71.Проблема визначення та класифікації порушень у сфері економічної конкуренції

Шуміло І.А.: антиконкурентне правопорушення – здійснення суб’єктом господарювання, посадовою особою чи громадянином винного діяння, що завдало обо реально може завдати шкоди конкурентним відносинам у господарській діяльності, які гарантуються та охороняються державою.

АЛЕ анти конкурентне правопорушення не завжди є діянням винним. Корчак Н.М. – вина не є універсальною презумпцією в антиконкурентних правопорушеннях, проте в окремих випадках законодавець вказує на чинники, що стосуються вини. Тобто, в анттконкурентних правопорушеннях немає презумпції вини.

Постанова Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» від 26.12.2011: п.14 Для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або як антиконкурентних узгоджених дій, або як недобросовісної конкуренції не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як зловживання монопольним (домінуючим) становищем, або як антиконкурентні узгоджені дії, або як недобросовісна конкуренція, або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання. В останньому випадку господарським судам необхідно з'ясовувати та відображати в судових рішеннях, в чому конкретно полягають відповідні наслідки, що могли б настати в результаті дій суб'єктів господарювання, які мають ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або антиконкурентних узгоджених дій, або недобросовісної конкуренції. Тобто, самого факту порушення могло і не бути , достатньо презумпції настання.

Для кваліфікації дії суб’єкта господарювання як антикокурентного правопорушення достатньо: наявності відповідного стану, винне чи безвинне діяння, встановлення факту порушення чи можливості настання негативних наслідків.

Класифікація правопорушення залежно від об’єкта:

• Обмежувальна діяльність (поняття у заруб.законодавстві), монопольна діяльність (у вітчизняному)(дії, що призводять або можуть призвести до недопущення, усунення або суттєвого обмеження конкуренції)

• Недобросовісні конкурентні дії.

У законодавстві України фактично існують різні визначення складу одних і тих самих порушень конкурентного законодавства, зокрема - зловживання монопольним (домінуючим) становищем (ст. 13 Закону та 29 ГК України), а також антиконкурентних узгоджених дій (ст. 6 Закону та 30 ГК України), недобросовісної конкуренції (ст. 1, 4-19 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» та ст.ст. 32-36 ГК України) та антиконкурентних дій органів влади місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю (ст. 15 Закону та ст. 31 ГК України).

Також слід зазначити, що у Законі та у ГК України законодавці використали різні підходи до способу визначення складу порушень конкурентного законодавства. За ч. 1 статей 6, 13 та 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у загальному вигляді надано визначення складу вказаних вище порушень. При цьому друга частина цих статей Закону містить у собі невичерпний перелік дій, які визнаються зловживанням монопольним (домінуючим) становищем (7 видів), антиконкурентними узгодженими діями на ринку (8 видів), антиконкурентними діями органів влади, місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю (8 видів). Стосовно ГК України законодавці вибрали інший шлях. У статтях 29-31 ГК України надано вичерпний перелік різновидів дій, які визнаються зловживаннями монопольним (домінуючим) становищем та неправомірними угодами між підприємцями на ринку, антиконкурентними діями органів влади тощо. До того ж за ГК України вказаний вичерпний перелік різновидів неправомірних дій є значно коротшим: для зловживань - 5 та для неправомірних угод - 3 різновиди, для антиконкурентних дій органів влади - 5 різновидів.

Користуючись зазначеними колізіями норм Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ГК України, зацікавлені особи намагаються довести у суді перевагу норм ГК України над нормами Закону, а також незаконність кваліфікації органами Антимонопольного комітету України (АМК УКраїни) дій суб'єктів господарювання у такий спосіб: а) лише за ч. 1 статті 6 та ч. 1 статтей 13, 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (при відсутності кваліфікації дій за ч. 2 статті 6, ч. 2 статті 13 та ч. 2 статті 15 цього ж Закону), що через різноманітність фактичних проявів антиконкурентних узгоджених дій та зловживань монопольним становищем є досить поширеним у практиці територіальних відділень АМК України. б) за окремими пунктами ч. 2 статті 6, статті 13 або статті 15 Закону, які за визначенням об'єктивної сторони вказаних порушень відрізняються від визначення об'єктивної сторони порушень відповідно за статтями 29 та 30, 31 ГК України або ж за окремими пунктами ч. 2 статті 6 та ч. 2 статті 13, ч. 2 статті 15 Закону, аналогів яких взагалі не передбачено ГК України. в) лише за нормами Закону України «Про захист економічної конкуренції» при відсутності одночасної кваліфікації дій порушника за ГК України. Зазначене підкріплюється доводами про те, що: - ГК України та Закон «Про захист економічної конкуренції» прийняті одним і тим самим державним органом - Верховною Радою України, але ГК України - пізніше. - ГК України як кодифікований нормативний акт виступає основним та головним за ієрархією серед усіх інших законів у галузі правового регулювання економічних відносин в Україні.

На думку інших, у тому числі фахівців АМК України, Закон України «Про захист економічної конкуренції» є спеціальним законом у сфері захисту економічної конкуренції, у зв'язку із чим його норми повинні мати перевагу при конкуренції з нормами ГК України.

Проблемними залишаються поняття та категорії, які досить часто мають оціночний характер і не мають прив'язки до кількісно-якісних характеристик, наприклад, «значна конкуренція», «значні обмеження конкуренції», «узгоджені дії, що сприяють техніко-технологічному, економічному розвитку..»