провадженні, а також заявника та заінтересованих осіб в окремому провадженні;

3) виникнення процесуальних прав та обов'язків у інших осіб, які беруть участь у справі;

4) вчинення судом та учасниками процесу всіх подальших процесуальних дій, пов'язаних з розглядом конкретної справи (наприклад, забезпечення доказів, призначення експертизи, вжиття заходів забезпечення позову тощо);

5) заборона повторного звернення до суду з позовом про той самий предмет і з тих самих підстав;

6) неможливість змінити підсудність справи (за винятком передачі справи з одного суду до іншого (ст. 116 ЦПК);

7) припинення розгляду заяви, поданої до органу опіки та піклування (ч. З ст. 19 СК), у випадку звернення особи до суду щодо захисту сімейних прав та інтересів;

8) розгляд та вирішення цивільної справи в розумні строки. Доречно зазначити, що поняття "розумний строк" розгляду справи запозичений з міжнародного права, зокрема з положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З врахуванням того, що норми ЦПК не розкривають цієї дефініції, слід звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини з цього питання. Зокрема, в п. 21 рішення "Чухась проти України" (2007 р.) він зауважив, що судове провадження та виконавче провадження є першою та другою стадіями у будь-якому ході провадження. Таким чином, виконавче провадження не повинно відокремлюватись віл судового, ці провадження повинні розглядатися разом.

"Розумність строку" першої стадії — судового провадження — оцінюється з огляду на критерії, визначені усталеною практикою Суду, а саме: 1) складністю справи; 2) поведінкою заявника (сторін у справі); 3) поведінкою відповідних державних органів (суду); 4) важливістю предмета спору для заінтересованих сторін.

Щодо розумності строку другої стадії — виконавчого провадження, — то, наприклад, в рішенні "Шмалько проти України" (2004 р.) Суд наголосив, що виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має, відповідно, розглядатися як невід'ємна частина "судового провадження" для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Порушення справи в суді призводить, крім процесуальних, до деяких матеріально-правових наслідків, які можуть мати важливе значення для осіб, які беруть участь у справі. Наприклад, вони зводяться до того, що:

1) з моменту пред'явлення позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач, переривається строк позовної давності (ч. 2 ст. 264 ЦК);

2) власник майна, реалізуючи засади захисту права власності (ст. 386 ЦК), має право, зокрема, вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним (ч. 1 ст. 390 ЦК);

3) аліменти на користь одного з подружжя (ч. І ст. 79 СК) або на дитину (ч. 1 ст. 191 СК) присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви;

4) в певних випадках на відповідача (ч. 1 ст. 88 ЦПК) або на сторони у справі (ст. 89 ЦПК) покладаються обов'язки з відшкодування судових витрат.

Законом можуть встановлюватися й інші матеріально-правові наслідки відкриття провадження у цивільній справі