ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ІСПИТУ з Цивільного Процесуального права: 1. Поняття і специфічні риси предмету і методу цивільного процесуального права. 2. Проблемні питання сутності і значення цивільної процесуальної форми. 3. Норми цивільного процесуального права. Поняття, межі дії, та реалізація в цивільному судочинстві. 4. Стадії і провадження як поняття, що визначають структуру цивільного процесуального права. 5. Характеристика джерел цивільного процесуального права. 6. Міжнародні договори і угоди як джерела цивільного процессуального права. 7. Поняття і значення принципів цивільного процесуального права як найважливіших гарантій здійснення правосуддя.

8. Особливості системи принципів цивільного процесуального права. 9. Підстави класифікації принципів цивільного процесуального права. 10. Взаємозв'язок принципів цивільного процесуального права. 11. Система організаційних принципів цивільного процесуального права і їх роль в здійсненні правосуддя у цивільних справах. 12. Проблемні питання реалізації функціональних принципів цивільного процесуального права в сучасному цивільному процесі. 13. Цивільні процесуальні правовідносини як владні відносини в цивільному судочинстві, їх особливості. 14. Проблемні питання поняття і форми цивільних правовідносин. 15. Цивільні процесуальні відносини як відносини між двома суб'єктами. 16. Суд як обов'язковий суб'єкт процесуальних правовідносин. 17. Спірні питання щодо змісту цивільних процесуальних правовідносин. 18. Особливості системи цивільних процесуальних правовідносин. 19. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, їх класифікація. 20. Місце і роль судового доказування в здійсненні цілей і завдань правосуддя. 21. Проблемні питання поняття судового доказування в науці цивільного процесуального права. 22. Особливості елементів структури судового доказування. 23. Правова природа обов'язків по доказуванню в сучасному цивільному процесі. 24. Проблема активності суду в процесі доказування у цивільних справах. 25. Класифікація фактів, які складають предмет доказування. 26. Вплив предмету доказування на обсяг судових доказів по цивільних справах. 27. Особливості процесуальної форми цивільного процессуального доказування. 28. Спірні питання класифікації доказів. 29. Доказовий зміст пояснень сторін і третіх осіб. Процесуальний порядок отримання та дослідження пояснень сторін і третіх осіб. 30. Показання свідків як процесуальний засіб. Процесуальний порядок отримання і дослідження показань свідків. Імунітет свідків. 31. Висновок експерта як засіб доказування. Предмет висновку експерта. Спірні погляди щодо висновку експерта як змішаного доказу. Процесуальний порядок дослідження і оцінки висновку експерта судом. 32. Письмові докази, поняття, ознаки, види, значення письмових доказів в цивільному судочинстві. Процесуальний порядок отримання і дослідження письмових доказів. Вирішення спору щодо фальсифікації письмового доказу. 33. Речові докази, їх поняття, відмінність від письмових доказів. Процесуальний порядок отримання і дослідження. Звуко- і відеозаписи як засоби доказування. Процесуальний порядок отримання, відтворення звукозапису, демонстрації відеозапису та їх дослідження. 34. Забезпечення доказів до і після пред'явлення позову. 35. Поняття позову як процесуального засобу права в теорії науці цивільного процесуального права. 36. Спірні питання поняття і сутності позовного провадження. 37. Проблемні питання елементів позову. Тотожність позову. 38. Поняття, критерії, межі і умови зміни позову. Суб'єкти права на зміну позову. 39. Спірні питання права на пред'явлення позову, передумови виникнення цього права і умови його належного здійснення.

