14. Особливості правового регулювання становища підприємства за гк і цк

ст. 62 ГК:Підприємство – самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

ст. 191 ЦК:Підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.

Тобто ключова відмінність в правовому регулюванні – ГК підприємство визначає як суб’єкт права зі статусом ю.о., а ЦК – як об’єкт майнових прав.

Підприємство – господарська організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку для систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності від власного імені на засадах майнової відокремленості та самостійної відповідальності за своїми зобов’язаннями, крім передбачених законом випадків.

Ознаки підприємства як суб’єкта ГПр: за Ісаковим

1. визначеність організаційно-правової форми;

2. майнова відокремленість – суттєва ознака, оск становить основу діяльності суб’єкта;

3. легітимація існування в якості суб’єкта господарювання;

4. самостійна майнова відповідальність за результати господарювання;

5. самостійність в господарському обороті.

Ісаков М.Г. “Правовий статус підприємства як суб’єкта господарювання”

Для законодавства характерне багатоваріантне використання терміну “підприємство”. Головною причиною цього є той факт, що в категорії “підприємство” знайшло концентрований вираз складне економічне явище, пов’язане з здійсненням самостійної господарської діяльності. Тому обґрунтованою є позиція вчених, які визнають економічне походження терміну “підприємство” (О.Камінка, С.Ландкоф, В. Яковлєва, Т. Кашаніна та ін.), що не веде до відмови від розгляду підприємства в якості правового феномену. Економічний розгляд підприємства як господарської одиниці переломлюється в юриспруденції у вигляді проблеми визнання підприємства юридичною особою (суб’єктом права).

У вітчизняному законодавстві термін “підприємство” завжди використовувався для визначення суб’єкта або об’єкта прав. При цьому часто мало місце змішання смислових значень терміну, що затрудняло правозастосовчу діяльність. ГК нарешті поклав край двозначності використання терміну “підприємство”, визначивши останнє суб’єктом господарських відносин, а об’єктом угод – цілісний майновий комплекс підприємства, як нерухоме майно, що належить підприємству. Таким чином необхідно розрізняти підприємство як суб’єкт господарської діяльності і його майно – майновий комплекс.

Правовий статус підприємства певного виду обумовлений перш за все майновим режимом майна підприємства. При цьому сама форма власності не повинна мати визначального впливу на правовий статус підприємства. Значно важливішою є наявність чи відсутність у підприємства повного обсягу прав на закріплене за ним майно.

На правовий статус підприємства крім правового режиму майна впливає спосіб утворення (заснування) та формування статутного фонду підприємства. Так, унітарні підприємства засновуються одним засновником, який безпосередньо керує підприємством, затверджує його статут, формує трудовий колектив, привласнює прибуток, реорганізує та ліквідує підприємство. Навідміну від унітарних підприємств, правовий статус корпоративних підприємств передбачає заснування їх декількома засновниками за спільним рішенням на основі об’єднаного майна та/або підприємницької чи трудової діяльності, їх спільного управління справами на основі корпоративних прав та сумісний розподіл доходів і ризиків підприємства.