1. Уточнення обставин, що мають значення для правильного та своєчасного

вирішення усіх спірних питань для розгляду справи.

Для виконання даного завдання суддя здійснює ряд дій.

По-перше, він опитує позивача по суті заявлених ним вимог, з’ясовує у нього можливі заперечення з боку відповідача. При цьому суддя з’ясовує наявність інших пов’язаних між собою вимог того чи іншого відповідача, щоб вирішити питання про поєднання справ для їх спільного розгляду. Або навпаки, суддя може роз’єднати вимоги, заявлені в одному позові, якщо їх роз’єднаний розгляд

є більш доцільним.

По-друге, в необхідних випадках суддя викликає відповідача, опитує його по обставинам справи, з’ясовує його заперечення проти позову. Опитування відповідача також є джерелом формування предмету доказування. Суддя роз’яснює відповідачу його право заявити зустрічний позов.

По-третє, суддя вправі викликати позивача та відповідача разом, щоб з’ясувати їх взаємні вимоги, виробити умови мирової згоди.

По-четверте, суддя роз’яснює сторонам їх процесуальні права та обов’язки.

2. З’ясування всіх зацікавлених у вирішенні спору осіб та вирішення питання про притягнення або допущення їх в тій чи іншій ролі до участі в процесі. Як правило, це питання повинно бути з’ясовано суддею при прийнятті заяви. Однак іноді суддя знову звертається до нього і після прийняття справи і вносить необхідні уточнення з урахуванням всіх матеріалів, що потрапили до цього моменту в його розпорядження. Так, суддя повинен перевірити:

- чи належні сторони приймають участь у справі;

- наявність співучасті по справі (обов’язкової та факультативної);

- притягнення третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на

предмет спору;

- сповіщення потенційних третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги

на предмет спору;

- у випадку виникнення процесуального зміни судді вирішує дане питання.

3. Визначення та уточнення предмету доказування, виявлення та витребування необхідних для розгляду справи доказів.

Щоб виконати це завдання, суддя шляхом вивчення належних до застосування правових норм, ознайомлення з матеріалами позову, опитування позивача, відповідача, третіх осіб про обставини справи виявляє докази, які необхідні для розгляду справи, і приймає заходи до їх збору.

Якщо дії по збору доказів необхідно здійснити в іншому населеному пункті, суддя дає відповідні доручення суду до місця, де ці дії повинні бути здійснені.

В процесі підготовки справи суддя може запропонувати сторонам здійснити вивірку взаємних розрахунків. Необхідність вивірки розрахунків особливо виникає в тих випадках, коли в документах, наданих сторонами є різні дані, а розрахунки між сторонами заплутані настільки, що без їх вивірки спір розглянути неможливо. Результати вивірки розрахунків фіксуються у спільно складеному акті, який повинен бути підписаний представниками сторін. Цей акт підлягає дослідженню й оцінці поряд з іншими доказами. Вивірка розрахунків повинна здійснюватись як шляхом обміну документами, що підлягають перевірці без звернення представників одної сторони до іншої, так і представниками

сторін, що прибули для участі у розгляді справи.

В необхідних випадках суддя застосовує зходи по забезпеченню доказів. Коло доказів, які можуть бути забезпечені, не обмежене. В заяві про забезпечення доказів повинно бути вказано: доказ, про забезпечення якого клопоче особа;

обставини, які можуть бути підтверджені даним доказом; причини, що спонукають особу звернутися із заявою про забезпечення доказів.

Суддя відмовляє в прийнятті або витребуванні доказів, якщо вони не відносяться до справи і не мають значення для встановлення фактів. В цьому знаходить себе правило відношення доказів.