40. Особливості права на судовий захист відповідача і процесуальні засоби його здійснення. 41. Правова природа окремого провадження як одного з видів провадження цивільного судочинства. 42. Суб’єкти окремого провадження, особливості процесуального становища та необхідність законодавчої регламентації їх цивільних прав та обов’язків. 43. Особливості процесуального засобу порушення справ окремого провадження. 44. Судовий наказ як особлива форма судового рішення. 45. Нові вимоги за якими може бути виданий наказ та їх аналіз. 46. Законодавчі новели щодо судового збору за подання заяви про видачу судового наказу та підстав для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу чи її повернення. 47. Зміст судового наказу: законодавчі новели. 48. Регламентація ЦПК процедури надіслання боржником копії судового наказу та його скасування. 49. Набрання судовим наказом законної сили та видача його стягувачеві: нові законодавчі підходи. 50. Відкриття провадження у справі як стадія цивільного процесу, процесуальний порядок та наслідки відкриття. 51. Провадження у справі досудового розгляду (підготовка справи до судового розгляду): проблеми теорії та практики. 52. Місце підготовки цивільної справи до судового розгляду в структурі цивільного процесу. 53. Визначення меж стадії підготовки цивільних справ до судового розгляду. 54. Особливості процесуальної форми підготовки цивільної справи до судового розгляду. 55. Процесуальний порядок підготовки цивільних справ до судового розгляду. 56. Проблемні питання попереднього судового засідання (завдання, порядок проведення, питання, які вирішуються в попередньому судовому засіданні). Законодавчі новели. 57. Заочний розгляд справи питання теорії та практики. 58. Практична діяльність суду і інших учасників по підготовці цивільної справи до судового розгляду. 59. Особливості підготовки справи до розгляду в провадженні по перегляду судових рішень. 60. Постанови суду першої інстанції та їх значення у захисті порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. 61. Проблемні питання щодо видів судових постанов в цивільному процесі. 62. Проблема сутності юридичної природи судового рішення, як найважливішого акту правосуддя, його декларативний та імперативний характер. 63. Проблемні питання щодо вимог які застосовуються до судового рішення як правозастосовчого акту і акту вирішення справи по суті. 64. Проблеми законної сили судового рішення: законодавчі новели. 65. Сутність і значення ухвал суду першої інстанції як актів спрямованих на досягнення цілей цивільного судочинства. 66. Теоретичні проблеми апеляційного оскарження судових рішень. 67. Розвиток норм цивільного процесуального законодавства щодо провадження в суді апеляційної інстанції. 68. Основні особливості сучасної системи апеляційного провадження. 69. Інститут апеляції в цивільному процесі. 70. Поняття і види апеляцій. 71. Характеристика повної і неповної апеляції. 72. Проблемні питання щодо суб’єктів права апеляційного оскарження. 73. Строки апеляційного оскарження: законодавчі новели. 74. Апеляційна скарга: її форма і зміст, порядок подання. 75. Строки розгляду апеляційної скарги: законодавчі новели. 76. Передумови права на апеляційне оскарження. 77. Докази в апеляційному провадженні. 78. Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Проблемні питання та законодавчі новели. 79. Скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення або зміна рішення: законодавчі новели. 80. Підстави для скасування судового наказу в апеляційному порядку: новели ЦПК. 81. Підстави для скасування ухвали суду що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. 82. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ – касаційна інстанція у цивільних справах: нові законодавчі підходи. 83. Право касаційного оскарження рішень суду особами, які не брали участь у справі: проблемні питання. 84. Законодавчі зміни щодо строків касаційного оскарження та розгляду касаційної скарги. 85. Повноваження суду касаційної інстанції. 86. Підстави для скасування рішення касаційним судом і передачі справи на новий розгляд. 87. Ухвали та рішення суду касаційної інстанції. 88. Підстави перегляду судових рішень Верховним Судом України. 89. Проблемні питання щодо суб’єктів права та умов перегляду судових рішень Верховним Судом України. 90. Строки, порядок подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України. 91. Перевірка Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ відповідності заяви про перегляд судових рішень вимогам ЦПК. 92. Порядок вирішення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ питання про допуск справи до його провадження та постановлення про це ухвали. 93. Процедура підготовки справи до судового розгляду та сам розгляд справи Верховним Судом України. Повноваження Верховного Суду України: законодавчі новели. 94. Поняття нових та нововиявлених обставин: їх співвідношення. 95. Підстави перегляду судових постанов у зв’язку з нововиявленими обставинами. 96. Вимоги щодо змісту заяви про перегляд справи у зв’язку з нововиявленими обставинами. 97. Проблемні питання процесуального порядку розгляду заяви про перегляд судових постанов за нововиявленим обставинами . 98. Оскарження ухвал суду щодо вирішення питання про перегляд судових постанов у зв’язку з нововиявленими обставинами: актуальні питання теорії та практики. 99. Загальна характеристика підстав для скасування судових рішень. 100. Сучасні проблеми, які виникають на стадії апеляційного розгляду судових рішень по цивільних справах 101. Виникнення і розвиток інституту перегляду судових постанов, які набрали чинності. 102. Сутність інституту касації. 103. Сутність касаційного оскарження судових рішень. 104. Передумови права на касаційне оскарження. 105. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції. 106. Особливості проведення попереднього розгляду справи і призначення справи до судового розгляду. 107. Повноваження суду касаційної інстанції. 108. Сутність і характеристика підстав щодо скасування судових рішень судом касаційної інстанції.

1. Поняття і специфічні риси предмету і методу цивільного процесуального права Цивільне процесуальне право - це система цивільних процесуальних норм, які регулюють суспільні відносини між судом і учасниками процесу в сфері здійснення судочинства в цивільних справах шляхом розгляду і вирішення цивільних справ у суці першої інстанції, а також в порядку перегляду судових рішень у вищестоящих судових інстанціях, перегляду рішень третейських судів та видачі виконавчих листів на примусове виконання їх рішень, відносини пов'язані з виконанням судових рішень та визнанням і виконанням рішень іноземних судів в Україні.

основні підходи у визначенні змісту предмета цивільного процесуального права:

1) це цивільні процесуальні правовідносини і процесуальні дії (чи діяльність) суду та учасників процесу;

2) це процесуальна діяльність суду та інших учасників процесу, а також процесуальні права та обов'язки суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин;4

3) це суспільні відносини у сфері цивільного судочинства або цивільні процесуальні правовідносини.

Найбільш поширеним поглядом на предмет цивільного процесуального права є його визначення через цивільні процесуальні правовідносини в сфері здійснення правосуддя в цивільних справах, тобто як врегульований нормами цивільного процесуального права порядок розгляду і вирішення цивільних справ. Процесуальна діяльність у якості самостійного елемента предмета цивільного процесуального права ставить питання про місце і природу такої діяльності в рамках цивільного судочинства.

Особливостями предмета цивільного процесуального права є: визначає коло тих суспільних відносин, які регулюються нормами цивільного процесуального права; визначає межі застосування судом норм матеріального та процесуального права; дає можливість конкретизувати мету і завдання процесуальної діяльності суду, учасників процесу; обов'язковим суб'єктом суспільних відносин, які входять до предмета правового регулювання, є суд; дає можливість об'єднати норми цивільного процесуального права в систему; цивільні процесуальні правовідносини, які входять в предмет правового регулювання, існують у вигляді системи.

Існує також питання про те, які саме суспільні відносини повинні охоплюватися предметом цивільного процесуального права. З цього питання в процесуальній науці існує два підходи: вузький і широкий.

Представники вузького розуміння предмета цивільного процесуального права вважають, що його утворюють лише ті суспільні відносини які виникають лише з участю судів загальної юрисдикції, здійснюючих правосуддя у цивільних справах.

широкий: до предмета входять суспільні відносини з участю всіх судів, які входять в систему судів загальної юрисдикції (господарських, адміністративних і третейських судів)

Відповідно предмет цивільного процесуального права утворюють процесуальні норми і процесуальні правовідносини з приводу діяльності цих судових органів. 

Метод цивільного процесуального права - це система правових прийомів регулювання які встановлюють специфічний правовий режим у сфері правосуддя в цивільних справах.

Значення методу - за його допомогою держава відповідними юридичними прийомами і засобами впливає на цивільні процесуальні правовідносини, і на цивільний процес в цілому, шляхом забезпечення відповідної (дозволеної чи необхідної) поведінки суб'єктів цих відносин.

В науці цивільного процесуального права метод правового регулювання за змістом характеризується як імперативно - диспозитивний. Це одночасне поєднання владно-контрольних і розпорядчих засад, в яких втілюються публічні (державні, суспільні) та приватні інтереси. 

Найбільш повно зміст методу правового регулювання проявляється у його внутрішніх елементах:

1. У процесуально - правовому становищі суб'єктів цивільних процесуальних відносин.

2. Специфікою юридичних фактів, які є підставою виникнення, зміни і припинення цивільних процесуальних правовідносин. У якості таких юридичних фактів виступають процесуальні дій суду та учасників процесу (подання позовної заяви до суду, відкриття провадження у справі судом).

3. Особливостями застосування заходів процесуального примусу (статті 90-94 ЦПК) і юридичної відповідальності (адміністративної, кримінальної, цивільної). 

4. Особливістю цивільної процесуальної форми в межах якої застосовується метод правового регулювання. Процесуальна форма визначає порядок, послідовність процесуальної діяльності суду та учасників процесу, а також порядок оформлення та фіксації результатів такої поведінки.

2. Проблемні питання сутності і значення цивільної процесуальної форми.

Статья Захаровой: «До питання про цивільну процесуальну форму» 2009р.

У теорії цивільного процесуального права існують різні підходи до визначення і змісту цивільної процесуальної форми.

Одні дослідники ототожнювали її виключно з основними формами цивільного процесуального права, інші вважають, що процесуальна форма є цивільним процесом і її зміст розкривається через процесуальну діяльність суду і учасників процесу, а також через форму процесуальних документів.Вважають,що друга позиція є більш прийнятною.

ознаки процесуальної форми: 1) провадження – система цивільних процесуальних дій, об’єднаних кінцевою процесуальною метою (розгляд і вирішення цивільної справи); 2) стадія – це система цивільних процесуальних дій, об’єднаних найближчою процесуальною метою; 3) процесуальний режим – ступінь урегульованості, ступінь напруженості процедури.

Отже, цивільна процесуальна форма – це встановлений нормами цивільного процесуального права порядок розгляду і вирішення цивільної справи, за недотримання якого наступає встановлена законом відповідальність, має чітко визначену процесуальним законом регламентацію, гарантується конституційними засадами здійснення правосуддя, фіксується у певному процесуальному документі (рішенні або ухвалі) та забезпечується за її недотримання певними санкціями.

Для того, щоб виникли цивільні процесуальні відносини, передбачена суворо визначена процесуальна форма – заява або позовна заява від особи, яка вважає, що її суб’єктивні права порушені. Така перша процесуальна дія породжує цілу низку наступних процесуальних дій, пов’язаних із реєстрацією заяв, розподілом їх між суддями і врешті-решт вирішення суддею питання про відкриття або не відкриття провадження у справі.

Цивільна процесуальна форма передбачає можливість здійснення процесуальних дій у чітко визначеній послідовності, яка або передбачена законом, або витікає із логіки розвитку процесу. Наприклад, перш ніж справу розглянути у судовому засіданні, суд зобов’язаний провести попереднє судове засідання. Разом з тим, така процесуальна дія не охоплює собою всього комплексу процесуальних дій, які слід провести до судового розгляду.

Якщо уважно проаналізувати цивільний процесуальний кодекс, то можна помітити, що кожна цивільна справа в своєму розвитку буде проходити певні етапи, структуру цивільного процесу, яка складається із проваджень, а провадження в свою чергу складаються із стадій. Тобто ті підходи щодо структури цивільного процесу, які існували до прийняття нового цивільного процесуального кодексу 18 березня 2004 р., необхідно переглядати, уточнювати, змінювати.

Поставимо собі запитання, яке практичне значення це має? Звернімося до ст. 308 та 337 ЦПК України, якими регулюється питання про відхиленн апеляційної чи касаційної скарги і залишення рішення без змін. Кожна з цих статей містить правило, згідно з яким не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань. Тоді виникає наступне запитання, що ж слід розуміти під формальними міркуваннями і чи існує взаємозв’язок із цивільною процесуальною формою.

Автори науково-практичного коментарю до цивільного процесуального кодексу В.М. Кравчук та О.І. Угриновська під формальними міркуваннями розуміють порушення, які стосуються форми, тобто процедури (процесу) розгляду справи. Вони зазначають, що формальними міркуваннями можуть бути посилання скаржника на порушення судом порядку ведення процесу, неетичність судді, неврахування думки осіб, які беруть участь у справі, відхилення клопотань, порушення строків розгляду справи, інших процесуальних строків тощо.

Автор цієї статті вважає, що оскільки цивільна процесуальна форма встановлена

законом, то її порушення завжди вказує на порушення закону і як наслідки може потягти за собою скасування або зміну ухваленого судом рішення. Разом з тим додержання процесуальної форми не можна зводити до формалізму. Під час здійснення правосуддя суддям не слід забувати про суть справи, не можна ігнорувати права та інтереси осіб, які беруть участь у розгляді справи. Кожна вчинена процесуальна дія повинна мати свою мотивацію і належну фіксацію у відповідному процесуальному документі. Гармонійне поєднання цих чинників буде гарантувати досягнення кінцевого результату щодо здійснення захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права.